Цьогоріч українська столиця відзначає своє 1541-річчя. Офіційно роком заснування міста вважають 482 р., проте насправді вік Києва скоріше за все інший. Цей факт має так само багато версій та легенд, як і те, хто ж був засновником міста.
Хто та коли заснував Київ
Найбільш розповсюджену версію про засновників Києва нам подарував Нестор Літописець. Проте не всі знають, що є ще й інші теорії.
Кий та брати
У "Повісті временних літ" Нестор пише про братів Кия, Щека, Хорива та їхню сестру Либідь, які побудували місто на честь старшого з них і назвали подібно до його імені. Красива історія від Нестора містить деякі суперечності, особливо з походженням та діяльністю Кия, але вона не містить ключового — хоча б періоду його життя. Є лише нічим не підкріплені здогадки, як, наприклад, що Кий нападав на Візантію під іменем Кувер в період між VI та VII століттями або в V столітті жив під іменем Хельбудій.
До речі, цікаво, що у вірменському літописі "Історія Тарона" теж згадуються брати-засновники Києва, однак без сестри та з іншими іменами — Куар, Мелтей і Хореан.
Хозари
Є також версія, підтримувана деякими істориками про хозарський слід у заснуванні Києва. Одним із доводів на користь цієї теорії є наявність хозарської назви міста — Самватас. Вона зустрічається у Записках імператора Костянтина Багрянородного, складених до 952 року. Там Київ згадується "як фортеця Кіоава, що називається Самватас".
Крім того, прихильники цієї версії наголошують, що нечисленне плем'я полян, до якого нібито належав і Кий з братами, навряд чи будувало б місто на кордоні з кочівниками через загрозу штурму. Тоді як хозари, що набирали вагу в регіоні, цілком могли це зробити. А тогочасні дві назви Києва пояснюють тим, що в місті могли разом проживати і хозари, і слов'яни.
Гуни, готи чи сармати
Серед інших — непопулярних теорій — заснування Києва готським королем Кніве, гунами або сарматами. Перша версія з готами не має майже ніякої доказової бази. Версія з гунами ґрунтується виключно на співзвучності слів "унну" або "хунну" з Унігардом (назва Києва в деяких середньовічних джерелах). Щодо засновників-сарматів, яких витіснили слов’яни, — історики погоджуються, що на території сучасного Києва сармати могли мати якесь укріплення чи тимчасову стоянку, але не місто.
Звідки взявся рік заснування Києва та скільки насправді йому років
Спираючись на дані археологів, прадавні люди жили на тому ж Подолі чи Оболоні задовго до офіційно прийнятого дня заснування — ще 15-20 тисячоліть тому. Проте той період — десь до III століття — називають докиївським. Та й поселення на території сучасної української столиці на тоді, на думку істориків, були настільки маленькими, що навряд утворювали хоч якусь подобу міста.
Водночас, за словами української геодезистки та києвознавиці Лідії Пономаренко, про зародження Києва на початку нашої свідчить велика кількість монетних знахідок того часу. Дослідниця переконана, що такі монетні склади, як знайшли, наприклад, на території сучасного Печерська, не могли бути в якомусь глухому селі.
Якщо ж взяти до уваги першу згадку про місто, що зазвичай і вважають датою заснування, — то тут теж не все так однозначно. Найдавніша згадка про Київ датована 882 роком, коли Олег вбив Аскольда й Діра та зайняв місто. Перша літописна згадка про облогу — 969 рік — під час спроби печенігів захопити столицю. Писемні ж джерела говорять про те, що місто точно існує з 930-го року. Саме Київ вказував князь Ігор при походах на Візантію, як свою адресу.
За хронікою ж Матвія Стрийковського, місто засновано у 430 році. Проте цю дату згадує тільки він у своїх роботах і без жодних посилань на інші джерела.
Отож, як бачите, сказати, що комусь достеменно відомо про рік утворення міста Києва не можна. Звідки ж тоді взялася дата заснування?
У радянський час на основі артефактів та історичних свідчень вирішили вирахувати приблизний час утворення міста. Так у 80-х методом нехитрих розрахунків вирішили святкувати 1500-річчя Києва й, відповідно, 482-й як рік його заснування.
"Ми зараз відсвяткуємо, а якщо ми помиляємося, то хай нас потім поправлять наступні покоління", — сказав тоді перший секретар ЦК КПУ Володимир Щербицький.
