В українському інфополі досі точаться баталії про те, чи доцільно публікувати лайфстайл-контент у соцмережах, коли в країні війна. Разом з SMM-ницею, психологом та військовими розбиралися: то можна чи ні?
Новий контент в умовах війни
З початком повномасштабної війни контент у соціальних мережах почав змінюватися. Сторінки простих користувачів перетворювалися на окремі медіа, в яких поширювалися новини, інформація про благодійні збори та власна експертна думка.
З часом такого контенту стало менше. Населення частково почало повертатися до публікацій кави, домашніх тварин та селфі, але все ще у перемішку з інформацією про допомогу військовим та поширенням наслідків російської агресії.
Однак не для всіх така адаптація була прийнятною. Як наслідок, не мілітарі контент часто критикували за те, чи він взагалі необхідний та актуальний.
Що зараз цікавить користувачів соцмереж та чи відбулися певні зміни в контенті з початку війни, ми запитали у SMM-спеціалістки, блогерки Анастасії Бистрової.
Часто публікації, не пов’язані з війною, критикують щодо зацікавленості в них фоловерів. Блогери та волонтери регулярно говорять про низьку кількість переглядів та поширень історій зі зборами у порівнянні з публікаціями звичайного контенту. Чи дійсно це так?
“Зараз охоплення на мілітарі контенті набагато нижчі, ніж на публікаціях лайфстайлу. Думаю, це пов‘язано з тим, що люди втомились від війни, як би сумно це не звучало. Збори ідуть важко, охоплення на публікаціях зі зборами також невеликі. В цілому тенденція така, що люди починають уникати “важкого” контенту і шукають швидкий дофамін», — пояснює Настя.
Втома чи ігнорування?
Уникнення «важкого контенту» здебільшого пов’язують з психологічним станом українців. Однак, не всі погоджуються з такою думкою та звинувачують населення в байдужості та інфантильності.
Психологиня Соф’я Пхаладзе підтверджує: так, контент з соцмереж дійсно змінює наш ментальний стан.
Також Соф’я звернула увагу на проблему частої критики та суперечок у соціальних мережах:
«Ми зараз зустрінемося з великою кількістю хейту, тому що у всіх нас є багато накопиченої агресії, болю, вини, страху. Ці емоції намагаються знайти собі вихід. Якщо їх не усвідомлювати й ніяк не опрацьовувати, то емоції виливаються туди, де безпечніше. А це в соціальних мережах у вигляді злих коментарів та у спілкуванні з близькими.
Також проблема посилюється тим, що є ті, хто й до війни мав багато незадоволеності та накопиченої агресії. Все це серйозним потоком мчить у соціальних мережах. Адже ніби саме зараз так можна робити: засуджувати, оцінювати, проявляти агресію».
Військові про лайфстайл-контент
Якщо критика щодо публікацій від цивільного населення часто може бути проявом агресії та виходом негативних емоцій, то що про це думають ті, хто бачить лайфконтент на нулі чи в окопі?
*Ми приховали імена військових. Всі вони незнайомі між собою, займаються різною діяльністю на фронті та перебувають у різних підрозділах.
Боєць Ю:
«Я ставлюся абсолютно байдуже [до лайфконтенту]. Зрештою, я теж не гребую подібним контентом, коли знаходжуся не в районі [бойових дій]. Я людина ліберальних цінностей і завжди був проти цензури. Хай як хочуть, так і ****, і що хочуть викладають. Набриднуть, то завжди є змога відписатися».
Боєць Є:
«Мене дратує [лайфконтент], але що поробиш. Комусь у Буковель кататись, а комусь помирати. Те, що люди лівінг зеар лайф (з англ. живуть своє життя) і їм на тебе пофіг, уви, не зміниш. Але я б нічого не забороняв. Те, що комусь образливо, що він в окопі сидить, поки інші знайомляться з дівчатами в клубі, а потім це виставляють у соціальні мережі, не є причиною до будь-яких обмежень».
Боєць Р:
«Шодо цього я ставлюсь посередньо. Та і взагалі все просто: про війну забувати не потрібно. Ніхто не забороняє публікувати тобі щось пов’язане з твоїм життям, але у всьому є міра. Так що виставляти те, як класно і весело ти відпочиваєш, поки такі як ти в іншому кінці країни отримують поранення і помирають – якось не зрозуміло».
Боєць П:
«Я давно в цій сфері, тому мене це не задіває. Але я знаю багатьох молодих хлопців, яких вибішують фотки з клубів і тусовок. Я б не забороняв жоден контент. Така наша реальність. Який толк від неї тікати. Головне — без фото прильотів, бо [цим] ускладнюєте мою роботу потім».
Боєць А:
«Я та людина, яка сама публікує такий контент. Ну, не буду ж я фотки дохлих русаків кидати. Компанія друзів на пляжі біля басейну якось краще виглядає».
Однозначність у думках та поглядах сьогодні є справі рідкісним явищем, а спроба діяти так, щоб уникнути осуду з будь-якої сторони – це майже утопічна ідея. Тому виглядає так, що ведення соціальних мереж сьогодні — це в першу чергу розповідь про наше життя, у якому дійсно поєднуються ранішня кава та нічні обстріли.
Психологиня Соф’я Пхаладзе підтверджує, що таке поєднання є доволі доцільним. Мета, якої варто дотримуватися українцям в умовах війни — це перемога та одночасно максимально можливе пом'якшення стресових факторів для населення.
«Важливо знати та пам'ятати, що війна триває. Це нас природно спонукає не зупинятися у допомозі. Водночас розважальний та мотиваційний контент також важливий, щоб кожен міг перемикатися, розслаблятися та мотивуватись. Цей контент явно відрізняється від мирного часу: в ньому поєднуються епізоди з життя людини, новини війни, пейзаж, збори. Зараз важливо дотримуватися балансу. Якщо [публікувати] тільки воєнний контент — посилюється синдром “відкладеного життя”. Ми всі почнемо завмирати ще більше. Якщо [публікувати] тільки лайфконтент, то тоді незрозуміло, навіщо іншим воювати, допомагати, волонтерити, донатити та робити збори».
Подібної думки дотримується і SMM-ниця Анастасія Бистрова:
«Щодо балансу контенту, думаю, варто робити, як відчуваєш, але не забувати про те, завдяки кому ми всі маємо змогу робити веселий лайфконтент. Можливо, варто сформувати свій графік: скільки зборів ви будете робити на місяць, яку суму плануєте зібрати. І від цього вже відштовхуватись [у кількості та типах публікацій]».
Як балансувати контент та не відчувати провину?
Психологиня Соф’я Пхаладзе рекомендує наступне:
1. Усвідомлювати свої емоції, піклуватися всіма можливими способами про свою психіку, розуміти, що особливо стресовий та травматичний період потребує особливої турботи, щоб наслідки були менш руйнівними.
2. Якщо ви публікуєте різний контент, постарайтеся балансувати між мотивацією, власним життям і реальністю війни. Це може бути приклад іншим, як можна бути корисним.
3. Якщо все ж таки чужий контент викликає у вас яскраві неприємні емоції – усвідомте їх, пропрацюйте і просто відпишіться/не дивіться такий контент. Це допоможе не плодити злість і агресію всередині нації.
Текст: Діана Граділь
Ілюстрації: Микита Шклярук
