Від зневіри до надії: чому українці відчувають емоційні гойдалки під час війни
Колаж: Дарія Давиденко

Юлія Кирій, клінічна психологиня

Переживання стресу має свої стадії. Наразі йде 10 день спротиву російської агресії проти нашої України.

Приблизно з 3 по 12 день від дня трагічної події людина знаходиться на стадії розрішення, або вирішення своїх внутрішніх  переживань. Здається, що повернувся свій нормальний стан, з‘являється певна активність. Але паралельно з цим в людини знижується емоційний фон, підвищується втомлюваність, може бути загальмованість рухів. Деякі бачать сновидіння, в яких знову і знову переживають страхи.

Тоді виникає бажання говорити про пережите, особливо з тими, хто не був в епіцентрі подій.

Нерозуміння того, що відбувається, та розгубленість викликає почуття безнадії. В цей час важливо убезпечити себе, мати змогу виплакатися та виговоритися. Треба прожити стадію розрішення та розуміти, що всі ці процеси — це реакція організму на стрес.

Деяких людей може супроводжувати почуття провини, що вони або нібито нічого не роблять, або те, що вони роблять — це недостатньо. Це також притаманно цьому періоду. Важливо розуміти, що кожен робить стільки, скільки в нього є ресурсу. Кожен робить свою справу й допомагає чим може. Тут включається взаємопідтримка та взаємодія. Ті, хто мають можливість, допомагають тим, хто зараз її не має.

Добре, що наші люди є по всьому світі, які можуть допомогти тим, хто знаходиться в небезпеці й потребують підтримки. Важливо не розфокусовуватись, сконцентруватися, бо велика ціль завжди досягається маленькими кроками.