Війна поставила на паузу професійні прагнення багатьох українців. Хтось вирішив відкласти зміну фаху на кращі часи, комусь навпаки довелося перекваліфікуватися екстерном.
Людей, які вже склалися як професіонали в певній сфері, але з якихось причин вирішили змінити спеціальність, називають світчерами. Зазвичай, бажання здобути новий фах виникає через відсутність викликів та перспектив кар'єрного росту на попередньому місці роботи, через втому від свого щоденного функціонала, а також через необхідність поліпшити матеріальне становище.
Утім сьогодні доведеться говорити ще й про так званих вимушених світчерів – людей, які у зв’язку з війною розпочали своє професійне зростання з самого початку в новій сфері, хоча ще до повномасштабного вторгнення в них таких планів не було.
«Наш Київ» поспілкувався з людьми, які наважилися під час війни змінити професію. Далі розповідаємо про їхній досвід.
З піар-менеджменту у сферу краси
Усе своє свідоме життя я займалася піаром та журналістикою. До війни працювала піар-менеджером в культурній установі. Це був музей.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, я разом з дитиною виїхала до Словаччини. В евакуації провела три місяці. В цей час працювала віддалено. Утім в травні стало відомо, що музей закривається на два місяці. Я розуміла, що в реаліях війни – майбутнє примарне, тож одразу замислилась про нову роботу. У Словаччині мої знання з піару, мої контакти з журналістами, взагалі весь мій попередній досвід нічого не вартий. Для того, щоб знайти там якусь роботу, аби була змога утримувати і себе, і дитину, необхідно було змінювати професію. Тоді я і почала розмірковувати над тим, де ще можу себе застосувати. Вирішила, що у сфері краси.
Далі вже мислила саме у цьому напрямі. Запитала себе: чим би я могла зайнятись? Манікюр – точно ні, тому що я не змогла б робити педикюр через певні фізіологічні моменти. Подумала, напевно, волоссям. Почала цікавитися, які саме послуги в цій ніші надають. Навчатися стригти було б довго, адже необхідно поставити руку. А от, що відновлення і вирівнювання волосся, популярні в Україні, я знала. Вирішила спробувати себе у цьому.
Спочатку дивилася відео-уроки на ютубі. Далі переглядала Instagram-акаунти дівчат, які цим вже займаються. Мені кілька сподобалося. Однак хтось з них вже не навчав, у когось був занадто великий прайс, а хтось мав запис до кінця року. Тож, я знайшла бренд, який пропонував курси в Україні. Написала їм. Вони підібрали мені технолога. Мене все влаштувало.
Думаю, спробую. Навчання коштувала 100 доларів. За спробу втрачу гроші, але отримаю досвід і зрозумію, чи в правильному напрямі я рухаюсь. Я прийшла на навчання. Мені все сподобалося: і сама інформація, і її подача.
Після проходження курсів почала займатися відновленням та кератином волосся вже як фахівець. Спочатку пропонувала свої послуги подругам. Потім завела сторінку в Instagram. Там почала викладати роботи, які зробила під час навчання. Запустила рекламу. Потихеньку почала напрацьовувати базу клієнтів. Паралельно продовжувала навчатися.
Зізнаюся, на початку мені було дуже дискомфортно від думки, що я з такої красивої, культурної сфери, з піару – модної професії – перейшла на волосся. Коли ж почала займатися цим, зрозуміла, яка це цікава, творча, потрібна для людей професія. Щоб стати справжнім майстром, треба знати купу нюансів, поринути у деталі, пройти не один курс навчання. Такий підхід дав позитивні результати, а відгуки моїх клієнток про мою роботу підтверджують, що я на правильному шляху.
Я абсолютно не шкодую про зміну фаху. Тим паче, що попередній досвід мені стає при нагоді й на новій роботі. Те, що я вмію писати, – мені на користь. Те, що я вмію розмовляти з людьми, – мені на користь. Те, що я працювала на телебаченні і маю досвід роботи в кадрі, – мені теж на користь, адже зараз потрібно записувати сторіс тощо.
Щодо моїх наступних кроків у новій професії, то спершу хочу розширити коло своїх клієнтів. Хочу, щоб люди довіряли мені як фахівцю, йшли до мене. Зараз я арендую кабінет, але планую відкрити свою студію. Згодом, я могла б навчати інших – адже вмію надихати та залюбки передавала б свій досвід. Маленькими кроками – до великої мети.
На своєму новому місці роботи намагаюся бути максимально корисною. Наприклад, зараз безкоштовно надаю послуги для дівчат-переселенок, які мають статус ВПО. Їм дуже приємно було побачити таку мою пропозицію, а мені дуже важливо щось робити своїми руками для цих людей.
Тим, хто зараз стоїть перед вибором, з яким я стикнулася раніше, – перейти з інтелектуальної професії у більш практичну – ремесло, раджу думати більше про те, що такий крок може допомогти вижити, дасть новий життєвий досвід та забезпечить завтрашній день для вас, вашої дитини, сім’ї, а не про свою корону на голові.
З менеджменту продажів в таргетинг
До війни я був менеджером з продажів в компанії з оренди машин. Достатньо велику кількість наших клієнтів складали іноземці. Зрозуміло, що з початком повномасштабної війни, навіть за тиждень до цього, люди почали потроху повертати автомобілі. Угод стало набагато менше. Після початку війни, в принципі, питання оренди авто на якийсь час стало не актуальним. Виняток становили хіба що перші кілька днів, поки люди намагалися виїхати зі своїх міст. Потім вже особливого попиту не було. Тому я вирішив, що час змінювати професію, а саме – йти в онлайн-сферу.
Мій вибір пав на таргетолога. У мене вже був досвід продажів. Я розумів, що зможу його використати і в новій сфері. Наприклад, після того, як мені вдалося б залучити клієнтів до бізнесів, я міг би консультувати компанії, як цим самим клієнтам правильно продавати свої продукти чи послуги. Забігаючи наперед, скажу, що я не помилився. Наразі це одна з моїх компетенцій.
Після проходження онлайн-курсу, почав шукати агенції, куди б я міг працевлаштуватися. Тут так само було не все просто. Проблема №1 – нікому не потрібна людина без досвіду. Попри те, що я працював в продажах 6+ років, обіймав достатньо високу посаду в тій компанії і навіть навчав людей, тут стикнувся з тим, що нікому не потрібен. Це психологічно був важкий момент. Проблема № 2 – в агенції пропонують на посаді помічника таргетолога втричі меншу зарплату, ніж я отримував раніше. На таких умовах я не хотів йти працювати в агенцію, та мене й не брали. Так я почав працювати самостійно. Згодом знайшов колегу по духу, який також був самозайнятим, до того ж мав дизайнера. Ось ми і створили свою невеличку команду, тепер разом працюємо над проєктами.
Плани на майбутнє – розвиватися в новій сфері, ставати професіоналом і вже потім консультувати людей, з чого починати. Я вже пройшов цей шлях, знаю, з якими помилками стикаються люди, тому хотів би, щоб завдяки мені вони змогли їх оминути. Щодо першочергових задач – це створення бази постійних клієнтів. Далі, можливо, – відкриття своєї агенції.
З журналістики в ресторанний бізнес
Я навчалася на журналіста та телеведучу. З 18 років практикувалася та працювала на різних телеканалах. Щиро сподівалася, що в цій сфері буду активно розвиватися й надалі. Утім розпочалася війна. На телеканалах стали скорочувати штати. Я залишилася без роботи. Тривалий час розмірковувала, де б я могла себе реалізувати. Спершу шукала роботу за спеціальністю. Не виходило. Далі почала розглядати інші варіанти, зокрема, там, де не потребували досвіду роботи. Так я стала офіціанткою в одному із столичних ресторанів. Співбесіда була досить швидкою. Перший робочий день розпочався з тригодинної екскурсії закладом харчування і ознайомлення зі стандартами обслуговування. До наступного робочого дня я мала вивчити меню. З цим я успішно впоралася. На другий робочий день адміністраторка перевірила, наскільки добре я засвоїла стандарти обслуговування, а шеф-кухар – мої знання меню. Після цього я вже почала працювати в залі.
У робочий процес я влилася досить швидко. І керівництво, і колектив мене підтримували. Моє вміння спілкуватися з людьми, яке я відточила, працюючи журналістом, знадобилося мені і на новому місці роботи. Відвідувачі завжди були задоволені моїм обслуговуванням.
Мені подобалося працювати офіціанткою. Був азарт, якомога більше отримати чайових. В серпні-вересні за день могла таким чином заробити близько тисячі гривень.
Наразі я вже обіймаю посаду адміністратора, щоправда, в іншому закладі. Ця робота трохи легша. Я маю контролювати офіціантів, за необхідності допомагати їм.
До війни ніколи не думала про те, аби піти у ресторанний бізнес. Наразі ж є мрія з часом відкрити власний заклад харчування.
З чого розпочати зміну професії?
Найперше, що радять фахівці з кар’єрного консультування тим, хто наважився змінити професію з якихось кризових обставин, – це оцінити свою подушку безпеки. Одне питання, коли заощаджень вистачає на пів року, друге – коли на 2-3 місяці, третє – коли вони відсутні.
"Якщо ми беремо до уваги другий варіант, то кандидату в такій ситуації слід, по-перше, розглядати посади та напрямки діяльності, які плюс-мінус коригуються з тим, чим він займався раніше. По-друге, проаналізувати спектр своїх навичок, які є універсальними для будь-якої спеціальності – знання мов, digital-навички і комунікаційні навички. Наприклад, якщо ви раніше працювали журналістом, можна звернути увагу на вакансії піарника чи копірайтера.
Якщо ми розглядаємо другий варіант, коли у людини є гроші, розпочати зміну професії слід з питання до самого себе: що я хочу робити. Далі необхідно подивитися на ринок і зрозуміти, яка є потреба в тих чи інших спеціалістах. Плюс-мінус оцінити час на перехід. Чим більше висувається вимог до нової професії, тим більше потрібно часу на навчання. В IT, наприклад, мінімальний вхід на мінімальну посаду, наприклад, тестувальника – це пів року. Це час на те, щоб людина навчилася, здобула якусь практику та могла претендувати на посаду pre або junior", – говорить hr-експертка та кар’єрна консультантка Домініка Іванова-Бекар.
Крок №1 на шляху до зміни професії – це збір інформації. По-перше, потрібно провести аудит власних ресурсів – знань та навичок. По-друге, необхідно здійснити аналіз ринку. Тут при нагоді можуть стати сайти з пошуки роботи, LinkedIn тощо. Далі все це потрібно поєднати.
"Є такий ще інструмент – три кола, які перетинаються між собою. Це відповіді на питання: що я хочу, що я можу і що потрібно світу, тобто буде затребуваним. Те, що опиниться в центрі, буде тим, що має знайти кандидат", – пояснює фахівець по роботі з талантами, кар’єрний коуч Вікторія Сафронова.
Крок № 2 – створення плану професійного розвитку. Він може складатися з курсів і тренінгів, які вам необхідно пройти, книг, які ви хочете прочитати, спілкування з ментором, напрацювання портфоліо робіт.
"Система навчання складається за принципом 70/20/10. Лише 10% – це теоретичні знання: тренінги та книжки. 20% – спілкування з ментором, спостереження за іншими фахівцями. 70% – практика.
Якщо ви вже обрали нову для себе сферу, було б дуже класно піти до ментора і запитати в нього, як в цій ніші розвиватися. Де його шукати? Перше – запитати у своїх знайомих контакти фахівця, який вам потрібен. Друге – написати пост у соціальних мережах про те, щоб ви хочете світчнутися, і куди. Люди дуже охоче дають поради.
До того, як записатися на якісь курси або паралельно з ними, необхідно спробувати зробити щось самостійно. Наприклад, якщо ви хочете стати дизайнером, треба відкрити Figma, Illustrator чи Photoshop і попрацювати в цих програмах. Разом з цим вписати до свого плану розвитку щось на кшталт – зробити 10 робіт для свого портфоліо.
Потрібно також шукати грантові програми, стажування. Розуміти, що якісь роботи, напевно, доведеться виконати безкоштовно. Тобто потрібно бути готовим до того, що зміна професії – це такий дауншифтінг в плані грошей", – пояснює Вікторія Сафронова.
Крок № 3 – це створення резюме та написання мотиваційних листів.
"Резюме має бути достатньо зрозумілим і не надто довгим. У людини, яка відкриває цей файл, є умовно до 2 хвилин, іноді навіть менше, щоб зрозуміти, чи підходить кандидат компанії.
Перша вимога до резюме – воно має бути релевантним, тобто відповідати тій посаді, на яку ви подаєтеся. Друге – необхідно додати все, що може бути корисним для роботи в компанії, де ви хочете працювати: курси, рівень мови, освіта.
Звичайно, ми пишемо і про досвід роботи в іншій сфері. Ми не відправляємо пустий аркуш. Подати це можна наступним чином. Спершу перелічити досвід роботи, а потім зазначити, що умовно з березня 2022 року ви навчаєтеся на курсі дизайну і додати посилання на своє портфоліо.
Якщо говоримо про мотиваційний лист, то у них необхідно запевнити компанію, чому саме ви будете корисним для них. Вкажіть, що готові виконати тестове завдання. З мого рекрутингового досвіду можу сказати, що саме на цьому етапі велика кількість кандидатів зникають, бо тест для них виявляється складним", – продовжує фахівець по роботі з талантами, кар’єрний коуч Вікторія Сафронова.
Крок №4 – пошук першої роботи за новим фахом. Тут є два основні шляхи. Перший – стажування в компаніях. Другий – створення власного проєкту.
"Перше, на що треба звертати увагу під час пошуку першої роботи, – це на стажування від великих компаній. Як правило, вони пропонують досить невисокий рівень заробітної плати на таких програмах. Однак це можливість для пошукачів без досвіду роботи, лише з теоретичними знаннями, зайти в компанію, попрацювати там від 2 тижнів до 2 місяців, проявити себе і перейти на посаду в штат.
Якщо ви хочете перейти в IT-cферу, то я б радила звертати увагу на курси, які створюють самі фірми, і після яких пропонують працевлаштування.
Наразі також є можливості доєднатися до різних проєктів на волонтерських засадах. Це теж досвід. Він буде плюсом.
Або можна створити свій проект. В IT навіть є спеціальний термін – pet-проекти. Люди, які починають тільки щось програмувати, розробляти, створюють свій сайт, пишуть невелику програму. Так, в них немає досвіду, але є портфоліо, яке вони можуть надіслати роботодавцю. Таким чином він матиме змогу оцінити, чи має людина якийсь хист, чи можна його розвивати і як швидко", – радить hr-експертка та кар’єрна консультантка Домініка Іванова-Бекар.
На які сфери варто звернути увагу при зміні професії сьогодні?
Кар’єрні консультанти виділяють три сфери, де зараз є попит на нові кадри. Це IT, інтернет-маркетинг та контакт-центри.
"По-перше, IT, починаючи від тестувальника і до розробників всіх видів. По-друге, інтернет-маркетинг. Просування товарів і послуг в інтернеті – це якраз та ніша, куди можна переходити. Вхід в професію невисокий, але потрібно багато практики. Можна практикуватися з власним акаунтом, акаунтами родичів, знайомих для того, щоб показати роботодавцю, що ви вмієте працювати з цими інструментами. Є велика потреба в продавцях – не людях, які стоять за прилавком, а людях, які мають гарні комунікаційні навички. Англійська в цьому випадку – ще один плюс. Третє – є досить велика потреба в спеціалістах в контакт-центри та call-центри, оскільки є проблеми зі зв’язком, а люди прагнуть отримувати інформацію, служби підтримки ростуть і в державних органах влади, і в приватних компаніях. Якщо людині, як мінімум, потрібно підзаробити, вона може туди переходити. Якраз на декілька місяців буде мати кошти, щоб підтримувати життя", – резюмує hr-експертка та кар’єрна консультантка Домініка Іванова-Бекар.
Цей матеріал є частиною спецпроєкту "Нова Україна", в якому команда "Наш Київ" підіймає важливі теми для українського суспільства: нова робота, новий дім, нова культура, новий бізнес, нові технології, нові історії, нові українці та нова реальність. Ми допомагаємо читачам розв'язувати нагальні проблеми, ставати ще сильнішими та робити сильнішою Україну.
