Слуховий апарат, або слухове протезування, є електронним приладом для посилення звуку. Їх використовують ті, у кого виявлене стійке порушення слуху та часткова його втрата. Чому слуховий апарат – така екзотика: про нього ніяково питають, а після отримання відповіді ховають погляд? Чому до нього більше уваги, аніж до самої людини?
«До тих пір, поки у мене не з’явилась подруга зі слуховими апаратами, я ніколи не замислювалась про їхнє існування. Я зустрічала людей зі слухопротезуванням, і мене це ніколи не дивувало. Моя подруга дала мені «поміряти» апарати: я почула свій голос, а він там звучить так, як його чують інші. Я відчула як це, і це був дуже цікавий досвід», – говорить Тетяна Усова, студентка Могилянської Школи Журналістики.
Аби уникнути непорозуміння у прийдешньому, варто розібратися у цьому питанні вже зараз. Знайомтеся, це слуховий апарат!
Він буває кількох видів: простий в управлінні, але громіздкий кишеньковий слуховий апарат, компактний та практично невидимий завушний, і найменший внутрішньовушний, який розташовується безпосередньо у вусі.
Слуховий апарат – не показник інвалідності чи неповноцінності
Інколи можна почути подібне висловлювання: «Слуховий апарат для людини з порушенням слуху – те саме, що інвалідний візок для людини з порушенням опорно-рухового апарату». За своєю природою, інвалідний візок дає можливість для пересування, а слуховий апарат – для комфортного спілкування. Проте варто розрізняти ці два випадки, адже інвалідність по слуху надається людині мінімум при нейросенсорній глухоті ІІІ ступеню (людина не чує шепіт на відстані менше, ніж 1 метр) за умови, якщо слуховий апарат не може допомогти їй перебувати у соціумі без дискомфорту. Таким чином, у більшості випадків, наявність слухового апарата навпаки гарантує те, що групи інвалідності у людини немає.
Слуховий апарат – своєрідний протез
Процес підбору та використання апаратів називається слухопротезуванням і є суто індивідуальним. Англійською слуховий апарат називається «hearing aid», тобто «слухова допомога» або «слуховий допоміжний засіб». Відтак, це є пристрій, який сприяє підвищенню рівня слуху під час його використання.
У цьому випадку можна говорити про машинізацію людини, оскільки апарат фактично вживлюється у тіло людини та працює в унісон з ним. Проте, якщо поставити в одну лінію штучні внутрішні органи або надрукований на 3D-принтері кістяк та слухові апарати, розумієш, що останні за своєю функцією та природою радше ближчі до лінз, аніж до протезів.
Слуховий апарат – те саме, що лінзи
Часто сторонні особи під час спілкування з людиною, яка носить слухові апарати, ніяковіють та соромляться запитати: «Що там у вусі таке?». За даними Всесвітньої Організації Охорони здоров'я у світі порушеннями слуху страждають близько 10% населення, і лише двоє з тих десяти носять слухові апарати. Вади слуху так само поширені, як і вади зору, та більшість людей першої групи віддають перевагу не одягати слухові апарати, навіть якщо така потреба критична.
Згадайте, скільки людей серед вашого оточення носять слухові апарати. А скільки людей мають лінзи? Різниця між цифрами викликає здивування.
«Для мене досить дивно бачити, як до людей зі слуховими апаратами підходять і питають: «А як воно?» У мене кепський зір, тому я ношу окуляри, інколи лінзи. Знайомі часто запитують у мене про те, як я взагалі живу з таким зором. Але тим не менш, поганий зір не викликає стільки здивувань, як поганий слух», –розповідає Тетяна Усова.
Слуховий апарат вимагає відповідального підходу
За своєю природою апарати непрості в експлуатації, тому вимагають відповідального підходу до себе. Це частково визначає спосіб життя, оскільки з’являються певні обмеження, пов’язані з технікою безпеки. Будь-яке падіння, потрапляння води, занадто гучні звуки призводять до псування пристрою.
«Моя дівчина носить слухові апарати. Втрата слуху у неї невелика, але помітна у спілкуванні: я знаю, що шепіт вона не почує, тому мушу говорити гучніше. Також я знаю, що у дощову погоду треба захопити з собою парасольку, бо слухові апарати – електроніка, яку легко зіпсуєш водою. У сніжки взимку особливо не пограєш: хіба що вона буде у шапці, яке повністю прикриває вуха. Загалом дискомфорту нема, але про слухові апарати забувати не варто», – ділиться Іван Рудка, студент КПІ ім. Ігоря Сікорського».
Слуховий апарат менш помітний, аніж порушення слуху у людини
Коли людина часто перепитує свого співрозмовника або щоразу робить гучніше телевізор, її близькі та друзі помічають проблему: очевидно, ця людина почала гірше чути. Маленький і часто невидимий апарат у вусі автоматично вирішує ці питання.
«Я ношу слухові апарати вже більше 2 років. Мені було доволі складно наважитись на слухопротезування, оскільки я була переконана, що всі звертатимуть на мене увагу та вважатимуть якоюсь меншовартісною. Коли я вперше приміряла слухові апарати, я була дуже розчулена і почала плакати. Я почула голос батьків таким, яким раніше його не чула ніколи... Але у день, коли я вперше вдягнула слухові апарати на люди, моя подруга мені сказала: «Ти ж розумієш, що ти завжди цього соромитимешся? Такий соціум», – розповідає Валерія Діденко, журналістка.
Слуховий апарат повертає людину з порушенням слуху у соціум
Людина, котра усвідомлює, що спілкування з друзями, колегами та близькими, приносить дискомфорт, бо вона вимушена перепитувати та «додумувати» відповіді співрозмовників, радше починає уникати зайвих комунікацій. Походи в магазин, прогулянки з друзями та відвідування кінотеатру перетворюються на стресову ситуацію.
Слуховий апарат нового покоління автоматично визначає найближче джерело звуку та виділяє його серед зайвих шумів. Попередні апарати, котрі були аналоговими, робили гучнішими усі звуки, чиї хвилі потрапляли у поле дії. Нині цифрові апарати найбільш наближені до того, як працює людське вухо: людський голос завжди має пріоритет, різні гуркоти та клекоти відходять на заднє тло, якщо їхня гучність не вимагає протилежного.
«Я дуже довго звикала до нових звуків, які я раптом почала чути. Мене дратували звичні речі. Я не могла якийсь час спілкуватись з людьми, бо їхні голоси здавались мені механічними. Зараз я відчуваю дискомфорт, коли знімаю апарати, бо світ раптом стає дуже тихим та спокійним – я звикла до іншого, активного і яскравого на звуки. Слухові апарати розділили моє життя на два періоди: до і після. І я би не сказала, що друга частина життя гірша. Вона інакша і по-своєму хороша», – говорить Валерія.
Будьте уважними один до одного!
Чийте також: «Чому ви на мене дивитеся?»: відверта розмова з незрячою».
