Надприродна здібність? Здатність передбачати майбутнє? Чимало людей вкладає в інтуїцію щось містичне, хоча насправді це просто результат діяльності людського мозку.
“Наш Київ” розпитав фахівців у сфері нейробіології й фізіології про те, що ми називаємо “шостим чуттям”, чи можна його розвинути та покладатися на нього.
Що таке інтуїція?
Щодня ми ухвалюємо десятки рішень, часто посилаючись саме на інтуїцію.
“Інтуїція – це прогноз. Добрий чи поганий прогноз – це вже інша справа. Якщо він вийшов класним, то нам здається, що це якесь чудо відбулося. Якщо ні, то ми про такий випадок швидко забуваємо”, – говорить кандидат біологічних наук, CEO Beehiveor Сергій Данилов.
Зазвичай, інтуїтивне рішення ми ухвалюємо в умовах обмеженого часу, покладаючись передусім на свій досвід, пояснює Вікторія Кравченко, кандидат біологічних наук, доцент кафедри фізіології людини та тварини КНУ імені Тараса Шевченка.
“Інтуїція – це такий тип мислення, який ми застосовуємо, коли обмежені у часі й відповідно не маємо можливості ретельно аналізувати ситуацію, в яку ми потрапили. Рішення, яке людина ухвалює таким чином, зазвичай, спирається на неусвідомлений попередній досвід, який у неї був”.
Водночас Сергій Данилов виділяє ще одну умову, яка характерна для інтуїтивного типу мислення, – це недостатня кількість інформації.
Чим інтуїція відрізняється від логіки?
Як правило, інтуїції протиставляють інший тип мислення – логіку.
“Цей тип мислення вимагає більш ретельної обробки інформації, і найголовніше він потребує нашого усвідомлення. А от інтуїтивне мислення – несвідоме, воно швидке. Зазвичай, ми не можемо пояснити, звідки взялося рішення”, – зазначає Кравченко.
До того ж при застосуванні логічного та інтуїтивного типів мислення дещо відрізняється набір структур, які активує наш мозок.
“Логічне мислення обов’язково буде спиратися на роботу тих ділянок мозку, які більш пізно розвилися в еволюційному плані. Це передусім структури лобової частки кори великих півкуль, а саме профронтальної кори: дорзомедіальні, вентромедіальні та орбітофронтальні її ділянки. Якщо ми говоримо про інтуїтивне мислення, то там буде набір структур, які більш еволюційно давні. Це і підкоркові структури, так звані базальні ганглії – такі ядра в кінцевому мозку, які активуються, коли ми автоматично щось робимо, – це і мигдалина, це і поясна звивина тощо”.
Чи можна розвинути інтуїцію?
Досягти того, що усі прийняті нами рішення інтуїтивно будуть вдалими статистично неможливо, утім підвищити вірогідність успішного прогнозу – цілком реально.
“Інтуїтивні рішення, які є вдалими, зазвичай, бувають у тих сферах, у яких ми – компетентні, тобто маємо величезний досвід розв'язання найрізноманітніших проблем. У такому разі в людини формується бібліотека рішень, які вона вже ухвалювала.
Утім ухвалене інтуїтивне рішення у тій сфері, де ми не є експертами, скоріш за все буде поганим. Тож, ми маємо зрозуміти, що в такій ситуації краще дати собі час – те, чого нам найбільше бракує для вдалого вибору, – і застосувати якісь логічні принципи, аналіз тощо”, – зазначає Кравченко.
Класичний приклад інтуїтивного прийняття рішень – це рішення спортсмена під час змагань, коли у людини є частки секунди, аби зробити якийсь вибір.
“Це абсолютно інтуїтивне мислення. По-перше, воно – несвідоме. По-друге – за таких обставин існує безліч варіантів вибору. По-третє, присутня нестача інформації. Клас спортсмена визначається саме швидкістю ухвалення таких рішень. Тож, чим насправді займаються, наприклад, футболісти? Вони все життя тренуються ухвалювати найбільш задовільні рішення. Тож, чим більше футболіст тренується, чим більші його власні задатки, тим більша ймовірність того, що він буде ухвалювати більш вдалі рішення, ніж та людина, яка не займалася спортом”, – говорить Данилов.
Окрім досвіду, слушні інтуїтивні рішення нам може допомогти ухвалити наша увага до невербальних проявів комунікації: поз, жестів, міміки.
“Коли мова йде про рішення стосовно якоїсь людини чи побутової ситуації, часто інтуїція підказує нам якісь речі із невербальної комунікації. Велику кількість інформації людина повідомляє не через мову як таку, а через інтонації, якісь жести, міміку, пози. Це ті речі, які ми якраз усвідомлено не аналізуємо. Тож, можемо зробити наступний висновок: якщо людина хоче ухвалювати слушні інтуїтивні рішення, то їй слід розвивати в собі оцю звичку звертати увагу на компоненти спілкування, які лежать поза власне інформацією, яку нам повідомляють”, – радить Кравченко.
На цю тему в мережі можна знайти чимало книг та тренінгів. До прикладу, “Мова рухів тіла” від австралійських експертів у галузі комунікацій Аллани і Барбари Піз або “Всі брешуть. Як виявити обман з міміки та жестів” від психолога Лілліан Гласс.
Тренуватися зчитувати мімку та жести можна щодня, взаємодіючи з різними людьми. Наприклад, їдучи в громадському транспорті, намагатися вгадати, яку професію представляє кожен з пасажирів. Утім тут важливо згодом отримати фідбек. В іншому разі такі вправи будуть не результативними.
