У цьому матеріалі ми розповідаємо про селфхарм. Що це таке, як це може виражатися, чим можна допомогти та чому все відбувається саме так. НК не проводив ніяких власних досліджень. Ми спиралися на ті, які знайшли у відкритих джерелах. Посилання на них є у тексті, тож за необхідності ви можете з ними ознайомитись. Читайте, будьте уважними, бережіть себе та близьких.
Що таке селфхарм
Селфхарм — це свідоме заподіяння шкоди собі без мети вчинити самогубство. В інтернеті, частіше за все, люди асоціюють це явище з порізами. Проте до нього відноситься будь-який тип шкоди: опіки, биття себе, відмова від їжі та води, видирання волосся та роздирання шкіри, зумисно завдані пошкодження в ДТП, надмірне вживання алкоголю чи наркотиків, небезпечні сексуальні контакти та інше. Загалом, будь-який спосіб, яким людина може завдати собі шкоди.
Групи ризику
Не існує "типової" людини, яка займається селфхармом. Те, що пошкоджень собі завдають лише підлітки — це неправда. Таке трапляється серед усіх вікових категорій. Проте серед молоді дане явище дійсно зустрічається частіше, ніж серед людей старшого віку. За даними дослідників, від 10% до 20% молодих людей свідомо завдають собі шкоди. Найбільш схильними до цього є дівчата віком від 16 до 24 років. Згідно з дослідженням Mental Health Foundation та Camelot Foundation, частіше за все, люди починають практикувати самопошкодження у віці близько 12 років.
Навіщо це потрібно
Те, що селфхарм є спробою "привернути до себе увагу" — це також неправда (хоча, звісно, виключати такий варіант не можна). У більшості випадків, за “допомогою” самопошкодження, людина шукає спосіб впоратися з тривожними думками/почуттями/проблемами. Це приносить їй певне полегшення. Проте воно наступає на короткий проміжок часу, адже не вирішує самої проблеми. Після акту самопошкодження людина може відчути провину та сором, що часто провокує його повторення. Іноді це можна ідентифікувати як самопокарання.
Усі люди різні, тому дехто впорається з життєвими проблемами просто поговоривши з друзями чи сім’єю. А у декого немає такої можливості або ж йому це не допомагає. Коли людина не виражає свої емоції й не говорить про них, то тиск всередині неї зростає. У моменти "пікового навантаження" вона може виплеснути це на себе. Це одна з основних причин селфхарму.
Ризики
Лікарі вважають селфхарм не суїцидальним явищем. Однак варто пам’ятати, що будь-яке самопошкодження може перетворитися на самогубство (або спровокувати непоправні проблеми зі здоров’ям) через банальну необережність. Згідно з дослідженням, яке опублікували у науковому виданні The Lancet, більшість людей, які заподіюють собі шкоди, не звертаються до лікарень. Проте водночас фахівці фіксують зростання числа тих, хто звертається за допомогою. Тобто прогрес є, але він не виключає величезних ризиків.
Наступну інформацію ми також взяли з дослідження Mental Health Foundation та Camelot Foundation на яке вже давали посилання.
Хто найчастіше вдається до селфхарму:
- Люди з психічними розладами: депресія, тривога, межовий розлад особистості, розлади харчової поведінки та інші;
- Діти та підлітки, які живуть без піклування батьків чи молодь, яка покинула інтернатні установи;
- Люди ЛГБТК+.
Тригери:
- Труднощі вдома;
- Проблеми з друзями;
- Тиск у школі чи на роботі;
- Булінг;
- Депресія;
- Занепокоєння;
- Низька самооцінка;
- Переходи та зміни (наприклад зміна школи чи роботи);
- Вживання алкоголю чи наркотиків.
Що робити, коли хочеться заподіяти собі шкоди:
- Записати тривожні думки та почуття, розірвати цей листок і викинути його;
- Взяти пластилін і розтягнути або відтиснути його, щоб зняти напругу;
- Вдарити подушку (або ж інший м’який предмет об який не можна травмуватися), щоб висловити почуття. Також у неї можна покричати;
- Дихання або медитація;
- Прогулянка на свіжому повітрі або в громадському місці;
- Пошуміти, пограти на музичному інструменті, гучно постукати по чому завгодно;
- Малювати на великому аркуші паперу червоним кольором;
- Зателефонуйте одному або кільком людям (членам сім’ї або кому завгодно) та поговорити з ними не про самопошкодження;
- Будь-яка творчість;
- Прослуховування улюбленої музики, перегляд улюблених фільмів і т.д.
Що робити в цілому
Розмова з кимось часто є першим кроком до виходу з циклу. І краще аби цей "хтось" був лікарем. Проте, якщо наразі людина не готова до професійної допомоги — це також нормально. Якщо вона починає говорити — це вже прогрес. Адже зазвичай люди, які займаються селфхармом, стараються тримати це у секреті. Звісно ж, наш текст, як і будь-який інший в інтернеті не може вилікувати від селфхарму. Як не може цього зробити розмова з друзями, батьками чи ким завгодно, хто не є кваліфікованим спеціалістом. Це може бути лише першим кроком. А остаточно допомогти розв’язати це питання здатен лише фахівець.
Лікарі говорять, що при відповідній допомозі та підтримці більшість людей, які заподіюють собі шкоди, можуть повністю одужати. Важливо не відмовлятися від допомоги, а краще самому звернутися за нею. Хоча це можливо і не в усіх ситуаціях.
