Чули подібні вислови чи навіть казали так самі? Вітаємо, ви познайомилися з мізогінією, або ненавистю до жінок.
Як вона проявляється, чому жінок ненавидять інші жінки, та як розпізнати мізогінію у свій бік — розказує дівчина, яка постійно переживає мізогінію, та психотерапевтка.
Я постійно відчуваю на собі мізогінію
З мізогінією я стикаюся постійно. Є дівчата, які тотально мене ненавидять. Пам’ятаю, в універі одна зі студенток підбила свого наукового керівника на вступному іспиті в магістратуру витягнути листочок з моєї екзаменаційної роботи. І він насправді це зробив 😳
У кіношколі одна дівчина так мене ненавиділа, що, завдяки дружбі з адміністраторкою, домовилася взагалі не додавати мене у списки режисерських співбесід. Питання довелося вирішувати аж через директорку кіношколи.
Чому так? Причина завжди дуже банальна. Я швидко будую карʼєру, маю дохід, речі, хорошу тачку. А в кіношколі ще й почала зустрічатися з топовим хлопцем, за яким та дівчина, як потім виявилось, довго впадала.
Однак, я не з тих дівчат, які за це супер переймаються. Я знаю причину, вона закономірна. Мені інколи навіть дотепно за тими “кознями” слідкувати. Бо вони тотально дитячі. Їхній рівень від старших класів і дотепер взагалі ніяк не виріс. Ніби це роблять люди, які так і не переросли підлітковий вік.
Разом з тим, є дівчата, з якими у мене супер дружба. Переважно це дівчата, які знаходяться на плюс-мінус моєму рівні розвитку карʼєри. Ну, або мої молоді працівниці (але то не рахується, бо працюють у моєму продакшені).
Мій хлопець каже, що я дуже “бісяча” для чужих людей. Навіть коли він мене вперше побачив, то подумав, що я біч. Але коли ми роззнайомилися ближче та поспілкувалися, він зрозумів, що перше враження було хибним.
Я в близькому спілкуванні дуже добра, інколи навіть надто. З мене всі дивуються, що коли мої працівники затримуються на роботі, я сама їх заводжу додому. Але хто близько не знає, може хейтити, бо судить поверхово і думає, що я якась зла карʼєристка, яка любить лише свою роботу і котиків 🙂
Загалом я дуже негативно ставлюсь до мізогінії, та й будь-якої ненависті. Не люблю, коли людині навʼязують, якою їй бути. Однак я помітила, що жінки схильні більше ненавидіти саме жінок. Тобто якщо якийсь хлопець / чоловік натворить дикухи, жінки до цього поставляться з більшим розумінням. А дівчину за ті самі вчинки просто спопелять.
Як реагувати на мізогінію? Думаю, залежить від рівня закидів. Однак, відповідати варто завжди. Якщо це лише на словах – відповідно на словах і боротися. Ставити людину на місце.
Якщо ж це не допомагає і починаються якісь дії — також у відповідь діяти.
Колись я брала участь у проєкті, де була дівчина на керівній посаді, яка почала під мене “рити”, бо я працювала краще та й загалом була авторитетнішою в колективі. Це була помилка. Мені знадобилося всього півтора місяця, щоб прибрати її з того проєкту зовсім. Я робила це не якимись “кознями” чи підставами, а просто систематично вказувала на її прорахунки. На фінансові втрати, які відбувалися через її недосвідченість і невміння вести колектив, афери, які через неї провернули.
Тому я вважаю, що на мізогінію варто реагувати. Не бути слабким, не терпіти образи, а говорити про це. Якщо ситуація не налагоджується — діяти.
Що таке мізогінія і як їй протистояти?
Мізогінія – це ненависть до жінок, що має дуже широкий спектр прояву: від різних типів насилля до зневаги та сексизму. Найрадикальнішими проявами мізогінії є зґвалтування, фізичне, моральне, матеріальне насилля над жінками. Однак мізогінія — це також будь-який сексизм у висловлюваннях чи в очікуваннях щодо жінок. Наприклад, думки, що жінкам не місце на керівних посадах; упередження, що вони не можуть бути математиками; очікування, що побут та діти – суто жіноча робота. Навіть так зване поблажливе ставлення до жінок, коли якусь помилку пояснюють тим, що “вона ж жінка”.
Мізогінія проявляється не тільки у чоловіків до жінок, а також у жінок щодо жінок та у жінок до самих себе. Мізогінія жінок щодо жінок може бути проявлена в осуді інших жінок, обвинуваченнях на кшталт “сама винна”, в настановах на кшталт “що таке жіноче щастя” чи “така вона жіноча доля, потерпи”. Мізогінне ставлення до себе проявляється в різного роду агресії на себе. Коли жінка не любить себе, ненавидить своє тіло, свої жіночі форми, коли нав’язливо намагається себе постійно вдосконалити. Коли терпить насилля, мучиться на роботі, де її принижують, чи виправдовує чоловіка, який її б’є. Це також коли жінка знецінює себе, своє здоров’я, таланти та можливості. Або ставить себе в якісь обмеження — бути такою, щоб мене любили. Наприклад, вона відмовляється від кар’єри, бо хоче стати ідеальною домогосподаркою, щоб чоловік був поряд.
Чому взагалі існує мізогінія? Можна виділити як мінімум дві групи причин.
- Наслідок патріархату.
Чоловік головний і знає, кому та як жити й що робити. Він відчуває свою владу над жінкою та користується нею різними способами. Чим більше патріархату в суспільстві, соціальній групі чи в сім’ї, тим більше там мізогінних проявів.
- Людська природа та агресивні імпульси.
Ненависть та агресія є частиною людської природи. А мізогінія та патріархальні уявлення формуються у людей, вагомі близькі яких не допомогли їм навчитись справлятись з агресивними імпульсами та, навпаки, сильно фрустрували чи травмували їх у дитинстві. Наприклад, покидали, не любили, були агресивними, створювали небезпеку та інші складнощі. Тобто батьки чи опікуни не допомагали справлятись з різними переживаннями, не задовольняли вагомі потреби та створювали стресові умови розвитку.
Також це несвідома помста мамі через проєктування на інших жінок. Однак хочу наголосити, що за дитячі травми завжди відповідальні обоє батьків. Але патріархат переносить всю відповідальність за “якість” дитинства на жінок, що теж є мізогінним проявом.
Мізогінія має жахливі наслідки, адже вона легітимізує насилля проти жінок. Яскравий приклад, коли після зґвалтування люди кажуть “сама винувата, треба було не так вдягатись, не так поводитись тощо”. Тоді жінки, що сумніваються в собі, розвивались в патріархаті чи сексистському суспільстві, відчувають мізогінію як тотальне обвинувачення у всьому. Як наслідок, щоб не стикатись з усім цим, жінка має майже що не виходити з дому, не проявлятись, не бути собою, не одягатись як вона хоче, не пробувати бізнес, не сідати за кермо чи не здобувати освіту.
Ми маємо вчитись помічати мізогінію у свою сторону та зупиняти її. Це про вміння бути чутливими до себе, своїх емоційних станів та реакцій. Якщо після спілкування з кимось вам погано — починається самобичування або ще щось, — варто подумати, на що саме ви так відреагували. Можливо, це якийсь відголос мізогінії, можливо, прямий її прояв. Якщо, наприклад, це сексизм чи знецінення, скажіть про це: “Це сексизм, мені неприємно це чути, прошу мені цього не говорити”. В багатьох випадках вас можуть проігнорувати. Тоді це вже питання, чи потрібні вам такі люди в житті.
Також ми маємо вчитись помічати мізогінію у собі та зупиняти її нищівний вплив. Вчитись помічати та викорінювати ненависть чи нелюбов до себе. Вчитись приймати себе реальну, таку як є, свою індивідуальність та свій досвід. Вчитись любити себе та дбати про себе.
Це про свободу та права на всіх рівнях. І тому це так важливо.
