Нещодавно комунікаційна агенція Postmen дослідила передріздвяні настрої українців. Як свідчать результати опитування, незважаючи на повномасштабну війну та відключення електроенергії 66% респондентів планують відзначати новорічні свята цього року. Абсолютна більшість (94%) мають намір святкувати вдома: з близькими родичами (60%), половинкою (19%) чи у невеликій компанії друзів (12%).
Така статистика не є чимось незвичайним. Навіть під час Першої та Другої світових війн люди не втрачали віри у дива й намагалися зберегти святкову атмосферу. Різдвяні вечері та подарунки в окопах, листи Санта Клаусу і саморобні ялинкові прикраси — про те, як світ відзначав новорічні свята в умовах війни раніше, розповімо у цьому матеріалі.
Головні атрибути свят
Ялинка, подарунки та листи Санта Клаусу у багатьох західних країнах є невід’ємними складовими Різдва та Нового року. Цим традиціям не зраджували і під час війни. Щоправда, були певні нюанси.
Наприклад, у 1920-1950-х роках, зокрема під час Першої та Другої світових війн, американці активно купували ялинки з матеріалу, схожого на штучну солому. У цей час у Великій Британії компанія Addis Housewares використовувала для виробництва штучних ялинок матеріал, з якого виробляли туалетні щітки.
Потреба у штучних деревах виникала через брак робітників, які б зрізали живі ялинки, а також через завантаженість залізничної системи. Водночас дефіцит алюмінію та олова спонукав багатьох створювати саморобні ялинкові іграшки та прикраси для дому. Для цього у США та Великій Британії використовували непріоритетні матеріали: папір, нитки, шишки та горіхи.
На святковому декорі жителів Великої Британії відобразилися і численні блекаути. Через відключення світла на вулицях не було звичних різдвяних вогнів. Натомість люди прикрашали власні будинки паперовими гірляндами зі старих газет, падубом та малюнками на стінах.
Що стосується подарунків, то їх теж намагалися зробити власноруч. Теплі шарфи, рукавиці і шапки перев’язували зі старих джемперів, домашніми джемами замінювали магазинні солодощі, а замість подарункового паперу обгортки робили із газет та шматків тканини. Серед придбаних подарунків часто можна було знайти мило і предмети, пов’язані з садівництвом. Також громадян Великої Британії активно закликали купувати військові облігації — такий подарунок ставав інвестицією в перемогу британської армії на фронті.
Зміни торкнулися і Санта Клауса, роль якого перебрали на себе матері. Жінки у США і до цього переодягалися у головного різдвяного чарівника, але під час Другої світової війни ця практика набула більшого поширення. Справа в тому, що більшість чоловіків перебували далеко від дому, тож знайти когось на роль Санти було майже неможливо. Тому матерям доводилося самостійно перевтілюватися у дарувальника різдвяних подарунків або його дружину — місіс Клаус. У Великій Британії їхніми відповідниками були Father Christmas та Mother Christmas.
Як би там не було, святкову атмосферу намагалися створити практично всюди: вдома, в укриттях та бомбосховищах, і навіть на фронті. Так, в одному із британських пропагандистських роликів (відео використовували для підбадьорення населення) показували лондонське метро, яке під час численних авіаударів слугувало укриттям для цивільних. На відео видно, як просто на платформі встановили святкову ялинку — її прикрашали діти та дорослі, які ховалися у підземці під час тривог.
Значення свят
Звісно, нинішні умови України під час повномасштабної війни з росією суттєво відрізняються від того, що було під час Першої та Другої світових війн у США та Великій Британії. Та є щось, що поєднує нас із американцями і британцями першої половини XX століття: не дозволяти ворогові вкрасти свято, як і менше століття тому, означає не втрачати бойовий дух і бути незламними. Це стосується як військових на фронті, так і цивільних у тилу.
Для того, аби підбадьорити моральний дух солдатів, у 1942 році в США навіть запустили рекламну кампанію під слоганом: "Ощасливте їх листом". Її суть полягала в тому, аби рідні та близькі військових відправляли святкові листівки та посилки упродовж вересня-жовтня — так поштова служба могла гарантувати вчасну доставку подарунків та листів до Різдва. Часто пакунки від близьких містили теплий одяг та шкарпетки, солодощі, фотографії сім’ї, рідних міст чи улюблених локацій. Вони мали на меті зміцнити дух військовослужбовців та зробити їхнє перебування далеко від дому менш самотнім.
Щоб створити військовим святковий настрій, Збройні сили США також намагалися запровадити спеціальне меню. Для тих, хто служив у флоті або на постійних базах у Сполучених Штатах і закордоном, готували індичку та шинку. Святкові страви намагалися приготувати навіть на передовій кухні, хоч інколи для різдвяної атмосфери солдатам було достатньо апельсинів і теплого пива.
Атмосферу свята намагалися передати скрізь, де це можливо: палати в госпіталях прикрашали різдвяним декором, а на базах організовували візити Санта-Клауса, концерти та вечірки. Військові гралися сніжками і навіть переодягалися у Санту й тішили подарунками дітлахів.
Тим часом цивільне населення у США та Великій Британії також старалося не падати духом. Навіть під час запровадження продовольчих обмежень винахідливі сім’ї продумували святкові меню, подекуди необхідні інгредієнти збирали тижнями або місяцями. Приміром, американці часто перед Різдвом відкладали свої талони на продовольчі пайки, аби отримати додаткові продукти для святкової вечері.
Винахідливість домогосподарств підтримували і зовні. Наприклад, у Великій Британії обмежена кількість цукру та масла стала викликом для приготування різдвяних десертів. Тож у газетах та журналах почали публікувати нові рецепти з доступними інгредієнтами. Так на столах британців з’явився торт "Перемога", який потребував малої кількості цукру, або різноманітні десерти на основі желатину. Дорожчі продукти замінювали більш дешевими (наприклад, замість індички на столах частіше з’являлися курка чи гуска) або взагалі створювали імітацію окремих страв (приміром, картопляна запіканка за виглядом могла нагадувати запеченого гусака).
Усе це дозволяло в часи війни підтримувати святковий дух серед населення та військових. Зрештою, Різдво та Новий рік під час Першої та Другої світових війн набули для людей нового значення. Свята підкреслили єдність народу, незламність та додавали віри у дива.
Сьогодні, коли повномасштабна війна торкнулася кожної української родини, ця віра у дива (і власну армію) є не менш важливою, ніж 80-100 років тому. Відзначати чи ні — рішення кожного, яке в будь-якому разі заслуговує на повагу. Але саме єдність та взаємопідтримка, якими наповнена святкова атмосфера, дозволяють гідно пройти усі випробування і подарувати одне одному трохи більше радості у ці складні часи.
