Останнім часом в Києві почалася хвиля реставрації вивісок та дверей. Цим, зокрема, займається благодійний фонд "Має значення". Саме вони реставрували вивіски "Квіти" та "Кольорове фото" на Подолі.
"Наш Київ" поспілкувався зі співорганізатором фонду Леонідом Мамашвілі про те, як відбувається робота з реставрації вивісок, скільки це коштує, з якими труднощами зіштовхуються активісти та як привертають увагу громадськості до збереження архітектурної спадщини Києва.
Історія фонду "Має значення"
Історія благодійного фонду зі збереження архітектурної спадщини почалася з Маріуполя. Засновник фонду Ярослав Федоровський здавна цікавився містом, його історією та архітектурою, а згодом почав займатися історичною реставрацією дверей. У 2015 році він виїхав з міста, а на початок повномасштабного вторгнення уже проживав у Києві. В цей час проєкт дещо змінив свою діяльність та переключився на волонтерську справу.
Співорганізатор фонду Леонід Мамашвілі познайомився з Ярославом у столиці та швидко долучився до справи. Раніше він не помічав старих вивісок, яких у Києві чимало. А так, у процесі спілкування, з’явилася ідея їхньої реставрації. В цей момент і почалася спільна робота. Наразі команда фонду «Має значення» налічує 13 осіб.
Перший проєкт фонду – "Квіти" на Подолі – вивіска від найстарішого чинного магазину квітів, датована 1956 роком. Її відреставрувала команда за пропозицією її власниці. Наразі вивіска органічно виглядає на будівлі та привертає увагу перехожих, особливо в темну пору доби.
Наступною була "Кольорове фото" за адресою Межигірська, 25.
Вона вертикальна і висока, – говорить Леонід. – Ми думали, що ця вивіска 1978 року. Але жителі дому розповіли, що будинок, на якому вона розміщена, 1983-го, тож вивіска існує там із часів чинного фотосалону. Навпроти цього будинку є паспортний стіл. Кияни могли зробити фотографію в цьому салоні й відразу віднести туди".
Третій проєкт, який команда фонду хотіла розпочати – "Автостанція Поділ", але наразі виникли певні труднощі з власниками й проєкт тимчасово довелося відкласти. Тож активісти переключилися на інший – "Молоко".
"Ми зняли цю вивіску на проспекті Науки, – розповідає Леонід, – де раніше був продуктовий магазин. Під час спілкування з місцевими жителями дізналися, що свого часу працівники інституту, який був поруч, ходили туди й замовляли молочний коктейль за 6 копійок. Приміщення будинку змінило власника і ця вивіска там уже недоречна. Тож певною мірою ми її навіть врятували".
У згаданому проєкті в команди фонду дещо змінилася концепція і їм вдалося залучити бізнес – ресторан MilkBar, – який профінансував половину вартості реставрації.
"Вони прийняли пропозицію прийняти вивіску до себе, – розповідає Леонід, – і хочуть використовувати її як елемент власного дизайну. Це гарний приклад залучення бізнесу".
За словами співорганізатора фонду, місцеві жителі не були готові, що вивіску "Молоко" так швидко знімуть, але вони погодилися її передати MilkBar.
"Це пам’ятка архітектури, – додає Леонід. – Тож ми плануємо поставити табличку про те, звідки ця вивіска, яка її історія, де вона розташовувалася раніше. Нам було важливо поговорити з місцевими жителями про її долю, мати контакт із людьми".
Як реставрувати вивіски?
Для того, щоб займатися реставрацією вивісок, потрібно мати дозвіл, зокрема, від районної адміністрації.
"Готуємо заяву з проханням демонтажу і монтажу вивісок, – розповідає Леонід. – Оскільки ми проводимо події (презентуємо вивіску, робимо фотозони), то також беремо дозвіл на проведення масового заходу. Востаннє робили таке на Межигірській, 25. Жодних затримок чи проблем. Нам, навпаки, всі охоче допомагають. Щоправда, якось районна адміністрація запитала у нас про дозвіл від "Київреклама", проте ці вивіски є історичною спадщиною, тож робота над ними не потребує цього дозволу. Це архітектурна особливість".
Процес реставрації відбувається у кілька етапів. Спочатку історичну вивіску потрібно знайти, далі – отримати дозвіл, демонтувати та згодом організувати логістику до цеху, де її відновлять. Реставрація відбувається по-різному.
"Перший проєкт, який у нас був, – пригадує Леонід, – «Квіти» на вул. Костянтинівській, 24. Вивіска була повністю з пластику. Тож там треба було нарощувати пластик, відновлювати кольори. Другий проєкт – «Кольорове фото» – містив квадратні основи для кожної літери, які були пластиковими, і основи з жерсті. Остання почала ржавіти і її потрібно було відновлювати. Реставратори в цеху вже обирають технологію, залежно від матеріалу".
Головна мета реставрації – повністю відновити, як було раніше. Потім вивіску потрібно зібрати, привезти на місце, де вона знаходилась, і монтувати.
"Часто можемо зустріти нові вивіски, – говорить Леонід, – які не відповідають автентичності району або будинку. Просто наліпили й все: без розбору та адаптації. Нам важливо зберігати першочерговий задум архітекторів, які спроєктували будинок. І якщо вже вішати якусь сучасну вивіску, її потрібно адаптувати. Коли ми демонтували "Квіти", будинок певною мірою став виглядати краще. Можливо, можна обійтися і без них. Всі вивіски мають прикрашати будинок і місто, а не відвертати увагу".
Чому важливо піклуватися про вивіски та урбан-код міста навіть під час війни
Леонід наголошує, що сьогодні особливо важливо розділяти все радянське й українське.
"Вивіски, зроблені в період СРСР українською мовою, – міркує активіст, – живе підтвердження того, що наша культура існувала давно, і ми б хотіли зберегти цей живий доказ та показати нащадкам. Тодішні вивіски, пам’ятники чи мозаїки робилися українцями для українців. Це народна творчість. Тут йдеться не про відновлення радянського, а про збереження і відновлення українського. Не менш важливим є і піклування про навколишнє середовище і підтвердження того, що Україні – не 30 років. У нас давня історія й архітектура, а пам’ятники й вивіски підтверджують це".
Сьогодні команда фонду активно закликає донатити на ЗСУ, тому що саме вони відповідають на питання, чи будемо ми існувати як нація та держава. А команда проєкту старається зробити все, щоб показати, яким буде це прийдешнє: з доглянутими вулицями, будинками, фасадами тощо. Саме тому навіть у воєнний час слід піклуватися про вивіски, реставрацію дверей та загалом урбан-код міста.
"Нам важливо працювати з людьми, – додає Леонід, – які розділяють спільні цінності – піклування про навколишнє середовище та історичну спадщину. Тож наразі шукаємо охочих допомагати – маркетологів, психологів, істориків, дизайнерів – а також тих, хто вміє працювати руками, має вантажну машину тощо. Це допоможе зробити проєкти дешевшими. Бо логістика – окрема стаття витрат".
Де шукають кошти на реставрацію
За словами Леоніда, знайти кваліфікованих працівників непросто. Це стосується і підрядників, які можуть допомогти з монтажем вивісок.
"Перший підрядник, до якого ми звернулися, – додає активіст, – сказав, що вартість демонтажу і монтажу загалом складатиме 22 тисячі гривень. Висота вивіски – 3-4 метри. Це можна зробити просто з драбинами. Тож я продовжив шукати далі. Через якийсь час ми знайшли слушну ціну – 6,5 тисяч за все".
На реставрацію вивісок донатять гроші люди, яким цікаве збереження історичної спадщини міста. Це можна зробити на сторінках фонду в соціальних мережах. Також проєкт намагається співпрацювати з різними бізнесами. Зараз, зокрема, з двома закладами – "Урбаністи coffee & food" та мистецьким простором "Інформатика". Вони донатять на фонд 1 гривню з кожної проданої кави.
"Звісно, їхня залученість, – міркує Леонід, – залежить від кількості гостей. На місяць в середньому виходить від 400 до 900 грн. Це дуже вагомо, адже йдеться передусім про трансляцію цінностей. Зараз маємо двох таких партнерів, а колись їх буде 10 і більше".
Благодійні лекції та реставрація понад 40 вивісок: що планує фонд
Окремий напрямок діяльності, яким зараз займається Леонід, – благодійні лекції. Наразі відбувся перший захід. Лекція стосувалася комплексу меншовартості українців. Ціна квитка була 200 грн. Усі зібрані кошти пішли на реставрацію вивіски "Молоко". Приміщення надав мистецький простір "Інформатика". Але на цьому команда фонду не планує зупинятися.
«Від таких подій виграють усі, – ділиться Леонід. – Ми як фонд отримали кошти на реставрацію. Постер для цього заходу розробляла дизайнерка, яка щойно закінчила курси й шукає роботу. Третя людина – психологиня, що знімала відео для ютубу, а наживо ще не виступала. Тож для неї це була хороша практика. Четверте – це простір, який проводив захід, адже люди приходили туди й купували каву. Але найважливіше – гості, які мали можливість відвідати захід та подискутувати на цю тему».
Для продовження проєкту фонд шукає лекторів – істориків, архітекторів, дизайнерів – людей, які можуть розповісти про історію Києва.
У найближчих планах команди – відновити вивіску на магазині "Мисливець", що знаходиться у пров. Несторівському, 7-9. Збір коштів уже стартував. Наразі необхідно зібрати 8 тисяч гривень. Літери вивіски будуть демонтовані та відвезені у майстерню для детальнішого вивчення вартості реставрації. Загалом команда проєкту відшукала у Києві понад 40 вивісок, які з часом планують відреставрувати.
Усі фото надані героєм матеріалу
