Петиції про легалізацію проституції з’являлися неодноразово на сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України. Саме ж питання зазвичай призводить до початку дискусії. У дискурсі здебільшого розглядають три моделі: хтось виступає за повну легалізацію, інші за впровадження декриміналізації, а дехто просуває ідею імплементації шведської моделі.
“Наш Київ” вирішив розібратися, за що виступають прихильники різних варіантів регуляції проституції. Які нюанси українського законодавства та що кажуть експертки — читайте далі.
Детальніше про юридичні аспекти
Проституцію в Україні частково декриміналізували ще у 2006 році. Тоді було знято покарання за заняття індивідуальною проституцією. Втім, надання послуг комерційного сексу передбачає штраф у розмірі від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зокрема про це йдеться в Кодексі України про адміністративні порушення у статті 181-1. Також карається створення та утримання місць розпусти штрафом або позбавленням волі (від 3 до 15 років) за статтею 302-303 Кримінального кодексу України.
Варіанти регуляції: від легалізації до шведської моделі
У питанні регуляції проституції виділяють три основні методи: легалізацію, декриміналізацію та шведську модель.
Легалізація полягає у створенні конкретних законів, що мають на меті регулювати проституцію. Зокрема займатися секс-роботою можна лише в законодавчо окреслених місцях. Для початку роботи потрібно подати заявку на ліцензію, для прикладу, як-от в Нідерландах та Німеччині. Також часто легалізація передбачає обов’язковий медичний огляд секс-працівників.
Особливість декриміналізації полягає у відсутності особливих законів для проституції. Тобто заняття секс-роботою стає таким, що не відрізняється від жодної іншої професійної діяльності. Всі трудові закони та регуляції для інших професій стосуються й осіб, що займаються проституцією. Декриміналізація як підхід запроваджена в Новій Зеландії.
Щодо шведської або нордичної моделі, то її особливість в тому, що вона криміналізує покупця секс-послуг, а не людину, яка надає саму послугу. Також створюються програми для реабілітації проституйованих осіб. Основна мета шведської моделі — зменшення попиту на проституцію шляхом криміналізації купівлі секс-послуг. Швеція та Норвегія впровадили цю модель регуляції проституції.
Який підхід ми можемо запозичити — розповідають експертки
Моделі регуляції проституції — це не конкретний перелік правил, яким потрібно беззаперечно слідувати. Саме так вважає Дафна Рачок, магістерка критичних гендерних досліджень та антропології. Вона зазначає, що ми можемо спиратися на дослідження різних методів регуляції проституції, але все ж маємо обрати власний шлях.
Утім, експертка є прихильницею впровадження декриміналізації секс-роботи в Україні. За її словами, ця модель добре проявила себе в Австралії та Новій Зеландії:
“Секс-працівниці в цих країнах відчувають, що в них є право скаржитися. Там їх визнали людьми, які працюють”.
Дафна Рачок підкреслює, що декриміналізація може стати актуальним підходом для України, оскільки такі моделі як легалізація та шведська модель передбачають більше втручання в регуляцію проституції зі сторони держави. Цього, на її думку, через слабкість українських органів виконавчої влади, варто було б уникнути. Експертка до того ж звертає увагу: зараз в Україні кожен третій працює як ФОП, тобто фізичною особою-підприємцем. Секс-роботу теж можна адаптувати під уже наявні в Україні трудові механізми:
“У країнах, де декриміналізована проституція, секс-робітники працюють як приватні підприємці, тобто як аналоги нашого ФОПа. Секс-робітники таким чином мають змогу платити податки”.
Іншу позицію поділяє Марія Дмитрієва, гендерна дослідниця та засновниця інтернет-спільноти "Фемінізм-УА". Вона наполягає на впровадженні шведської моделі регулювання проституції. На її думку, легалізація та декриміналізація не працюють, адже вони направлені на спрощення життя сутенерів та “споживачів” послуг проституйованих осіб:
Марія Дмитрієва вважає, що в країнах, де була імплементована шведська модель, можновладці визнають, що не змогли допомогти жінкам в проституції вчасно. Саме тому у Франції, Швеції, Канаді виділяють гроші на реабілітацію проституйованих осіб. Також експертка зазначає, що в Україні обов’язково потрібно впровадити програми, які допоможуть постраждалим жінкам покинути заняття проституцією:
“Варто зосередитися на тому, що ми робимо для допомоги постраждалим у проституції. Потрібно створити законодавство для покарання клієнтів та програми реабілітації. Звичайно, треба ще й реформувати роботу поліції для зміни їхнього ставлення до проституйованих осіб”.
Зміни до законодавства необхідні сьогодні
Марія Дмитрієва наголошує, що статтю 181-1 Кодексу України про адміністративні порушення, яка передбачає штраф за заняття проституцією, потрібно скасувати:
“Стаття 181-1 має бути викреслена із законодавства, а адмінпротоколи про жінок, які були притягнуті до відповідальності за цією статтею, потрібно знищити. Зараз поліція використовує ці записи, щоб шантажувати жінок. Щобільше, наявність таких записів робить процес пошуку нормальної роботи важчим”.
Дафна Рачок також пропонує внести зміни до статей 302-303 Кримінального кодексу України, за якими карається утримання місць розпусти та сутенерство:
“Ці статті варто проредагувати так, щоб вони не були такими універсальними до застосування. Насправді часто, коли відкриваються справи за володіння місцем розпусти, нерідко ці справи відкриваються на самих секс-працівниць”.
На часі: чому тема регулювання проституції є актуальною
Дафна Рачок вважає, що саме сьогодні українське суспільство може бути готовим до обговорення теми регуляції проституції:
"Зараз тему, для прикладу, декриміналізації проституції можна розвивати. Зокрема велика кількість людей з інвалідністю, у тому числі ветерани війни, можуть потребувати послуг секс-робітників. Зважаючи на початок російського вторгнення в Україну, варто порушити це питання".
Експертка також зазначає, що в Україні треба вносити зміни в законодавство щодо проституції вже зараз, адже це перший крок, який допоможе зробити становище секс-робітників кращим у найближчій перспективі.
У 2015 Ammensty International ухвалила резолюцію, яка передбачає проведення кампанії за декриміналізацію проституції у всьому світі. Правозахисна організація вирішила просувати цю модель регулювання секс-бізнесу після консультацій із працівниками секс-бізнесу, активістами прав жінок та ЛГБТІ, ВІЛ-агенціями, групами боротьби з торгівлею людини й вченими, які досліджують цю тему.
