Уявіть ситуацію: тобі призначили групову сесію з психологом, але замість класичної консультації терапію разом зі спеціалістом проводять… собаки. Що це, як саме собаки будуть допомагати твоєму психологічному стану — неясно. Але дуже цікаво.
Саме з такими думками я збиралася на зустріч у Центр каністерапії INNIKOS. Це проєкт, який допомагає людям впоратися з психологічними проблемами та травмами завдяки взаємодії із собаками. Центр існує з жовтня 2023 року в Києві й на сьогодні допоміг понад тисячі людей впоратися із викликами від війни — стресом, тривожністю, зневірою, втратами тощо.
Як працює каністерапія?
Ти заповнюєш заявку на сайті Центру на індивідуальне або групове заняття та чекаєш дзвінка. Після цього адміністраторка (і водночас кінологиня Центру) Дар’я обговорює з тобою твій запит і призначає зустріч. Далі ти приходиш у центр за адресою вул. Прирічна 27Е, в якому психологи та кінологи з собаками проводять саму терапію.
У Центрі є дві невеликі кімнати, де проходять заняття. На стінах — фото співробітників проєкту з собаками, на підвіконнях — ігри, метафоричні картки, олівці й купа інших девайсів, які застосовують психологи на терапії. Я потрапила на групову терапію, де разом зі мною були ще декілька дівчат. Нас попросили присісти на м’які крісла, взяти смаколики для собак й максимально розслабитися.
А далі почалася “гра”.
Щойно починається сесія, до кімнати заводять собак — руду метиску? Челсі та брунатну бельгійську вівчарку Барсу. Собаки відразу починають знайомитися з людьми: нюхати, облизувати, давати себе чухати. Барса проявляє більшу активність, Челсі поводить себе спокійніше. Кінологиня Дар’я, яка теж присутня на сесії, розповідає її історію.
“Челсі ми знайшли у притулку. Що їй довелося пережити, невідомо. Вона довгий час жила на вулиці. Але Челсі дуже чуттєва, спокійна та емпатична. У будь-якій групі вона знаходить ту людину, яка почувається найгірше, і лягає біля неї”, — пояснює Дар’я.
Ще одна кінологиня та керівниця Центру Марина починає демонструвати, як собаки виконують команди. Рівень напруження серед учасниць одразу стає меншим.
Декілька хвилин — і кінологиня просить собак зайняти свої місця на килимках, щоб почати терапію. Тоді слово бере Анна, психологиня Центру каністерапії INNIKOS. Вона пропонує всім познайомитися — написати на листочку три слова, які нас характеризують.
Учасницям незручно, деякі соромляться, але прогрес йде. Хтось коротко описує себе, хтось, як і я, розповідає глибше про свій характер. Анна обережно коментує почуте — і я відчуваю, що саме тут і відбувається терапія.
Аж раптом Марина виводить Барсу та запускає австралійську вівчарку Санні. Вся увага дівчат перемикається саме на неї. Санні починає зі всіма знайомитися, стрибати на руки та навіть облизувати одну з дівчат.
“Їй немає року, тому вона ще навчається”, — коментує Марина.
У каністерапії беруть участь сертифіковані та спеціально навчені собаки. Марина сама навчалася за кордоном, щоб стати фахівчинею у цій справі, і зараз навчає собак. Навчання триває довго — перша сертифікація відбувається тільки через пів року.
Для каністерапії важливо відбирати дружніх, неагресивних, стресостійких собак, які люблять взаємодію з людьми й не втомлюються від неї. “Такими, наприклад, є Санні та Челсі”, — пояснює кінологиня.
Однак на самій сесії незрозуміло, чим саме собаки для каністерапії відрізняються від звичайних дружніх собак. Це пізніше пояснює Марина:
“Собаки для каністерапії діляться на чотири напрями: візитові, навчальні, емоційного супроводу та терапевтичні. У кожної з них своя задача. Наприклад, візитові можуть виконувати багато команд, є дуже активними, але не люблять дотиків. Але всі ці собаки допомагають знизити рівень стресу, розслабитися та викликати довіру до психолога. Науково доведено, що собаки знижують рівень кортизолу і провокують вироблення окситоцину й дофаміну, гормону щастя та радості”.
Це й сталося на терапії. Якщо на початку всі учасниці сесії були затиснені, відсторонені й напружені, то під кінець вільніше ділилися своїми переживаннями, розповідали про власний досвід і взаємодіяли одна з одною. Виявилося, що двоє з дівчат у групі були переселенками, зокрема з Маріуполя. Також були жінки, які багато працюють і переживають стадії вигорання — від взаємодії з людьми та робочого навантаження.
Змінилася й поведінка відвідувачок під час терапії: якщо на початку вся увага була прикута до собак, то згодом вони лише стали доповнювати атмосферу, оскільки всі більше сконцентрувалися на психологічних заняттях. Наприклад, разом з психологинею ми у групі шукали джерело ресурсу завдяки метафоричним картам та відповідали на психологічні питання зі спеціальних карт.
“Ну що, які враження від сесії? — наприкінці питає психологиня. — Який ваш стан зараз?”.
Більшість відповіли, що стали почуватися спокійніше та розслабленіше. Лише одна з дівчат, яка приходить на сесію не вперше, поділилися: “А мені стало веселіше — завдяки собакам”.
Самі собаки під кінець теж втомилися. Однак не Санні, яка до останнього випрошувала у нас смаколики.
“Каністерапія не шкодить собакам, якщо вони підходять для цієї роботи, — пояснює мені Марина. — Звісно, хтось втомлюється, хтось ні. Від спілкування що людина отримує ресурс, що сам собака. Але рекомендована взаємодія з людьми — не більше 3 годин на день два рази на тиждень”.
Хто може звернутися на каністерапію?
Центри каністерапії надають підтримку усім, хто зіткнулися з психоемоційними наслідками воєнних дій на території України. На сьогодні найбільше Центр працює з:
- військовими
- ветеранами війни
- сім’ями, дітьми військових, ветеранів та загиблих військових
- ВПО
- постраждалими від війни
З ними працює команда 5 кінологів разом з собаками, двоє психологів та один реабілітолог.
“На сьогодні у нас працює п’ять собак, ще кілька навчаються. Це як метиси, так і породисті собаки. Наприклад, голден ретрівер, австралійська вівчарка, кавалер кінг чарльз спаніель. Вони найкраще підходять для каністерапії”, — пояснює Дар’я, кінологиня.
Собаки живуть у родинах кінологів Центру. Більшість з них мають сертифікацію каністерапії міжнародних організацій, також є ті, кого кінологи навчають за власним досвідом.
“В Україні немає експертів, які можуть проводити подібну сертифікацію”, — додає Дар’я.
Собак для сесії підбирають залежно від запиту людини або групи. Є люди з депресією, ПТСР, а є з вигоранням, і підходи у роботі з такими запитами відрізняються. Наприклад, якщо на сесію приходить мама з дитиною, то залучають активну собаку, аби він виконував команди й розважав малечу. Якщо людина зі стресом, до неї виводять спокійного собаку, який любить тактильний контакт.
“Особливо собака корисний для тих людей, які не можуть відкритися психологам, — продовжує Дар’я. — Собака стає своєрідним місточком між терапевтом і людиною, допомагає їй швидше та якісніше розслабитися”.
Це підтверджує й Анна, психологиня проєкту. До Центру часто звертаються військові на реабілітації, яким важко відкриватися і говорити про свій стан.
“Військові дають команди собакам, контактують з ними й розслабляються. Психолог у цей час знаходиться поруч. Так формується прихильність: бо якщо ти довіряєш собаці, то довіряєш і психологу”, — пояснює Анна.
Найчастіші запити, з якими сьогодні військові звертаються до Центру, — ПТСР та депресія. Інші клієнти приходять із запитами тривожності, невизначеності, агресією.
“Ми по-різному працюємо із цими запитами. Є ресурсна терапія, коли людина шукає ресурси для життя. Є КПТ-терапія, яку застосовуємо до військових із ПТСР. Також ми працюємо з тілом, коли людина затиснута. До кожного обираємо свій підхід”, — додає психологиня.
Собаки допомагають у цьому процесі, оскільки теж підлаштовуються під людей та їхній емоційний стан. Анна пригадує одну із групових сесій, коли на терапію прийшла дівчина, у якої чоловік перебуває в полоні. Собака з-поміж усіх учасників сесії підійшов саме до неї та півтори години провів поруч.
“Собака у цей момент ніби опора. Він каже: погладь мене, я допоможу тобі заспокоїтися", — пояснює Анна.
Дані про проєкт із запуску Центрів каністерапії
Ідея створити Центри каністерапії з’явилася у команди ГО «Change Communications», які об’єднали фахівців з каністерапії та подали заявку на грантовий конкурс від Royal Canin Foundation. Фонд підтримав цю ідею та допоміг її реалізувати.
Усі заняття в Центрі є безплатними. У тестовому режимі вже працює Центр у Рівному, протягом наступного року подібні центри з’являться в інших українських містах.
