Лютий багатий на свята, пов’язані з позитивним мисленням. Так, перший четвер лютого та 27 лютого відзначають дні оптиміста. Такий погляд на життя є доволі поширеним у світі, але чи можливий він у сучасних реаліях українців? З цим питанням звернулися до психологині Катерини Пронози.
Що таке оптимізм?
Для цілісного розуміння оптимізму, варто розпочати з його визначення та переваг. Отож, оптимізм – погляд на життя з позитивної точки зору. Таке бачення світу має багато переваг:
- збільшення рівня задоволення і щастя,
- ефективніша співпраця з оточенням,
- більш сильний інтерес до життя та більше можливостей для розвитку,
- збільшення впевненості та позитивної самооцінки.
“Мартін Селіґмен, засновник позитивного напряму в психології, трактував оптимізм як віру в майбутнє або його очікування на підставі минулого успішного досвіду. Розглядаючи зв’язок між позитивними сподіваннями та вчинками, він дійшов висновку, що очікування збільшують зусилля й реальні досягнення. Але позитивне мислення про майбутнє не збільшує шанси на успіх”, – каже психологиня Катерина Проноза.
Як зазначає Катерина, оптимізм полегшує життя як у сьогоднішніх реаліях, так і в минулому. З початком повномасштабного вторгнення серед українців набула популярності книга “Психолог в концтаборі” (1945) австрійського письменника Віктора Франкла. У книзі, зокрема, є роздуми про позитивне ставлення до майбутнього.
“Позитивні фантазії заохочують витривалість. Віктор Франкл описував власний досвід, де пишучи свій рукопис він мав надію, що колись її побачить світ, але саме надію!
Про це писали і Майкл Беренбаум, директор Американського науково-дослідного інституту Голокосту. Він описував досвід, як в’язні створювали свою кулінарну книгу як протидію почуттю голоду”, – додає Катерина.
Доволі часто позитивний погляд на життя трактують не зовсім вірно через те, що свої мрії та фантазії, які зовсім не пов’язані з реальними подіями в житті, люди звикли також називати оптимізмом. Хоча такий погляд на життя має базуватися на підставі минулого успішного досвіду. Тобто:
"Позитивні фантазії, бажання й мрії у відриві від оцінки минулого досвіду не перетворювались у заходи, направлені на те, щоб життя стало активнішим і продуктивним. Наслідок такого підходу був протилежний,” – саме так описує свої дослідження американська психологиня, професорка Нью-Йоркського університету Ґебріел Еттінґен. Тобто, чим більшим було поринання у пусті фантазії, тим більше ставалося невдач”, – зазначає Катерина.
Ґебріел також помітила цікаві закономірності, проаналізувавши промови американських президентів за 1933-2009 рр. Вона зазначила наступне: “Що позитивніша була інавґураційна промова з нагоди нового президентського терміну, то гірші були протягом наступного президентського терміну показники ВВП й рівня безробіття”.
Які наслідки може мати хибне уявлення про оптимізм?
Іноді неправильне ставлення навіть до позитивних речей може спричинити також негативні наслідки. Як стверджує психологиня, дуже часто оптимістична поведінка стає необхідністю для соціального схвалення. Прикладом таких ситуацій є звичка постійно посміхатися чи носити яскраві кольори одягу.
“Бажання відповідати очікуванням соціуму можуть не відповідати внутрішньому стану людини – наявність поточних проблем, субдепресивний стан. Але ж так важко бути “не таким”, особливо коли зовнішнє оточення диктує свої правила (“Чого такий сумний?!”, “Посміхнись!”, “Ти чимось незадоволений?”). Тому людина може вдаватись до маскування свого реального стану.
Впевненість що тебе приймають тільки “достатньо хорошим” призводить до необхідності заховати свій реальний стан”, – пояснює Катерина.
*З інтернету: ”Раніше в мене була депресія, але я намагався не звертати на неї уваги, робити ще більше, тому зараз в мене депресія і панічні атаки” 😀
Психологиня звертає увагу на те, що демонстрація тільки оптимістичних настроїв, витісняючи “негативні” емоції, може призвести до формування невротичного симптомокомплексу, а також формування психосоматичних розладів, алекситимії (нездатності відчувати емоції). Людський організм розумний: що не працює – те не треба, думає він.
Ще одним не зовсім хорошим прикладом нездорового оптимізму є так звана візуалізація бажань. Останні декілька років ця тема стає все більш популярною. Блогери, псевдопсихологи та видавці сучасної літератури в один голос розповідають про правила позитивної візуалізації, які наче допомагають отримати бажане:
“Уявлення про вплив думок на події прямим чином походить своїм корінням у далеке минуле та може розростатися до забобонів (не говорити про погане, бо так і станеться) та ритуалів (надягати речі, в яких був успіх у справах перед важливими подіями). Також існує поняття так званих когнітивних викривлень, одним з яких є магічне мислення, завдяки якому можна свято вірити, що неоптимістично сформульована думка може призвести до катастрофічних наслідків”, – розповідає психологиня.
Тоді які є альтернативи?
Якщо тверезо оцінювати власний досвід та на основі пережитого формувати оптимістичні настрої, ми покращуємо резілієнс – психологічну пружність.
“Плекаючи та розвиваючи його, ми стаємо більш резистентними до викликів життя, продовжуючи плисти до своїх цінностей, які і є нашими дороговказами. Обираючи резілієнс, ми не уникаємо реальності якою вона є, але і не здаємось. Лише радикально приймаючи її, ми можемо побачити реальні шляхи виходу зі скрутних обставин. Тоді ми не будемо потребувати пустопорожнього оптимізму, заснованого виключно на фантазіях. Тоді замість фантазій буде енергоефективна дія”, – аргументує Катерина.
Якщо ж ви вирішили перейти до критичного мислення, психологиня наголошує на тому, що спершу варто взяти до уваги одну істину: спочатку виникає думка, яка може бути як виваженою, так і автоматичною, але за нею виникають реакції (емоційні, поведінкові). Наприклад, подумав, що війна назавжди – отримав негативний заряд на весь день.
“Приймаючи факт, що думка – лише тільки думка, що легко перевірити (пробуємо: “путін завтра **охне"), ми можемо впливати на цей процес. Все це відноситься до такого популярного напряму психотерапії як когнітивно-поведінкова. Вона якраз розглядає зв’язок між думкою та реакцією/поведінкою”, – каже психологиня.
Катерина Проноза рекомендує для формування позитивного настрою використовувати певні техніки:
- Дистанціювання від думок
Спробуйте стати їхнім стороннім спостерігачем. Спробуйте уявити, що ви лежите на траві, а думки пропливають над вами як хмаринки, а ви просто за ними спостерігаєте. - Зміна фокуса уваги з думок на відчуття
Активація органів чуттів: що я бачу, яких кольорів ці предмети, які звуки я чую, які маю присмаки в роті, що відчуваю тактильно, які запахи вловлюю. - Тестування думок на їхню реалістичність
Чи є реальні докази того, що я думаю, що б могли сказати інші люди з цього приводу. - Дихальні, м’язово-релаксаційні вправи
Часто чую: “Я не вірю, що коли помираєш, то всі проблеми минуть”. І це правда, але на них з’явиться новий погляд або нові шляхи до вирішення, адже поки ми нервуємо, думати нам важко. Працює щось одне: або гальма, або газ. - Техніки усвідомленості
Найпопулярніша – майндфулнес (mindfulness), що дозволяє бути повністю присутнім у теперішньому моменті – “тут і зараз”. Адже якщо ми на це здатні, то нам саме в цей момент нічого не загрожує.
Для цього треба зосередитись на власному вдиху й видиху. Кожного разу, коли знову зіб’єтесь, продовжувати спрямовувати увагу (не думки!) на дихання
Наостанок хочеться нагадати читачам доволі відому та просту істину: ми не можемо вплинути на події навколо нас, але ми можемо вплинути на наше ставлення до них. Саме тому тільки нам обирати, через яку призму ми хочемо бачити цей світ.
