Чи знаєте ви частину Печерського району, яку називають Липками? Вона отримала цю романтичну назву завдяки Липовому гаю, який виник у середині XVIII століття. Зараз тут зосереджені ділові квартали та елітна нерухомість, а раніше… там також жила місцева аристократія та буржуазія. Однак будинки були іншими, і про те, якими вони були й хто там саме жили, мало хто знає.
Разом з бюро екскурсій “Цікавий Київ” та гідесою Світланою Люїс розповідаємо про найгарніші із Липських маєтків, які збереглися до нашого часу. Кожен з них має свою цікаву історію і навіть міську легенду.
Чому Липки?
Між Кловським та Маріїнським палацом у 18 ст. проклали липову алею, від якої зараз залишилася тільки назва вулиці Липської. Коли у 1831 році почалось будівництво нової міцної фортеці на Печерську, Липки потрапили під дію так званих “еспланадних обмежень”. Липовий гай вирубали, а на його місці проклали вулиці Шовковичну, Липську, Пилипа Орлика та інші. Їх почали заселяти представники місцевої аристократії, а пізніше і нова київська буржуазія. Багато з їхніх маєтків збереглися й досі.
Особняк Ковалевського
вул. Шовковична, 15/1
Особняк Ковалевського на розі вулиць Шовковичної та Пилипа Орлика побудували у 1911-1913 роках за проєктом архітектора Павла Альошина. Він має яскраву архітектуру та високу якість будівельних робіт. Завдяки цікавим деталям романської архітектури, його також інколи називають “Арабським будинком”. Ці деталі надають особняку рис старовинного феодального замку.
Сам пан Ковалевський називав власний особняк "Замком Зітхань". Чому? Бо він мусив взяти великий кредит, щоб побудувати цей будинок, і, виписуючи черговий чек на адресу банку, глибоко та голосно зітхав.
Родзинкою особняка є невелика кімната — точна копія купе залізничного вагона. Його розробили на замовлення пана Ковалевського як згадку про першу зустріч з майбутньою дружиною, що відбулася саме під час подорожі в поїзді.
Особняк реставрували у 2000 році, зараз там розташований благодійний фонд.
Особняк Аршавського
вул. Лютеранська, 23
Ще одна "залізнична" історія пов'язана з так званим "Будинком Вдови, Що Плаче”, або “Будинком Невтішної Вдови”. Це одна з найяскравіших споруд Києва у стилі модерн та справжня прикраса вулиці Лютеранській. Маєток побудували у 1907-1908 роках на замовлення купця 2 гільдії Сергія Аршавського за проєктом відомого київського архітектора Едуарда Брадтмана. Цей особняк знаменитий своїм маскароном — зображенням прекрасного, але сумного жіночого обличчя, що прикрашає фронтон над центральним балконом. Краплі дощу залишають на її кам'яному обличчі темні стрічки, і тому романтичні кияни вигадали історію про бідну вдову, що сумує за померлим коханим. Але це лише одна з прекрасних київських легенд.
Сергій Аршавський, ініціали якого можна знайти на фасаді, встановив на подвір'ї справжній залізничний вагон, де розміщував своїх гостей, які трохи “загуляли”. Кажуть, вагон навіть розгойдували, імітуючи рух потягу.
Маєток Лібермана
вул. Банкова, 2
Неподалік, на вулиці Банковій, стоїть особняк, в якому вже понад 70 років діє Спілка Письменників України. Цей будинок відомий як маєток Лібермана, і він теж має свої секрети та легенди.
Маєток побудували у 1878 році, але сучасного вигляду він набув після двох перебудов. Всі реконструкції робив його архітектор Володимир Ніколаєв.
З 1896 року у маєтку жила родина купця 1 гільдії, підприємця, цукрозаводчика Сімхи Лібермана. На першому поверсі була квартира його доньки та її родини, а також контори (офіси) його цукрових заводів. Увесь другий поверх займали парадні та приватні кімнати самого Лібермана. Саме там влаштували приватну молитовну кімнату, де, за легендою, була розсувна стеля. Вона була потрібна, оскільки під час свята Суккот юдеї мають молитися просто неба. Традиційно, для цього вони будують курені або намети у дворі й моляться там цілий тиждень. Але пан Ліберман зробив собі своєрідний перманентний "намет" вдома, де міг молитися у комфорті, просто розсунувши дах за допомогою спеціального механізму.
Дізнатись більше про історію цього особняку та людей, які тут мешкали, а також роздивитися пишну ліпнину та чудові кахельні каміни можна під час екскурсій, які тут інколи проводять.
Будинок Нацбанку України
вул. Інститутська, 9
Поряд із маєтком Лібермана розташована одна із найгарніших споруд Києва — будівля Нацбанку. Це двоповерхова споруда, яку побудували у 1902-1905 роках за проєктом архітекторів О. Кобелєва та О. Вербицького. Ліпнину будинку створили італійський скульптор та постійний партнер архітектора Городецького Еліо Сала. Особливо з ліпнин вражають два дракони, які, за міфами, є охоронцями скарбів будинку.
У 1933 році потреби Нацбанку (тоді Контори Держбанку) вимагали збільшити приміщення. Тоді вирішили надбудувати ще два поверхи, не порушуючи стилю будівлі та зберігаючи оригінальний дах з усіма прикрасами. Для цього застосували незвичайні на той час технічні рішення. Архітектор Кобелєв разом із колегою Валеріаном Риковим запропонували розрізати металеву конструкцію даху і поступово підіймати її за допомогою домкратів, одночасно муруючи третій та четвертий поверхи. Завдяки майстерності архітекторів після реконструкції 1934 року будинок став ще кращим та виразнішим.
Банк був оснащений вентиляційною системою, завдяки якій повітря із внутрішнього дворика, де був розарій, потрапляло до великої операційної зали. Саме тому про цей банк казали, що в ньому “гроші пахнуть трояндами”.
Шоколадний Будинок та Рожевий Замок
вул. Шовковична 17 та 19
На вулиці Шовковичній також є ще дві привабливі споруди. Колись це була одна ділянка, що належала родині баронів Ікскюль-Гільденбандів.
Перший маєток — це відомий на сьогодні “Шоколадний будинок”. У 1899 р. частину ділянки купив купець 1 гільдії, лісопромисловець, відомий київський меценат Семен Могильовцев. Тут він спорудив за проєктом архітектора Володимира Ніколаєва дорогий особняк — один із найбагатших у місті. Пишно декоровані фасади були оздоблені у дусі ренесансних палаццо у традиційному брунатному кольорі. Завдяки кольору, всі лев'ячі морди, гірлянди, квіти та фрукти виглядають як зроблені з фігурного шоколаду, звідки й пішла назва маєтку.
До сьогодні непогано зберігся інтер'єр цього будинку. Зараз тут розташований мистецький центр "Шоколадний будинок".
Поряд з ним стоїть так званий "Рожевий замок" — прибутковий будинок у неоготичному стилі, побудований за проєктом архітектора Миколи Вишневського. Це був чи майже не перший багатоквартирний прибутковий будинок на Липках, де більшість помешкань складали особняки з садочками.
Барон Володимир Ікскюль-Гільденбанд, власник ділянки, бажав мати якомога більший прибуток зі своєї землі. Тому побудував на ній будинок, який складався з семи розкішних комфортних квартир. Він виконаний у готичному стилі та нагадує замок, а прикрашений гербом власного естляндського (прибалтійсько-німецького) роду — щоб сусіди-буржуа знали, що поряд живе справжній аристократ-барон.
Усі ці споруди розташовані у закритому урядовому кварталі. Потрапити туди сьогодні, на жаль, неможливо. Але після перемоги радимо пройтися затишними Липками та помилуватися прекрасною архітектурою цих старовинних будинків.
