Останнім часом в інтернеті можна зустріти пости невдоволених студентів (і не тільки), які виступають проти очного навчання. Вони аргументують це тим, що війна не закінчилась і достатньо небезпечно зараз збиратися у закладах освіти (ще й такою кількістю людей). З цим важко не погодитись. Тому на сайті Президента вже почали з’являтися петиції з протестами. НК не міг оминути це питання і поговорив зі студенткою, яка виступає проти обов’язкового “живого” відвідування занять. І навіть досягає у цьому успіхів. Вона розповіла про свою мотивацію та методи, які їй допомогли.
Знайомство
Мене звати Ксенія Третьякова. Я навчаюсь на п’ятому курсі ветеринарного факультету НУБіП України. Обіймаю посаду заступниці Голови Студентської організації.
Очне навчання
МОН надало рекомендації щодо освітнього процесу у воєнний час. Вони зазначили, що необхідно запускати очне навчання у містах з меншим рівнем небезпеки. Керівництво багатьох університетів сприйняло цю інформацію досить буквально. Наш ректорат повідомив, що цьогоріч навчання почнеться 15 серпня. Воно буде “міксованим”: хтось ходить очно, а хтось — дистанційно. Проте чомусь вийшло так, що деякі факультети, наприклад економічний та гуманітарно-педагогічний, увесь час навчатимуться дистанційно. А ветеринари, агробіологи та механіки навчатимуться змішано. Тобто очна та дистанційна форми змінюватимуть одна одну.
Студентське невдоволення
Ми зайшли на Facebook-сторінку нашого університету, виказали невдоволення та поцікавилися, що робити людям, які бояться за свої життя? Або ж тим, хто перебуває за кордоном, на території ведення бойових дій чи в окупації? Керівництво не дало нам чітких відповідей. Вони сказали: “Приймати рішення вам. Робіть як хочете”. Нас це, звісно, обурило. Я написала пост в Instagram і він достатньо сильно розлетівся. Пізніше мені набрали з деканату та попросили його видалити. Типу, чому це ми проти, коли інші факультети згодні. Ну то звісно, що вони згодні. Вони ж навчатимуться дистанційно. На цей аргумент нам відповіли, що ветеринари, механіки та агробіологи мають навчатися практично. Але наша програма побудована таким чином, що спочатку йде вичитка теоретичного матеріалу, а вже потім — навчальна практика чи робота в клініці.
Ми не отримали відповіді на свої запитання. Пізніше дізналися, що ректор опублікував звернення, у якому сказав, що я підняла ґвалт на всю Україну та спаскудила персонал і університет попередньо не розібравшись у питанні. Але у мене все готово. Я зібрала документи, які обґрунтовують хибність рішення щодо очного навчання.
Зустріч та компроміси
Ми домовились про обговорення з керівництвом університету. Буквально перед ним мені набрав декан. Він сказав, що не потрібно було цього починати. І ми навіть досягли певного компромісу, я погодилась із ним у деяких моментах. Але права висловлювати власну думку у мене ніхто не забере. Я не виступала від імені деканату чи Студентської організації. Я просто опублікувала пост у власному профілі.
На зустрічі ми досягли певного прогресу. Але це на словах. Тобто не підтверджено наказом чи іншими документами.
Основні тези:
- Право на вибір формату навчання для кожного студента;
- Забезпечення проведення пар у паралельному режимі: очно та онлайн. Тобто студенти, які не можуть прийти на живі пари зможуть відвідати їх онлайн і отримати доступ до навчальних матеріалів;
- Дистанційне навчання для тих, хто знаходиться за кордоном, на території ведення бойових дій чи в окупації. А також, усіх, хто не може бути присутнім на парах. Без відпрацювання;
- Можливість оформлення індивідуального графіка для студентів, які цього потребують. А також, для тих, хто працює у ветеринарних клініках;
- Можливість оформлення оплати за гуртожиток частками.
Ми наголосили, що у випадку порушення домовленостей ми залишаємо за собою право знову виступити з протестом. Нам сказали, що ректор видасть наказ. Тож ми очікуємо завізований документ з усіма перерахованими тезами. Це потрібно аби ми були впевнені, що наші прохання виконають і не станеться так, що ми звернемося в деканат, а вони скажуть: “Ми такого не говорили”.
Несправедливість
Усі ці рішення прийняли для факультету ветеринарної медицини. Після нас проводили збори в агробіологів. І їм призначили очне навчання. Адже особливого спротиву студентів не було. Можливо там просто не знали, як підготуватись. А зараз вони почали думати, типу, як так? Що робити? Яке очне навчання?
Укриття в університеті
Говоритиму про укриття на власному факультеті — вони не відповідають нормам. Є мінімальні вимоги, спираючись на які, певне приміщення можна вважати укриттям. І у нас таких місць немає. Нам пропонують підвал або коридор на кафедрі хірургії. Але вони не обладнані. Там ще нічого не зроблено. Туди найближчим часом має прийти перевірка і якщо ДСНС не дасть дозвіл, то очного формату взагалі не має бути. Є дійсно обладнані укриття у гуртожитках №6 і №7, але на факультетах нічого подібного немає. Корпуси НУБіП не забезпечені сховищами у тому розумінні, яке передбачає цей термін. Були аргументи, що ніхто вже не реагує на тривогу та не ховається. Ну… Я навіть не знаю, що сказати. Відповідно до статті №32 Кодексу цивільного захисту, товщина стін в укритті має бути не менш як 56 сантиметрів. Є багато пунктів, яких необхідно дотримуватися: місця для сидіння та лежання, забезпечення питною водою, контейнери для харчових продуктів, виносні баки для нечистот, резервне освітлення, засоби гасіння пожежі, засоби надання первинної медичної допомоги й т.д. Тим паче, що у нас немає укриттів у яких одночасно можуть перебувати близько 600 осіб. Найближче місце, яке відповідає усім параметрам бомбосховища — це станція метро “Виставковий центр”. Але вона знаходиться майже за два кілометри від корпусу.
Відповідальність і біолабораторія
Ми згадуємо Кропивницький, де був приліт через десять секунд після того, як пролунала сирена. Це дуже маленький проміжок часу. Я не впевнена, що можливо так швидко евакуюватись. Ми ж не тільки про студентів думаємо, а й про співробітників та педагогів. Адже на них переклали відповідальність — у разі чогось непередбачуваного винними будуть вони. Адже не встигли когось провести, захистити й т.д. До того ж варто пам’ятати, що у новинах одного з рашистських каналів наш факультет назвали “біолабораторією”. Тобто ризики є.
