Коли говорять про "стійкість українського бізнесу" під час повномасштабної війни, зазвичай мають на увазі прості й зрозумілі речі: компанія не закрилась, клієнти залишились, проєкти рухаються, зарплати платять. Зовні — все ок.
Але за цією картинкою часто ховається інше: люди, які цю стійкість щодня витягують на собі, поступово вигорають. Компанія виглядає стабільною для ринку, партнерів і клієнтів — але всередині накопичується напруга, яка рано чи пізно бʼє по всьому бізнесу.
"Наш Київ" розповідає, чому "триматися" — не стратегія, і як війна оголила старі HR-проблеми.
Ефективність назовні — виснаження всередині
Під час війни робота для багатьох українців стала чимось більшим, ніж джерелом доходу. Це спосіб втримати відчуття нормальності, структури, контролю. Люди працюють під сирени, під вибухи, між відключеннями світла, в умовах невизначеності через мобілізацію, релокацію або втрату близьких.
І якийсь час це працює. Ми мобілізуємося, збираємо себе в кулак, "витягуємо" дедлайни, беремо додаткові задачі, погоджуємось на понаднормову роботу.
Але без регулярного відновлення цей режим швидко перетворюється на хронічне виснаження. Не романтичне "я втомився", а стан, у якому зникає фокус, креативність і бажання взагалі щось робити.
Дослідження давно показують: навіть звичайний робочий стрес може призводити до професійного вигорання. А під час війни ці процеси лише прискорюються. Порушений сон, постійна тривога, конфлікт між роботою й сімʼєю, відсутність чіткої межі між "працюю" і "живу" — усе це множить ризики.
Особливо вразливі молодші працівники — міленіали й зумери. Для них робота не є єдиною опорою і не завжди дорівнює ідентичності. Коли робота забирає весь ресурс, але не дає відчуття сенсу, вигорання настає швидше — і рішення "піти" ухвалюється легше.
KPI в нормі, але щось іде не так
На папері в багатьох компаніях усе виглядає стабільно: продажі тримаються, задачі закриваються, показники не падають. Але за цими цифрами часто приховані речі, які не потрапляють у звіти.
Зростає кількість помилок. Падає уважність. Комунікація стає сухою й різкою. Люди виконують мінімум необхідного і перестають ініціювати щось нове. Залученість знижується — навіть якщо всі формально "на місці".
Українські HR-дослідження підтверджують: понад половина співробітників і менеджерів визнають, що погіршення психічного стану напряму впливає на якість їхньої роботи — через неуважність, втрату мотивації та емоційне вигорання.
"Наш Київ" поспілкувався з Тетяною Щербак, директоркою та співзасновницею HMI. За її словами, більшість людей зараз працюють у режимі постійної мобілізації.
"Люди справді збирають усі свої ресурси, щоб триматися на роботі. Але це не безкінечно. Класична ознака вигорання — не просто втома, а втрата сенсу. Коли людина перестає розуміти, навіщо вона це робить, бізнес починає втрачати значно більше, ніж одного співробітника", — пояснює вона.
Чи можлива стійкість без відновлення
Одна з головних пасток для власників бізнесу — плутати короткострокову стабільність із реальною стійкістю. Якщо показники не падають, здається, що система працює.
Але справжня стійкість — це не лише про результати, а й про здатність організації зберігати людей у ресурсному стані.
"Якщо бізнес не звертає уваги на внутрішній стан команди, він поступово втрачає ключові речі: мотивацію, емпатію, готовність до змін. А саме вони визначають, чи компанія зможе адаптуватися в довгостроковій перспективі", — зазначає Тетяна Щербак.
Найчастіше бізнес втрачає:
- Енергію та мотивацію — через хронічний стрес і перевантаження;
- Якість комунікації — команди стають менш чутливими одне до одного;
- Гнучкість і креативність — виснажені люди уникають ризику й нових рішень.
Ці процеси відбуваються непомітно, але з часом виливаються у цілком конкретні наслідки: дорожчий найм, зростання плинності кадрів, падіння якості продукту чи сервісу.
Ціна вигорання
Психологічне виснаження — це не лише про емоції. Це про економіку.
Дослідження Financial Times показують: погане психічне здоровʼя на робочому місці призводить до сотень втрачених робочих днів і значних фінансових збитків через знижену продуктивність та компенсаційні витрати.
Навіть якщо компанія виглядає стабільною, приховані втрати накопичуються: помилки, зірвані дедлайни, байдужість до результату. Просто їх не видно в квартальних звітах.
Що може стати антидотом
Щоб не платити за "стійкість" здоровʼям людей, бізнесу доведеться змінювати фокус. Не лише "як вижити", а "як відновлюватися".
Серед ключових кроків:
- відкрита й нормальна розмова про психічне здоровʼя без стигми;
- реальна підтримка балансу між роботою й життям, а не на рівні слоганів;
- психологічні програми підтримки та адаптації;
- навчання менеджерів помічати ознаки вигорання, а не героїзувати його.
У підсумку все зводиться до простого висновку: здорові люди — це основа стійкого бізнесу.
Дослідження Гарвардської бізнес-школи, що узагальнили дані 339 незалежних досліджень із майже 1,9 млн працівників у 73 країнах, показують: чим вищий рівень залученості та благополуччя співробітників, тим кращі бізнес-результати.
І під час війни ця залежність лише посилюється.
