Бажання якнайдовше залишатись молодим, хоча б візуально, через страх стати незатребуваним у суспільстві в науці охрестили синдромом Доріана Грея. А ще цей соціальний феномен називають “культом молодості”. Він здебільшого проявляється у неприйняті змін у зовнішності з віком, надмірному використанні косметичних засобів та захопленням пластичними операціями.
“Наш Київ” розповідає про те, як формувався “культ молодості”, чому ми боїмося старіти та хто і як сьогодні в Україні руйнує стереотипи щодо віку та краси.
Як формувався “культ молодості”?
Так званий “культ молодості” почав формуватися на Заході у 50-60-х роках минулого століття. Його фундаментом стали такі позитивні характеристики молоді, як гнучкість, відкритість, відсутність страху перед чимось новим тощо.
Тож, юність починають сприймати вже не як підготовчий період до дорослого життя, а як завершальний етап розвитку людини. Молодість стає синонімом великої купівельної спроможності. Більшість ринків починають працювати саме на цю категорію.
“Культ молодості” породжує “культ тіла”, який проявляється у гонитві за ідеальною зовнішністю. Візуально він представлений стрункістю, засмагою, ідеально гладкою шкірою.
Тих, кому за 40, з усіх боків закликають “покращити” свою зовнішність за допомогою косметики, пластики, фарбування волосся і т. д.
Через десятиліття панування “культу молодості” в масовій культурі в суспільстві починає дедалі частіше звучати позиція проти ідеалізації юності та за те, аби святкувати життя у будь-якому віці. Зокрема, в Україні одним з таких голосів є благодійний фонд “Життєлюб”. У 2018 році під його егідою був запущений проєкт “Агентство дорослих моделей”. Відтоді люди у віці 50+ стали активно підкорювати рекламні білборди та подіуми.
“Місія проєкту – щодня доказувати на власному прикладі, що краса немає меж, вікових рамок чи певних параметрів. Краса – всередині людини”, – говорить координаторка агентства Дар’я Прокопенко.
Нині агентство налічує понад пів сотні моделей. Найстаршій – вже за 80 років. Учасників проєкту Дар'я шукає різними способами.
“Наразі ми отримуємо дуже багато запитів. Люди відправляють нам свої фотографії та пишуть, що хочуть зробити своє життя більш яскравим, якось підтримати себе в цей складний період.
Крім того, якщо мені сподобалась якась людина у метро, можу підійти до неї й запропонувати стати моделлю. У 90% випадків на таку пропозицію отримую позитивну реакцію. Людям приємна така увага”.
В Агентстві прагнуть показувати своїх моделей такими, як вони є. Тут не зважають на вік.
“Якщо ви переглянете нашу сторінку в Instagram, то помітити, що світлини профілю мають мінімальну ретуш, ми не прибираємо зморшки ані в жінок, ані в чоловіків. Прагнемо привчити суспільство до того, що старіння – це нормальний процес. Зрештою ми всі старіємо від народження.
Дуже хочеться, щоб і медіа ставали наповненими індивідуальною красою – зі зморшками, певними вадами – аби люди, коли дивилися на екрани телевізорів, бачили таких самих людей, як вони, і не робили проблеми з того, що, наприклад, не мають параметрів 90/60/90”, – говорить Прокопенко.
Слова “бабуся” та “дідусь” у стінах агентства – табу. Ще одна важлива умова співпраці з проєктом – це обов’язкова оплата роботи моделей.
“На початку створення проєкту чимало замовників писали щось на кшталт: “А чи може до нас прийти ваша бабуся і просто посидіти в кадрі декілька годин?” Ні! Ми так не працюємо. По-перше, це не бабуся. По-друге, праця цієї людини має бути оплачена. Насправді, багато хто вважає, що дорослій людині і так буде цікаво. Вона ж все одно нібито нічим не займається. Утім це неправильний підхід”.
Чому ми боїмося старіти?
Страх старості – це природно для кожної людини. Його причиною можуть стати зміни у зовнішності – поява зморшок та сивини – зміна способу життя, соціального статусу, фізичних можливостей тощо.
“Людям не подобається старість, тому що за нею наступає смерть. Інших варіантів не буває. Це кінцева даність. Страх смерті є в усіх. Ніхто не хоче закінчувати своє життя.
Поки молодий, ти не усвідомлюєш, що життя – це не нескінченний автобан, а радше підйом на вершину, якої потрібно спершу дістатися, а згодом, що важливо, гарно зійти з неї”, – пояснює психолог Наталія Ломоносова.
Фахівець переконана, що якість нашої старості здебільшого залежить від того, яким чином ми прожили юність та зрілість. Вкрай важливо, аби людина вміла ставити перед собою нові цілі, не цуралася постійно навчатися та вела активний спосіб життя.
“Якщо людину виховували, заохочуючи її вивчати нове, ставити різні цілі, не боятися відрізнятися від інших, то після свого екватора, після своєї вершини, вона не перестане читати книги, займатися різними проєктами, опановувати нові професії, тобто продовжить рух вперед. Зовсім інший сценарій очікує людину, якій з дитинства нав’язували цілі замість того, аби навчати досліджувати себе і свої бажання”.
Інший не менш важливий фактор, який впливає на наше сприйняття старості – це соціальні умови, в яких ми живемо.
“У нашій економічній ситуації доволі часто старість дорівнює бідність, старість дорівнює немічність, старість дорівнює хвороби, з якими людина не може справитися через безгрошів’я, старість дорівнює самотність.
Велике значення має те, якою буде пенсія, соціальне забезпечення, харчування та розваги. Останнє – надважливе. Людина вже не працює, та зайняти себе чимось їй необхідно. Коли розваг немає, життя стає нудним. Відсутність активності негативно впливає на наш мозок”.
Аби не боятися старіти, фахівці часто радять надихатися людьми, які ведуть активний спосіб життя навіть у cтаршому віці. Зокрема, таким прикладом можуть стати учасники “Агентства дорослих моделей”.
“Чимало людей вважають, що після 45-50 років вони вже не можуть працевлаштуватися на класну роботу. Багато хто не бачить необхідності у заняттях спортом. Навіщо? Я ж вже старий, буду просто сидіти вдома, дивитися телевізор та няньчити онуків. Такі стереотипи ще є. Утім це зовсім не про наших життєлюбів. Вони – дуже активні, беруть участь у різних заходах, займаються спортом, працюють. Мені дуже хочеться, щоб такі люди надихали інших і життєлюбів ставало все більше і більше”, – говорить Дар’я Прокопенко, координаторка проєкту “Агентство дорослих моделей”.
Моделінг у 50+
Оксані – 56 років. Вона – дружина, мати трьох дітей, кравчиня чоловічого одягу та модель.
Чотири роки тому жінка побачила в соціальній мережі оголошення про кастинг в “Агентство дорослих моделей” та вирішила випробувати удачу.
“Я гортала сторінки Facebook і натрапила на фотографії дорослих людей. Вони були одягнені зі смаком, тому моє око зупинилося на цих світлинах. Тож, я вирішила прочитати, хто це. Виявилося, що це модельне агентство БФ “Життєлюб” пропонує усім охочим спробувати себе в модельному бізнесі. Для цього необхідно було надіслати свої фотографії без косметики. Я й подумала, а чому би і не спробувати. У гіршому випадку – просто відмовлять.
Моя старша донька займається рекламною фотографією. Тож, я вирішила звернутися за допомогою до неї. На що отримала відповідь: “Мамо, ні. Куди тобі там? Навіть не рипайся”. “Як це не рипатися?”, – подумала я і попросила допомогти зі світлинами сина. Це був кінець травня. А вже на початку червня мені зателефонували й запросили на фотосесію для портфоліо. Так і розпочався мій шлях у моделінгу”.
Нині за плечима Оксани десятки фотосесій для різноманітних рекламних та соціальних кампаній, зйомки у кліпах відомих українських виконавців, серед який, до прикладу, Злата Огнєвич, і навіть участь в Українському тижні моди. Та от до 52 років жінка про моделінг майже ніколи не замислювалася.
“Свого часу я проходила практику в Домі мод на Шота Руставелі. Шила там одяг. Звісно, що бачила довкола себе багато моделей. Та сама я була крупненькою дівчиною, важила під 80 кілограмів. Думала, куди мені з таким тілом. Занурившись в цю сферу, спостерігаючи декілька разів за показами на подіумах, я все одно щось малювала у своїй уяві, намагалася імітувати ходу моделей. Утім все це швидко минуло. Першу дитину я народила достатньо рано – у 18 років. З того часу думок про моделінг не виникало аж до 52. Не було потреби показувати себе, були інші турботи, інші шляхи самореалізації”.
Оксана каже, що після 50 у неї з’явилася купа нових захоплень – спорт, малювання, психологія. А нещодавно жінка записалася ще й на курси жіночності. Нині Оксана на повну насолоджується життям та перебуває у гармонії зі своїм віком.
“На своє 18-річчя я плакала, адже до мене прийшло усвідомлення того, що я старію. Я так добре пам’ятаю цей момент. Раніше вік зовсім по-іншому сприймали. Наприклад, вважалося, що якщо ти не народиш до 20, то вже будеш старою мамою.
Також дуже добре пам’ятаю 45-річчя. Тоді я подумала, що час зайнятися чимось новим. Це був такий поштовх. Звісно, не все одразу вийшло.
Під 50 років зрозуміла, що мені не потрібно боротися зі зморшками. Адже що таке зморшка? Це слід від усмішки. І це так гарно.
Нині дуже комфортно почуваюся у своєму віці. Я стала мати інший вигляд? Так, я змінююсь. Нехай вже немає тієї пругкості, але ж скільки мудрості в голові. Це таке зараз смачне життя, якщо відкинути всі зовнішні обставини. Я буду намагатися максимально довго прожити в такому стані. Мені цього дуже хочеться”.
Тим, хто бачить у своїй зовнішності лише недоліки, Оксана радить краще придивитися до себе.
“Увімкніть зранку світло у ванній кімнаті. Підійдіть до дзеркала. Спробуйте розгледіти себе – і ви зрозумієте, наскільки багато в вас краси, попри якісь зморшки, нюанси та думку оточення. Усе в нашій голові. Як ви себе побачите, так і далі по життю підете”.
