Свій день Київ святкує наприкінці травня. У цьому році місту, згідно з загальноприйнятою версією, виповнюється 1542 роки. Але чи так це насправді? Розповідаємо, як виник цей загальноприйнятий рік, які пристрасті розгортались навколо дискусії щодо віку міста в 1970-х роках і звідки взялись "1500 років".
Засновники Києва ― історичні постаті чи легендарні персонажі?
Пам'ятник засновникам Києва став одним зі скульптурних символів міста. Композиція сповнена динаміки: брати-засновники сприймаються епічно, сестра Либідь виглядає окриленою. Але чи були Кий, Щек, Хорив і Либідь історичними постатями, а не лише легендарними персонажами? І якщо в 1982 році святкували 1500-річчя міста, то звідки взявся 482 рік як дата заснування Києва?
Про трьох братів, що сіли на трьох горах і заснували місто, ми знаємо з "Повісті минулих літ". Брати назвали місто Києвом в честь старшого з них, самі ж стали називатися полянами. Цей сюжет заведено вважати за основу появи Києва. Але, на жаль, монах-літописець, переповідаючи легенду, не вказав дату.
Вірменський хроніст Зеноб Глак приводить схожий сюжет про заснування міста в землі полонян братами Куаром, Мелтеєм і Хореаном. Щоправда, теж не вказує дату. Та й період діяльності самого історика датується неоднозначно: то IV, то VII-VIII століття.
Проте важливим є факт наявності схожих персонажів у двох історичних джерелах. Отже, це є свідченням, що подібне відбувалося, і так давно, що було зафіксоване у формі легенди без вказівки дати. Саме тому дослідники здебільшого досить обережно називають Кия, Щека, Хорива і Либідь напівлегендарними персонажами. Хоча версій щодо цих осіб в наш час існує настільки багато, що деякі з них звучать швидше казково, ніж історично.
Звідки взявся 482 рік?
Приблизно та ж картина з датуванням Києва. Згідно з усталеним підходом в країнах Європи, датою заснування міста вважається дата першої документальної згадки про нього. Навіть якщо місто на той момент вже було розвинене та, очевидно, засноване раніше. До версій не вдаються, а спираються на документ. Найдавніша літописна згадка про Київ, що не викликає дискусій та сумнівів, ― це 882 рік, коли Віщий Олег з варягами вбив Аскольда і Діра та посів Київ.
Але в радянський час практикували інший підхід: на основі знайдених артефактів та історичних свідчень намагались визначити орієнтовний час появи міста. Щодо Києва, зупинились на тому, що поселення з ознаками міста на цій території сформувалась не пізніше V-VI століть нашої ери. В результаті, цей період наклали на дату найдавнішої згадки про місто — 882 рік ― і отримали умовний та досі загальноприйнятий 482 рік.
Але до 1980-х років цієї дати не існувало. В ранній радянський час про Київ говорили як про одне з найстаріших міст союзу. Згодом, в 1960-х, часто озвучували віковий проміжок у 1500-2000 років, але не робили акцент на конкретиці.
Щось подібне відбувалося і надалі, доки в другій половині 1970-х років у керівництва УРСР не виникла ідея відсвяткувати ювілей столиці. Коли рішення про святкування схвалили, постало непросте питання щодо віку міста.
З пакетом документів звернулись до ЮНЕСКО. Щодо цифр, то на дрібні ювілейні дати київська делегація не розмінювалась ― перша пропозиція полягала у відзначенні Києву 2500 років. Але в ЮНЕСКО наполягали на підході, згідно з яким поява Києва розглядалась разом з появою держави Київська Русь. Проте подальшу пропозицію з боку київської сторони відзначити 2000 років місту й Київській Русі в ЮНЕСКО також відхилили. В якийсь момент учасники процесу з боку Києва вирішили погодитись на запропонований їм варіант 1500, побоюючись, аби ЮНЕСКО не продовжило подальше "омолодження" столиці Русі.
У союзі зрештою рішення не просто затвердили, а й виділили солідні кошти на приготування міста до ювілею. Аби уявити масштаби підготовки до цієї події, можна пригадати, які знакові споруди й пам'ятки в Києві звели чи реконструювали, приурочивши це до ювілею міста: кінотеатр "Київська Русь", монумент "Батьківщина-Мати", музейний павільйон "Золоті ворота", Житній ринок, Центральний Будинок меблів, готель "Салют", Центральний палац урочистих подій, сучасний центр "Український дім), Арка дружби народів (нині — Арка Свободи українського народу — ред.), обеліск місту-герою Києву (на площі Перемоги), а також вже згаданий пам'ятник засновникам Києва (у Наводницькому парку). Перелік не повний, згадано лише найбільш вагомі об'єкти.
Вічне місто
Скільки років Києву ― питання суперечливе. Своєрідно розв'язав його французький класик Оноре де Бальзак, назвавши Київ вічним містом. А ще у контексті розмови про Київ Бальзак додав: "Я бачив Північний Рим...". Тим самим він поставив Київ для східноєвропейських народів на той рівень, на якому був і залишається Рим для народів Західної Європи.
Євген Гребінка, український колега і сучасник Бальзака, ніби влучно доповнює видатного француза:
"Який ти красивий, мій рідний Київ! Славне місто, святе місто! Який ти красивий, мій сивий старцю! Як сонце між планетами, як цар між народом, так Київ між містами. Стоїть на високій горі, оперезаний зеленими садами, увінчаний золотими маківками і хрестами церков, немов святий короною; перед горою широко розбіглися живі хвилі Дніпра-годувальника. І Київ, і Дніпро разом... Боже мій, що за розкіш! Чи чуєте, люди добрі, я говорю вам про Київ, і ви не плачете від радості?"
Якась особлива природна сила береже ці гори над Дніпром і місто на них. Але кожна сторінка в історії міста важлива. Немає незначущих. Є й та, яку ми пишемо сьогодні.
З Днем народження, Києве!
