Сьогодні відзначається неофіційне свято парашутистів: як аматорів, так і професіоналів своєї справи. Доступність цього виду спорту проявляється у тому, що сьогодні не лише десантники мають можливість стрибнути з парашутом, а і будь-яка людина.
Де можна стрибнути з парашутом
- Дропзона «Бородянка» у м. Бородянка Київської області
- Аеродром «Чайка» у с. Петропавлівська Борщагівка Київської області
- АСК «Прогрес» у с. Прогрес Чернігівської області
Аби бути допущеним до стрибка, візьміть із собою будь-який документ, що посвідчує вашу особистість: з фото, повним іменем та віком.
Як потрібно підготуватися
Одяг – важливий елемент стрибка. Неправильно підібрана одежа збільшує ризик ушкоджень, травм та поганого настрою. Яке вбрання варто підібрати перед стрибком?
- Верхній одяг з довгими рукавами. Ідеально: військова польова куртка або джинсова.
- Штани, що прикривають коліна. Ідеально: джинси та спортивні штани.
- Спортивне взуття з товстою підошвою, яке не спаде з ноги під час стрибка. Ідеально: туристичне взуття або «тверді» кросівки.
- Бажано взяти рукавички, аби не пошкодити долоні під час приземлення та «гасіння» парашуту.
- Бажано зняти з себе окуляри, ювелірні та інші прикраси, годинники та будь-які інші предмети, які можуть пошкодити вас.
Наталія Панченко, продюсерка Ukraїner
«Я багато разів думала про те, що хотіла б спробувати як воно стрибати з парашутом, але рішення прийняла на останньому курсі магістратури. Купила два стрибки — для себе і друга на День народження, щоб же удвох не так страшно було.
Стрибок ми відтягували ціле літо, бо страшнувато ж, але в жовтні таки наважились. Для мене найстрашніше було підійматись тим маленьким літачком угору, бо його так трясло, що здавалось, що ми зараз прямо з ним і обемберимось. Я вже навіть пропонувала інструкторові стрибати з нижчої висоти, але він з мене посміявся й ми таки долетіли до 4 км. Звідти й полетіли.
Стрибок зробити важко, але досвідчені інструктори мають свої фішки. Мій, наприклад, застосував таку: зараз, каже, будемо рахувати до трьох, і на рахунок три разом вискакуємо з літака, добре? Та добре то, кажу, але ж страаашноо. І тут він такий — один, два і викинув мене. «Три» я вже кричала в повній невагомості.
Найстрашніший політ до відкриття парашуту — тебе крутить в небі як воно само хоче, ти летиш в невагомості з неймовірною швидкістю і сама не знаєш куди. Але це триває недовго. Кільканадцять секунд. Саме в цей момент ти кричиш як різана, і з тебе ллються тонни адреналіну, а потім над тобою відкривається купол і починається кайф.
Ти ніби стоїш у небі. Отак от просто стоїш і бачиш усе навколо. І раптом той великий світ, у якому ти до цього моменту жила, стає маленьким-маленьким і неймовірно красивим. А ти стоїш над ним, і уважно через хмари усе роздивляєшся. Тобі хочеться продовжити цю мить, хоча б на трішечки, щоб довше побути там. В небі.
А потім ти долітаєш до землі та єдина думка, яка крутиться в тебе в голові: «Чорт забирай! Чому я не робила цього раніше?». Далі ти кілька днів ще переживаєш свій вчинок, а тоді починається життя «після стрибка». І на перший погляд, ти ніби живеш так, як і до цього, тільки тепер тебе постійно тягне в небо.
Живосил-Василь Лютий, громадський діяч та рок-музикант, автор пісні «Меч Арея» гурту «Тінь Сонця»
Я не скажу, що мені було страшно на початку, але мені точно було трішки некомфортно. Дев’ятиповерхові будинки на Святошині виглядали як сірникові коробки.
Що дійсно лякає, так це коли ти стрибаєш не перший у черзі, а перед тобою у двері літака виходять люди. Вони вийшли і їх уже немає. Наступає сакральний момент, коли на стартову позицію стаєш ти. Інструктор насправді дуже допомагає похлопуванням по плечу, бо він активізує тебе. Стрибок. Романтика. Політ.
Враження дуже цікаві: фактично ти летиш максимум кілька хвилин, а відчуття такі, що минуло уже зо п’ятнадцять. Не встигаєш розгледіти навколо себе нічого. Важливо перебороти не лише свій страх висоти, а й усі інші свої страхи. А якщо ви не стали льотчиком, а політати хочеться, то парашутистом стати легко.
Еліна Фоїнська, Ukraїner
«Я стрибала всі рази в аероклубі в м.Коротич під Харковом. У мене було три стрибки: перший став якби подарунком на 18 років від друзів — це був стрибок в тандемі з інструктором. Боялася дуже, але страшно сподобалося оте відчуття вільного падіння, з певним контролем надійних рук досвідченого майстра спорту.
Другий був самостійний з десантним Д-6 — крок, над яким думала довго, але коли сіла в літак і ми досягли висоти, сміливо просто зробила його, коли прийшла моя черга. Три секунди передозу адреналіну і мозок наче працював в екстрим-режимі. Потім рух рукою і парашут розкрився — ось це відчуття, коли падіння ти можеш контролювати й розуміння того, що ти ще постоїш на землі, ні з чим не порівняти.
Третій був з керованим крилом — і то був кайф, я більше не боялася, бо мала очікування і позитивний досвід — плюс запасний парашут відкриється точно, плюс інструктор по рації управляє твоїм польотом, підказує кожен крок — і все вже пропрацювали на землі.
Надихало стрибнути з парашутом мене багато що: спочатку просто сюрприз і цікавість, потім бажання довести собі, що я не боюся, а потім вже взяти рівень вище і побачити Україну з неба, але під своїм управлінням. І так, я ще буду стрибати, не знаю, де і коли, але буду!»
Читайте також: «Як підготуватися до самостійної подорожі в Європу на авто: досвід редакції».
