Чому це хочеться подивитися
В анотаціях до фільму пишуть, що в недалекому майбутньому на всій планеті буде впроваджена політика "одна сім'я – одна дитина", та пропонують постежити за життям семи бунтівних сестер-близнючок. Тобто, від самого початку заявлений сильний конфлікт.
У трейлері демонічна політик Ніколет Кайман (Глен Клоуз) стоїть на трибуні й проповідує щось про долю людства. Великий і жахливий Даніель Дефо грає роль дідуся, що тримає в чорному тілі сімох маленьких онучок, ролі яких дісталися цілком непоганій акторці Нумі Рапас.
У кадрі трейлера все красиво, художники постаралися. Історія розгортається у неіснуючому місті, що нагадує бідну європейську країну. Тут старі напівзакинуті будівлі XIX століття стоять поруч із хайтеківськими висотками, на вулицях величезні рекламні екрани сусідять із пошарпаними паперовими оголошеннями, у нетрях живе забитий пролетаріат, еліта ходить на вечірки. Місто контрастів, одним словом, плюс уже звичні фільтри "як в Інстаграмі".
На перший погляд "7 сестер" виглядають багатообіцяюче – як оригінальна антиутопія. До того ж, акторський склад дуже хорошого рівня. Чому б не піти?
Антиутопія, якій ви не повірите
Отже, Земля перенаселена, вчені винаходять генно модифіковані рослини, щоб якось годувати усіх цих людей. Через генні модифікації (ой всьо!) щось там трапляється з репродуктивною системою людей, і жінки народжують не по одній дитині, а по двоє, троє… семеро за один раз.
Ніколет Кайман, що виглядає як пародія на Маргарет Тетчер, придумує забирати "зайвих" дітей із сімей і заморожувати їх, аби розморозити потім, коли настане світле майбутнє. Також є така спеціальна поліція, яка шукає нелегальних дітей, і забирає їх у батьків. Стражі порядку виглядають як спецназ і їх потрібно щось близько семи штук, аби забрати у самотньої мами доньку років 10. А ще поліцейські не соромляться пристрелити випадкову людину за питання "А ви хто?".
Поки писала ці два абзаци, вже стомилася і заплуталася, і в мене в голові знов спливла купа питань: а де би мали зберігати всіх заморожених, а чи хтось вимагав звітності, а нащо стільки ресурсів на поліцію контролю народжуваності, а що, в тому суспільстві інших злочинців не залишилося?
Ну ок, чорт з ними, з цими нецікавими подробицями, поговоримо ж про сюжет.
Отже, є семеро сестер. Їх звуть Понеділок, Вівторок і так далі. Кожна з них виходить з квартири раз на тиждень, аби виконати роль Карен Сеттман, менеджера середньої ланки в банку. Ця система у дівчат налагоджена роками і працює бездоганно. Але одного понеділка сестра з іменем Понеділок зникає. Дівчата вирішують шукати її – і тут починається.
Загалом у більшості епізодів мотивацією будь-якої з героїнь є "я же дівчинка, я не хочу нічого вирішувати, я хочу тупити і творити дурниці".
Наприклад, є момент, коли у трьох сестер виникає дуже нагальна проблема. І одразу ще одна, значно менша. І вони всі переключаються на вирішення дрібнішої проблеми, з якою легко могла би впоратися одна з них, якби не тупила так безбожно.
Це я так загально розповідаю, аби не спойлерити.
Фільм повний сюжетних дірок, нелогічних поворотів, невмотивованих дій – і це бісить. Мені хочеться взяти збірний образ автора стрічки за лацкани, подивитися йому в очі довгим п'яним поглядом і спитати "Слиш ти, ти мене поважаєш, ага?". Бо в мене є сильні підозри, що він мене як глядача не поважає, коли вимагає, аби я вірила в його кривий сюжет і погано продуманий світ.
Сюжетні дірки вирішили латати сценами погонь, бійок і трішечки еротикою. Екшн-епізодів у фільмі дуже багато, і вони тримають темп і напругу. Тому фільм не можна назвати нудним. З другого боку, цей постійний екшн не дає глядачеві передихнути й хоч якось поспівчувати героїням, які переживають смерть близьких, перше кохання, кризу самоідентифікації та інші драматичні моменти, яких у сценарії багато, але вони тривають хвилинку, а потім їх зносить хвилею екшну.
Нумі Рапас і семеро "сірих мишей"
На початку фільму сестри являються нам як такий собі гьорлз бенд – білявка в рожевому, руда, спортивна в ліфчику, розумна в шапці, бунтівна з короткою стрижкою і ще двоє без особливих прикмет.
Що ми знаємо про героїнь у кінці фільму? Ем… ну, не сильно більше.
Проблема Понеділка, Вівторка і Ко в тому, що їх аж 7 штук, і на кожну з них припадає дуже мало екранного часу. Тому ми не встигаємо їх пізнати й полюбити. Тому вони мало відрізняються одна від одної. По хорошому, для цього сюжету вистачило би, скажімо, трьох сестер. Є в мене гіпотеза, що якби кожна героїня суміщала в собі більше функцій і рис характеру, то це зробило би їх цікавішими. Але це не точно.
Щодо акторської гри. Мені було дуже цікаво, як Рапас виконає сім різних ролей. Цього року ми вже бачили прекрасний фільм "Спліт", де один актор грав кількох особистостей. І там Джеймс МакЕвой видав одну з найсильніших акторських робіт цього року. Також був менш відомий фільм "Маніфесто", де Кейт Бланшет зіграла 13 різних образів і була прекрасною в кожному. Мені хотілося подивитися, чи дотягне Рапас до їхнього рівня.
Заради справедливості, Нумі Рапас пощастило менше. Їй не дістався такий хороший сценарій, як МакЕвою або Бланшет. Їй не дістався хороший режисер. При всій повазі до масового кіно, Томмі Віркола – не найсильніший його представник (ми його пам'ятаємо в основному за фільмом "Мисливці на відьом"). У цих умовах Нумі Рапас зробила все, що могла. Вона грає якісно і намагається акторськими прийомами зробити своїх героїнь різними. Вона старалася, але це не є якісь вершини акторської майстерності.
Вердикт
Не йдіть на цей фільм. Не ведіться на інтригуючий трейлер і багатообіцяючі анотації. Задумка була цікавою, але автори заплуталися, заблукали й загубилися. А шкода.
Можливо колись, у світлому майбутньому, на стрічку зроблять рімейк. І я, така стара кінокритикеса, піду в кінотеатр і напишу захоплену рецензію про новий чудовий приклад антиутопії. Але не цього разу.
Читайте також: "Дивитися чи не дивитися: "Тілоохоронець кілера".
