В житті часто так: чекаєш на єдинорога, а отримуєш однорогого козла
(неточна цитата замість епіграфа)
Я називаюся Таран Тіночка, і я починаю нашу постійну рубрику про кіно під назвою "Дивитись чи не дивитись", де буду розказувати про фільми в прокаті, на які варто сходити. Або не варто. І сьогодні говоримо про "Нікчемний я 3".
Очікування
Давайте згадаємо, що ми вже знаємо про "Нікчемного…". Ми бачили два фільми та один повнометражний спін-офф про посіпак. Тобто це вже четвертий епізод саги, не рахуючи короткометражок. Головні "татусі" посіпак – режисери П'єр Коффін та Кріс Меледандрі – значилися в титрах третього "Нікчемного…", що, з одного боку, вселяло надію.
З другого боку, я побоююся фільмів, у яких після назви з'являється цифра. І чим більша ця цифра, тим більше я їх боюся. "Трансформери – 7" вражають мої слабкі нерви настільки, що я п'ю валер'янку від одного погляду на афішу.
Трієчка в назві "Нікчемного…" була простимульована сумою, зібраною в прокаті сагою – а це 2,5 млрд доларів (за всі стрічки). Такі цифри треба поважати за їхню космічність, але при цьому добре подумати, чи хочете ви оплатити появу наступного посіпако-фільму, який практично неминуче буде гіршим за попередній. І чим більша цифра, тим це неминучіше.
Щось таке я думала в той момент, коли непереборні обставини та вроджена недалекоглядність тягли мою снобську душу в кінотеатр.
Хороше
Почнемо з хорошого. Це було яскраво, динамічно, жодних шансів заснути в кріслі. Жарт кожні дві хвилини (чи скільки там зараз за голлівудськими нормативами?). Все кудись мчить, звідкись вистрибує, кудись падає.
Картинка – прекрасна. Намальована з любов'ю і вмінням. Міміка, пластика персонажів були дуже живими й хорошими. Особливо мило виглядали пейзажі – такий собі збірний образ багатого будинку, збірний образ південної європейської країни. Райський пляж, лігво злодія, Голлівуд – усе так, як диктують стереотипи, і при цьому гарно.
Цього достатньо, аби радувати дітей, особливо маленьких, які не бачили попередні серії. Але я бачила, до того ж я престарілий сноб. Тому зараз буде про погане.
Погане
Отже, ми маємо головного героя Дрю, який раніше був злим, але потім став добрим. Знайшов роботу суперагента, оженився на рудокосій Люсі й удочерив трьох мімімішних сиріток та непевну кількість посіпак.
Абсолютне зло цього разу втілене в образі кепсько вдягненого й закомплексованого Бальтазара Братта, якому, за моїми підрахунками, близько 40 років, а він все носить фіолетовий костюм з підплічниками й трагічно немодну зачіску. Супроводжується драйвовою музикою 80-х, має характерну пластику Майкла Джексона і стріляє жвачкою. Це гидка мстива дитина, що не змогла змиритися з дорослішанням. Дуже печальний персонаж, достойний дисертації з психології.
Головна біда "Нікчемного Я-3" — автори так і не визначилися, про що саме буде історія. Починається все з шпигунського детектива і пародії на Джеймса Бонда. Бальтазар викрав діамант, а Дрю на правах суперагента вирушив у погоню за ним і відібрав коштовність. Ніби все добре, але Дрю звільняє нова директриса, бо він не зловив Бальтазара. Дрю страждає і хоче назад на роботу.
Але – опа! Сюжет робить сальто, достойне індійського кіно – і у Дрю знаходиться брат-близнюк Грю. Далі ми спостерігаємо розвиток відносин між братами, а також Люсі, яка вживається в роль матері. Тобто, мелодраму.
Потім на сцені знову з`являється Бальтазар зі своїми нездоровими фантазіями і шпигунські пристрасті, які зрештою не отримали логічного завершення. Ну та бог із ними, не такі вже вони й дотепні, та й сюжет давно втратив стрункість на цей момент.
Ознакою хорошого тону в сучасних мультиках вважаються жарти для дорослих. Наприклад, про Північну Корею (а не те, що ви подумали). Такі жарти були в першому "Нікчемному…", в другому теж були, але до третього закінчилися. Окей, цитату з епіграфа вважаємо жартом для дорослих, але більше згадати не можу.
Посіпаки
А що ж посіпаки? Зрештою, чого ще йти на цей фільм, якщо не заради посіпак? Посіпаки лишилися на правах вставного номера. У них є своя сюжетна лінія, яка існує цілком окремо від основної історії. Вона, до речі, дуже мила. Якщо змонтувати короткометражку з неї, то вийде непогано.
Але в умовах кінотеатру ви не зможете цього зробити! Тому добре подумайте перед тим, як піддаватися на умовляння дітей піти на чергових посіпак. Кажуть, дітям брехати не можна, але це якісь забобони. Брешіть, викручуйтеся і не ведіться на провокації. Не спонсоруйте четвірочку в назві "Нікчемного я" – це хороша сага, але авторам час зупинятися.
Вердикт
Мій вердикт – не дивитись!
Відчуваю певну вину, кажучи так, тому що "Нікчемний…" не є зовсім поганим мультиком. Мій вердикт він отримує за те, що в ньому нема нічого принципово нового або ж дуже цікавого, зате є відчуття, що автори стомилися від своїх героїв. І загалом посіпаки – це тренд не першої свіжості.
Проте якщо у вас досі є улюблена футболка з посіпакою, або ж ви фанат нестримного диско 80-х, або ж вам менше 8 років – то сходіть, це не найбездарніший спосіб провести півтори години життя.
До речі, на Оболоні безкоштовно покажуть кіно під відкритим небом.
