Проєкт “Україна без сміття” зародився 10 років тому. Це волонтерська ініціатива, яка пропонувала українцям позбутися макулатури і безкоштовно доставляти допомогу в гуманітарні штаби для переселенців зі Сходу. Сьогодні це компанія, яка привчила українців платити за переробку і сортування власного сміття, трансформувала соціальну складову у бізнес, а ще створила настільні ігри, відкрила екомагазин і кав'ярню. Про шлях становлення проєкту “Україна без сміття” від волонтерського проекту до бізнесу ми поговорили із засновницею Євгенією Аратовською.
“Я вивезла на своїй Nissan Note півтони каталогів, на щастя, моя автівка не розсипалася по дорозі до бази”
– Як розпочалася історія створення проєкту “Україна без сміття”?
– Проєкт розпочинався як волонтерська ініціатива у 2014 році. Ми пропонували людям позбутися непотрібної макулатури і ще доставляли безкоштовно одяг, техніку та інші необхідні речі в гуманітарні штаби для переселенців зі Сходу. Ми використовували макулатуру, щоб покрити витрати на логістику і купити бензин для автомобіля. Пізніше почали пропонувати цю послугу компаніям.
В команді було двоє людей і два легкових автомобіля. Зараз смішно згадувати, та одного разу я вивезла на своїй Nissan Note півтони каталогів. На щастя, моя автівка не розсипалася по дорозі до бази.
За півроку моя партнерка вирішила вийти зі справи, і тоді почалося масштабне зростання УБС. У нас зʼявилася вантажна автівка, команда, склад, нарешті була зареєстрована юридична особа, щоб надавати послуги компаніям на безготівковій основі. І наприкінці 2015 року ми зареєстрували громадську організацію. На той час нас вже було восьмеро. Якщо порівнювати із 2021 роком, то в нашому проєкті тоді працювало трохи більше 40 людей, а в 2023 році – лише 24 людини. Так, ми зменшили орендовані площі, щоб скоротити витрати, але і розпочали нові напрямки – відкрили екомагазин і кавʼярню.
– У 2023 році в Києві вперше відкрили сортувальну капсулу нового зразка на базі переобладнаного морського контейнеру. Як вона працює?
Ідея капсули зʼявилася, коли ми почали думати про масштабування мережі станцій сортування. І тут виявилася основна проблема – у великих містах немає площ під станції у спальних районах, там, де вони найбільш потрібні. Все забудовано багатоповерхівками, немає вільного клаптика землі. А ті склади, які були сховані від очей в промислових районах, виглядали жахливо. Думаючи про доступність і наближеність до наших споживачів, ми придумали цей унікальний концепт для міського сортування. Його перевага в тому, що він компактний, його легко пересувати в разі необхідності. А ще він на 100% задовольняє потребу у сортуванні з боку ну дуже вибагливих клієнтів. Це ті, яким не подобається, коли в баки для сортування летить все підряд, які не вірять в сміттєвози і імітацію роздільного збору.Вийшов такий ідеальний простір для тих, кому це дійсно потрібно.
В нас немає неприємних сюрпризів – кожен резидент і резидентка отримують support від менеджерів по правилах сортування, тож у баках лежить чиста і правильно посортована всторсировина.
– Чи є попит на франшизи запуску сортувальних капсул в інших містах України?
Попит є, але цього недостатньо для запуску франшизи, адже це в першу чергу про прибутковість і самоокупність, а не про волонтерство. Ми б хотіли, щоб наші франчайзі займалися доброю справою і отримували за це справедливу винагороду, а не були волонтерами і спонсорами у власній справі.
Цей концепт підійде для маленького і середнього бізнесу. Кожна капсула створює щонайменше 4-5 робочих місць, дозволяє працювати поруч з домом. Зараз ми працюємо над маркетингом мережі, щоб ознайомити потенційних споживачів із новою послугою на ринку. Не ставимо гучних дат для запуску франшизи, та сподіваємося, це відбудеться вже у цьому році.
“Незламність українців надихає весь світ, навіть якщо це незламність станції сортування. Адже, в день нас відвідує 100-150 людей”
– Чи є війна перешкодою для сортування сміття? Чому важливо сортувати сміття українцям під час війни?
В перші місяці повномасштабної війни ці перешкоди дійсно були. Це:
- Небезпека, оскільки можна постраждати в дорозі через бомбардування.
- Логістика, бо стало складно доставляти вторсировину в деякі регіони країни, а заготівельники просто припинили купувати таку вторсировину.
- Зруйновані заводи переробки. Найбільше постраждав Гостомельський склопереробний завод “Vetropuck”, але у травні 2023 року його відновили і він і вже працює.
- Пальне. Спочатку зникло зовсім, а потім сильно подорожчало.
Ми не вважаємо, що природозахисна діяльність не “на часі”. Бо якщо євроінтеграція і вступ України в ЄС на часі під час війни, то і всі європейські цінності теж. І, взагалі, сортування сміття, припинення практики захоронення сміття – це все справедливо по відношенню до людей, до наступних поколінь громадян. І навпаки, руйнівні сміттєві практики, як звалища – все це ознака радянщини, від якої нам потрібно швидко дистанціюватися, бо вона асоціюється з країною ворогу, країною “на болотах”.
Є два переконливих аргументи, чому сортувати “на часі”:
- Євроінтеграція. В якому статусі ми увійдемо в європейську родину – залежить від нас. Якщо продемонструємо чіткий сигнал про захист довкілля, в нашій країні будуть ходити по посадках олені, як на околицях Амстердама, ліси будуть чистими, як у Данії, річки прозорими як у Австрії, а повітря чистим як у Швейцарії. Ніхто за нас нам чисту країну не зробить. Ми або станемо Китаєм (з брудними технологіями) для Європи, або станемо повноправним партнером, який захищає права людей і береже основи демократії.
- Ціна землі. Погодьтеся, це чисте варварство – забруднювати звалищами землю, що в нас залишилася, в той час як наші військові захищають цю саму землю ціною власного життя. Мусимо припинити забруднення, цінувати кожен метр землі, не віддавати її іншому оккупанту – звалищам.
– Чи сортують українці сміття під час війни?
Ми не можемо зробити загальноукраїнське опитування, можемо лише оперувати даними на наших станціях. Інтерес до сортування однозначно збільшується. Багато наших клієнтів виїхали з країни і без проблем інтегрувалися у вибагливу сміттєву культуру ЄС, багато відвідувачів прийшли до нас вперше у 2022 і 2023 році, тобто почали вперше сортувати сміття саме під час війни. Середнє відвідування на день – це щонайменше 100-150 людей, у вихідні значно більше.
– Які досягнення проєкту “Україна без сміття” під час війни?
Найбільше досягнення – люди продовжують сортувати і замовляти наші послуги, а ми завдяки людям зберегли нашу команду. Випустили настільну гру “Сортування проти сміттєвозів”. Розробили блокнот для гербарію, що виготовлений з переробленого опалого листя від RE-LEAF і пластика зі станції. Відкрили затишну кавʼярню. У вересні 2023 року ми відновили обороти бізнесу до рівня 2021 року і плануємо їх збільшити у 2024-му.
Я мала зустріч із колегою в Тбілісі. Вона сказала, що коли побачила в інстаграм, як ми знову відкрили станцію для відвідування у травні 2022, просто посеред страшної війни – це дало їй дуже багато натхнення працювати ще ефективніше. Адже якщо УБС не здається, то і вони мусять робити більше. Незламність українців надихає весь світ, навіть якщо це незламність станції сортування.
“Україна без сміття феноменальний проєкт, а повторити його не просто”
– Як у вас виходить поєднувати соціальну місію “Україна без сміття” і бізнесову модель?
Було багато підприємців, які хотіли “заробляти на смітті” в наш спосіб і збанкрутували. Щоб досягти нашого рівня популярності, потрібно робити більше, ніж робити бізнес. А традиційному бізнесу зазвичай робити аж так багато для людей і суспільства нецікаво – це щонайменше дорого. Якби в Україні так само сильно була розвинена культура благодійності в природозахисній сфері, як в Америці, ймовірно, що нам було б не потрібно займатися підприємницькою діяльністю. Але реалії для соціальних проєктів в Україні такі які є, тож ми мусимо знайти власні джерела фінансування, щоб досягти своєї соціальної мети. Ведення підприємницької діяльності – це зрілий і свідомий шлях для соціального проєкту, щоб набути фінансову незалежність і не розраховувати на невизначеність зовнішньої підтримки.
УБС – сервісна компанія, ми заробляємо на послугах. Це великий міф, що можна заробити на вторинній сировині. Навіть сміттєвози заробляють на послугах – вони возять наше сміття від будинків до звалища і надають нам послуги транспортування. Зі сміттям вони більше нічого не роблять. Ми в УБС і вивозимо, і готуємо сміття до переробки. Такі операції не можуть коштувати дешевше за буквальну логістику, адже в ній є зарплати сортувальників, пресувальника і вантажників, оренда складу, електроенергія, інвестиції в сортувальні технології тощо.
– Як вам вдалося привчити українців платити гроші за переробку і сортування власного сміття?
Переконувати не потрібно, це індивідуальний шлях усвідомлення. Ми можемо лише бути поруч і бути готовими прийняти новачка в наш сортувальний “клуб”. Сміттєві послуги в цивілізованих країнах коштують дуже дорого, і ми теж до цього неодмінно прийдемо, адже забруднювати довкілля задешево – це недалекоглядна практика. Розвинені країни підіймають ціни на захоронення, щоб відкрити шлях і ринок для більш сталих практик поводження зі сміттям – сортування, сміттєпереробки. Так буде і в нас. Вже сьогодні люди здогадуються, що низька ціна не має заохочувати нас викидати ще більше сміття на звалища, вони хочуть це зупинити, шукають альтернативу, знаходять нас і починають сортувати.
– Ви надаєте можливість українцям надсилати зібрані відходи поштовими службами доставки. Хто може ними скористатися?
Послуги “УБС Кур’єр” і “Пластик поштою” ми придумали в локдаун. Ніколи не думали, що вони стануть настільки популярними. Ми були першими і одразу отримали тисячі замовлень. Люди сиділи в квартирах, замовляли багато доставки їжі, не могли відвідувати нашу станцію сортування через обмеження.
Після локдауну послуга теж працює. Її люблять замовляти молоді батьки, яким часом непросто організувати поїздку на станцію з великими пакетами. Також фрілансери, година роботи яких коштує значно дорожче, ніж коштують наші послуги. Коли пакетів вже багато і не виходить поїхати на станцію, бо хочеться на вихідні поїхати на природу – тут ми теж швидко рятуємо ситуацію і вивозимо всі накопичені пакети. А ще в нас є послуга “УБС таксі”, коли можна отримати доставку пакетів на станцію протягом години – це послуга УБС Uklon.
– Гра “Сортування проти сміттєвозів”. Як виникла ідея розповідати про процедуру і важливість сортування в ігровій формі?
Я (ред,- Євгенія Аратовська) була на зйомці в “Ебаут” і почула від ведучої, що вона не сортує, бо “сміттєвози все одно все перемішають”. Мені ця думка довго не давала спокою, адже вона була сказана досить буденно і була схожа на нормалізацію поведінки сміттєвозів. Насправді, така буденність може у довготривалій перспективі призвести до ще більшої байдужості, і що найбільш небезпечно – стати стереотипною відмовкою серед досить молодого покоління. Так, сміттєвози в цій історії – порушники правил, але хіба ми, громадяни не мусимо вимагати у місцевої влади, комунальників дотримуватися правил, які сприяють нашому розвитку як молодої європейської держави? Гра наголошує – справа не в сміттєвозах, а в нас самих. Ніякі сміттєвози не можуть зупинити нашого наміру сортувати. Таким чином гра вчить боротися з новим стереотипом, вчить перемагати сміттєвози, які хочуть “все перемішати”, наголошує на необхідності наполегливого сортування.
Ми пополяризуємо сортування через відмінний досвід, який не надасть бак на вулиці і навіть пункт прийому. Наш досвід – гідний, емпатійний, прозорий, надихаючий. Ми створюємо власну екосистему, в якій із задоволенням проводиш час, а не “витрачаєш” час на сортування. Виходить драйвове служіння Природі і Майбутньому.
Текст: Дарія Янушкевич
