«Анничка» — чорно-білий фільм, знятий на кіностудії Довженко. Дебютна режисерська робота Бориса Івченко. Класика вітчизняного кінематографу.
Сюжет такий, що кров закипає: любиш одного, потім іншого, першому Гітлер медалі дарує, другий — «красный», а ти просто гарна і душевна гуцулка. Не фільм, а саме життя.
Про талант
«А у тебе легка рука. Тобі б хірургом бути.»
Про зайнятість
«Хлопоти, хлопоти держать у руках. І тяжка робота.»
Про користь алкоголю
«Випий капку, полегшає.»
Про веселощі
«Не всі ж, як ти, цілісінький день танцювати можуть.»
Про непорозуміння
«З тобою балакати — що полову віяти.»
Про ліки
«Оцю мазь прикладеш, за три дні одужаєш, матимаеш гарного коханця. Будеш з ним обійматися, цілуватися, милуватися. Дай Боже здоров’я!»
Про каяття
«Як я можу бути хорошою, коли кожен день дурю дідю й неню? Краду хліб, чорно грішу перед Богом і людьми.»
Про головне
«Очі — міра, душа - віра, а совість — порука. Робити добро — це не гріх.»
Про мудрість
«Мій батько каже: «Совість — не кінь. Сівши — не поїдеш». Це ми знаємо. Добрість псує людей. Я батькові вірю, він мене любить.»
Про патріотичні подарунки
«Ледь не забув, я тобі купив срібного тризубця. Маєш, Анцю.»
Про батьків
«Вони суворі, але мене люблять. Ще ніколи зла не зробили.»
