Два роки тому Степан Єраносян створив Ютуб-канал “ЧУШ” про український стритфуд. Сьогодні він оглядає точки з фастфудом та стритфудом по всій країні.
В інтервʼю для “Нашого Києва” розпитали блогера, які популярні інгредієнти псують шаурму і де шукати в Києві найсмачніший стритфуд.
Ідеальна шаурма — це…
— Що, на вашу думку, робить шаурму такою популярною у світі? Чому на неї такий попит — шаленіший, ніж на інший стритфуд?
Можливо, як стритфуд — так, але у світі фастфуду бургер буде популярнішим, адже він є всюди. Попит на шаурму є через те, що її просто зручніше споживати на вулиці. Плюс це переважно доступно та смачно. Шаурма — це прості поживні інгредієнти, завдяки чому ти швидко закриваєш питання обіду та рухаєшся далі.
— Чи є які-небудь продукти чи інгредієнти, які на ваш погляд не повинні бути в шаурмі — але які додають і тільки псують її смак?
У шаурму що тільки не додають — знущаються з неї як можуть. З популярних у нас — це кукурудза, сир, гриби, картопля та ананас. Останній інгредієнт я взагалі не розумію, бо якщо мені хочеться солодкого відтінку в шаурмі, я б використав кукурудзу, аж ніяк не ананас.
Якщо йдеться про ресторанну шаурму на кшталт “Міністерства Шаурми”, то в неї взагалі додають незрозуміло що. Шаурмою цю страву назвати важко.
— Тоді якою має бути ідеальна шаурма?
Це смачна шаурма, яка не тече та не розвалюється. Смачне м'ясо, яке має домінувати у страві — а не капуста чи інші складові. Це має бути смачний соус та класний лаваш, який не просто тримає шаурму, а ще й добре смакує. Бажано, аби лаваш готували власноруч, а не купували десь у магазині.
Щодо розміру, то це на смак людини. Недарма вони є від “міні” до “королівської”. Але мені більше подобається стандарт. Ну, а ціна — це питання якості. За шаурму можна заплатити 300 грн і не пожалкувати, а можна 80 грн і сильно засмутитися.
— Яку найдивнішу шаурму ви їли?
На моєму каналі є окремий випуск на цю тему — “Незвичайна шаурма Києва”. Пригадую, там була шаурма з креветкою та гуакамоле — просто жах. Була також солодка шаурма з Nutella, горіховою пастою, маршмелоу, ананасом, яку смажили на пательні одночасно із класичною з куркою та капустою. Ще памʼятаю шаурму з крабом, фахітас з малиновим варенням, яке мені навіть здалося цікавим.
Пробував також шаурму з лососем у закладі “Мон Шер” у Харкові. Фактично це замотані у лаваш слабосолоний лосось, крем сир, авокадо, помідори та огірок. І згадую рол-шаурму: це суші з креветкою у водоростях, але у формі стритфуду.
Найкраща шаурма в Києві
— Чи є якісь тренди шаурми в столиці?
Насправді у кожному місті є свій якийсь тренд. Однак у Києві цей тренд — “впарити” шаурму. В столиці дуже мало насправді смачної шаурми. Її пошуки перетворюються на місію, тому що кожен продавець приїхав якраз з іншого міста привіз якийсь свій тренд. Київ в цьому плані — це збірна солянка з незрозуміло чого, де все ще й набагато дорожче, тому що дорога оренда. Хоча є і винятки.
— На яких точках можна купити найсмачнішу шаурму в Києві?
Тут я згадую одну точку, де насправді їв тільки раз у житті. Але мої друзі дуже часто за нею повертаються. Це Samandar на Бульварно-Кудрявській вулиці навпроти NOVUS. Вони готують класичну шаурму, але у найкращому виконанні. Вона великого розміру з великою кількістю соковитого, свіжого, збалансованого м’яса. Лаваш змазують курдюком — баранячим жиром, і після грилю шаурма стає золотистою.
Також нещодавно спробував легендарну шаурму "5 зірок". Досить непогана класика, яка мені сподобалась.
— А які заклади ви б порадили?
У Києві є три місця, в які я повертаюся. Найчастіше це MAXIM DÖNER на Сагайдачного (біля Річкового вокзалу — ред.). Його власник — дієтолог, який самостійно готує донер з куркою. У ньому немає добавок, ти не можеш попросити додати якийсь інгредієнт. Це один розмір, один рецепт, який виміряний за вуглеводами, жирами та білками. Власник о 5 ранку сам їде на ринок, купує свіжу курку, маринує її та варить соус. Завдяки цьому шаурма дуже смачна, ще й немає відчуття важкості у результаті.
На другому місці авторська шаурма NUNU від шефкухаря Юрія Нікітюка. Я люблю позицію зі свининою, кінзою, авторським соусом. У шаурмі є декілька секретів, і одна з них — власноруч виготовлений лаваш. Це насичена класна страва, яку насправді не будеш їсти дуже часто, і тільки тому вона на другому місці.
Третя — це грузинська шаурма під готелем “Експрес” на бульварі Тараса Шевченка. Це варіант, якщо хочеться багато м’яса. Я люблю брати мікс свинини та курки. Їх загортають у смачний лаваш і лише трохи додають зелень. Є питання щодо соусів, бо хлопці кладуть простий кетчуп та майонез, але його перекриває м’ясо.
— Чим шаурма у ресторанах відрізняється від вуличної шаурми?
Це скоріше авторський підхід, адже шаурму робить шефкухар, який багато експериментує. Також у ній немає капусти. Я б радив людям її спробувати, адже шаурма — це не просто страва з капустою за 100 грн біля метро. Це щось ширше.
Український стритфуд
— Наскільки в Україні та Києві розвинений стритфуд?
Насправді не дуже. Стритфуд закінчується шаурмою біля метро, у кращому випадку смачною. Наш підхід — взяти в оренду МАФ за 30 000 гривень з обладнанням і почати готувати що прийдеться. Мета — заробити на неякісних продуктах і втриматися на плаву. Дійсно якісного стритфуду дуже мало.
— Що для вас київський стритфуд?
Це з десяток людей, що намагаються власноруч робити щось цікаве. Можу назвати "Фалафель у Хасана", плов на мусульманському ринку (який нещодавно знесли — ред.) та "Херсонські чебуреки".
Здебільшого це коли сам власник керує бізнесом та готує страви. Адже коли йдеться про франшизу, якість майже завжди псується.
— Чого не вистачає українському стритфуду?
Йому не вистачає всього. Прикольних ідей, чогось ще, окрім шаурми.
Візьмемо до прикладу хотдоги. Зазвичай у нас готують французький хотдог, де в булку ставлять сосиску та продають за 50 грн. Але хотдоги можна робити цікаво!
Чому люди не відкривають більше точок з хотдогами? Набагато важче знайти м'ясо під шаурму та його замаринувати, ніж купити готову сосиску у постачальників.
Наразі всі хочуть заробити грошей, і це закінчується несмачними стравами. Нам не вистачає експериментів, погляду під іншим кутом. Так, зрозуміло, чому це відбувається саме зараз — тут аби втриматися на плаву. Але потрібно підтримувати малий бізнес — приміром, пропонувати красиві зони зі стильними МАФами для стритфуду, щоб власники знали, що завтра їх не приберуть. Тоді український стритфуд буде розвиватися.
