З 31 жовтня на 1 листопада світ святкує Гелловін. Останні роки цю традицію перейняла й Україна, коли заклади змінюють свій інтерʼєр на гелловінський, вдома на столах зʼявляються “криваві” страви, а клуби проводять тематичні заходи, маскаради та ін.
Однак останнім часом українцям приписують існування власного Гелловіну — Велесової ночі. І її “історія” не менш цікава, ніж гелловінська.
Що таке Велесова ніч?
Велесова ніч — доволі молоде свято. Його почали святкувати у 2010-х роках серед прихильників відродження стародавніх вірувань. Однак назва свята — далеко не молода і базується на дохристиянських традиціях словʼян.
У язичницькій міфології існує Велес — божество земного достатку, покровитель домашньої худоби й торгівлі, а також музики, поезії й містичних знань. Він є посередником між світом живих і мертвих. У стародавньому Києві йому поклонялися і розраховували на його милість.
Святкують Велесову ніч так:
- прибирають оселю — щоб звільнити простір для приходу душ предків і не залишити місця нечистій силі;
- запалюють велике багаття — вогонь відіграє символічну роль очищення і захисту;
- прикрашають оселю гарбузами, яблуками, калиновими гілками, іншими дарами природи, що є символами плодючості, життя і зв’язку з родом;
- частують і поминають предків, залишаючи на столі їм їжу;
- залишають пожертви та подарунки для Велеса (мед, молоко, молочні продукти, рис, фрукти);
- запалюють пахощі або свічки;
- відвідують лазню як символ очищення;
- співають пісні та обрядові молитви, які мають уберегти від негараздів.
Таким чином Велесова ніч має багато спільного з Гелловіном, водночас зберігаючи свій унікальний язичницький почерк. Гелловін виник з традицій кельтського Самайну, коли вважалося, що вночі з 31 жовтня на 1 листопада завіса між світом живих і мертвих зникає. Так само відбувається у Велесову ніч, коли світло відступає, а темрява захоплює владу над світом. До українців також приходять їхні предки, яких потрібно вшановувати та налагоджувати з ними контакт. Це має допомогти забезпечити їхній спокій і те, щоб стара енергія світу не зашкодила живим.
У Велесову ніч заведено звертатися до своїх предків за порадами й питатися про надважливі речі у житті. Просили про матеріальне, про кохання чи здоровʼя. Також була традиція ворожити на своїх обранців. Дівчата кидали у вогнище два каштани й дивилися, як ті будуть поводитися. Якщо каштани розліталися у різі сторони — це віщувало кінець стосунків. Якщо ні — довге і красиве кохання.
Та чи точно Велесова ніч — український аналог Гелловіну?
Попри звʼязок з язичницькою міфологією, Велесову ніч деякі науковці вважають спірним явищем. Вона зберігає елементи різних дохристиянських свят, як Діди, Зелені свята, Маланка чи навіть Івана Купала, проте підтверджених фактів ушанування предків таким чином в Україні немає (коментар етнографині для “Радіо Свобода”).
Ба більше: першою згадкою про цю традицію є книга російського неоязичника Іллі Черкасова у книжці “Велес” 2003 року. Тож деякі культурологи схильні вважати, що це була ще одна спроба росії створити спільне минуле з українцями.
