Певно, не існує людини, яка б не знала мотив нашого славетного "Щедрика". Де б вона не жила і якою би мовою не говорила.
Легендарна композиція Миколи Леонтовича вже понад сотню років лунає по всій Землі. І хоча сама пісня асоціюється в нас зі святом, доля її творця виявилася трагічною.
Історія створення "Щедрика"
"Щедрик" — одна з найчастіше виконуваних і переспівуваних українських композицій. Англійці називають її "новорічною серенадою", канадці — "нововідкритим сфінксом", у Латинській Америці вона зветься піснею великого чару або бурхливого моря, а в нас — головною різдвяною колядкою. І тільки в одному весь світ солідарний: твір Леонтовича — це головна пісня XX століття.
Микола Дмитрович витратив на написання та вдосконалення "Щедрика" за різними даними від 10 до 20 років. У пошуках ідеального звучання, композитор переписував пісню п’ять разів. Одні кажуть, що перша версія була створена у 1901 році, а остання у 1919-му, інші — що початок роботи над композицією датується 1910 роком. Та цікаво інше — не п’ята, а саме четверта редакція пісні принесла їй всесвітню популярність.
На створення "Щедрика" Леонтовича надихнув український фольклор. Він запозичив текст і мотив щедрівки та зробив з нього хоровий шедевр. До речі, на думку істориків, обрядова пісня, взята за основу композитором, була придумала ще язичниками. Це пояснює рядок про приліт ластівки, адже наші предки святкували початок нового року навесні, якраз коли птахи поверталися з вирію.
Вперше "Щедрик" прозвучав 29 грудня 1916 року в столиці України й відразу полюбився слухачам. Пісню під час різдвяного концерту виконав хор Київського університету Святого Володимира.
Як "Щедрик" потрапив за кордон
Популяризацією української музики й "Щедрика" зокрема за кордоном займалася створена за дорученням Петлюри Українська республіканська капела. На її чолі стояли Кирило Стеценко й Олександр Кошиця.
Таким чином, — через культуру, — уряд УНР хотів заявити світові про незалежну Україну й домогтися її визнання західними лідерами.
За близько три роки хор об’їздив з гастролями більше, ніж 20 країн Європи і в 1922 році виступив в американському Карнегі-Хол, де "Щедрик" викликав справжній фурор. Тоді ж відбувся перший запис української різдвяної пісні, який ви можете послухати нижче.
Неймовірно, але світ міг би ніколи не дізнатися про цю композицію, якби її не "вкрали". Справа в тому, що скромний Леонтович відмовився дати свої пісні для цього туру, адже не вважав їх гідними європейської сцени.
У цей час на Київ сунули російські окупанти, тому щоб не затягувати виїзд через вмовляння, хористи просто взяли його твори без дозволу.
Згодом вже американський композитор українського походження Петро Вільговський, який на той час працював на NBC, адаптував українського "Щедрика". Так у 1936 році з’явився відомий на весь світ кавер під назвою Carol of the Bells.
Вбивство Миколи Леонтовича
Автор "Щедрика" так і не дізнався про тріумф свого творіння, адже більше ніж за рік до дебюту в США Леонтовича вбив чекіст. Композитору на той момент було лише 43 роки.
Оповита міфами правда про смерть Миколи Дмитровича стала відомою лише у 2000-х після розсекречення чекістських архівів.
За існуючими даними, 22 січня 1921 року до батьківської хати Леонтовича, де був він, його донька, батько та сестра, під’їхали чоловіки й попросилися переночувати. Один із них представився Афанасієм Грищенком, уповноваженим ЧК з боротьби проти бандитизму в селах.
Оскільки хата невелика, гостя кладуть в одній кімнаті з Миколою. Зранку лунає вистріл. Батько, який біжить на звук, бачить окровавленого сина й Грищенка з гвинтівкою. Останнній наказує візнику зв’язати рушниками руки жінкам, грабує хату й втікає. Щоправда пограбування вважають фейковим, оскільки нібито всі речі чекіст викинув за селом.
За кілька днів вбивця втік від міліціонера Твердохліба, поранивши правоохоронця в живіт. Що сталося з цим чекістом далі достеменно невідомо. Побутує чутка, що врешті його зарубав лопатою сусід Леонтовичів.
