Провальні фільми по коміксах, продовження культових фільмів з низькими рейтингами, сюжети, які викликають спротив глядачів.
Здається, світове (або принаймні голлівудське) кіно ввійшло у кризу. Чи так це, розпитали кінокритика, сценариста та старшого лейтенанта 112 бригади Ярослава Підгору-Гвяздовського.
Сучасне кіно стало гіршим, бо глядач став менш вимогливим?
Ми живемо у найбільш комфортний період історії, де люди мають доступ до знань у будь-яку секунду життя. Ми можемо здобути освіту у безлічі інститутів, коледжів чи на курсах. Тому ні, глядач не став “тупішим” — це хибна думка.
З кіно склалася інша історія. Той самий Голлівуд ніколи не прагнув зробити глибоке чи інтелектуальне кіно. Так, є режисери, які прагнуть робити інші фільми, але їх небагато. Через це якісних голлівудських фільмів мало, і якщо вони виходять, то потрапляють у топи рейтингів.
Також на кіноіндустрію вплинув ковід. Через карантини багато фільмів не завершили. Студії не могли платити багато грошей, і стрічки виходили недоробленими.
Сьогодні на кіно впливають соціальні вимоги. Вони не повʼязані з суспільством в цілому, а з конкретними групами впливу. Ці інституції та люди можуть тиснути на Голлівуд, через що в кіно змінюється парадигма. Тепер потрібно просувати нові ідеї — права жінок, ЛГБТК+, гендер, мультикультуралізм. Ми бачимо, що ці тенденції вже серйозно вплинули на світ, однак ці групи впливу хочуть, щоб зміни відбувалися ще швидше. І кіно як бізнес піддається цьому впливу.
Однак є нюанс: суспільство так швидко не міняється. Ба більше, це просто неможливо, особливо коли суспільству навʼязують щось, що відходить від норми. Як сказав відомий психолог, тоді починається хаос. І я цей хаос бачу.
Що робити з наративами “сучасної етики” — їх забагато чи це норма?
Ці наративи розраховані на невеликий клас суспільства, тому вони не потрапляють у свою аудиторію. Вона так швидко не міняється, а фільми для неї — так. Звідси небажання їх приймати.
Тому, наприклад, навіть фільми по коміксах так мало збирають в прокаті. Зокрема, йдеться про останній фільм “Марвели”. Коли у бойовику зʼявляються тільки жінки, то це викликає подив і негативну реакцію, адже основна аудиторія таких фільмів — чоловіки. Вони так на світ не дивляться.
Згадаймо історію з серіалом “Володар перснів: Персні влади” від Amazon. 1 сезон обійшовся компанії майже у мільярд доларів. Це космічна сума, яка фактично є інвестицію у майбутнє. Однак для цього треба, щоб серіал дивилася масова аудиторія. Він виходив на стримінгу якраз з метою її зібрати. Через це сценарій серіалу перетворився на супермаркет з товарами різної якості, щоб догодити всім. От і маємо результат.
Ще є фінансовий бік питання. Через страйки сценаристів цього літа у Голлівуді суттєво збільшилися видатки на кіно. Сьогодні, аби фільм вартістю у 250 мільйонів окупився, він має зібрати в прокаті 750 млн. А щоб заробити — ще більше.
Зберемо всі ці фактори докупи — зрозуміємо стан сучасної кіноіндустрії.
Стримінги вплинули на те, що студії взяли курс на кількість, а не на якість?
Стримінги докорінно змінили ситуацію в кіно, принаймні американському. Так, якість стала гіршою. Однак якщо йдеться про серіали, то вони, навпаки, стали кращими. Хоча й тут є вплив сучасних тенденцій. Наприклад, 4 сезон “Справжнього детективу” повторив історію із кіно — концептуально переробив образи головних героїв. Поліцейська вже лесбійка, всі чоловіки погані, до того ж вони ще й повністю зникають. Маємо серіал, в якому залишились одні жінки.
Глядач — це людина, якій притаманно узагальнювати. Серіали для цього й роблять — аби узагальнити ситуацію, час, суспільство, сучасну політику тощо. Зараз виходить, що масам глядачів навʼязують ідею про докорінну зміну в житті, і роблять це швидко та агресивно.
Тепер є зворотний, жіночий сексизм, зворотний расизм. Афроамериканців в кіно назвати чорними не можна, проте білих білими — так.
Зараз є тільки два вектори розвитку: або ти приймаєш правила гри малих груп впливу, або тебе хейтять. Це все створює в кіно хаос.
Можливо, з часом студії усвідомлять свій провал і повернуться до старих тенденцій?
Ні. Не може бути з суспільством: “Ой, я зробив помилку, давай вибачусь і перероблю”. Виняток — Німеччина, яка вибачилась за нацизм, Голокост та досі несе на собі цей тягар.
Які сценарії розвитку кіно можливі у такому випадку? Виникне або паралельна пропозиція, або серйозна зміна всієї індустрії. Я маю на увазі, коли фільми в принципі перестануть існувати, а серіали стануть не більше ніж 10 хв на одну серію.
Так, кількість всього розумного та якісного може зменшитись, бо ми тепер живемо інакше. Але майбутнє покаже.
