Різдвяні свята в Україні є одними із найважливіших у році. Вони супроводжуються обрядовими піснями, які мають язичницьке коріння. Зокрема, колядками, які спершу були пов’язані із зимовим сонцестоянням, а згодом — прославляли народження Христа.
Сьогодні ці пісні частково втратили свою сакральність. Натомість вони стали втіленням українських традицій та історії — як ніколи важливих для власної ідентифікації. Про значення колядок у минулому й сьогодні, а також про сучасну музичну обробку та автентику обрядових пісень розповідаємо у матеріалі.
Історія колядки
Першочергово свято Коляда, яке за новим стилем відзначають у ніч з 24 на 25 грудня, уособлювало початок нового року. Це пов’язано із днем зимового сонцестояння, після якого тривалість дня поступово збільшується.
Із запровадженням християнства на українських землях свято набуло нового сенсу. Сьогодні цей день більш відомий як Святий вечір, коли вся родина збирається за столом, куштує першу кутю та вшановує пам’ять предків. Також із цим днем пов’язана низка обрядів, за допомогою яких хотіли дізнатися, яким буде врожай наступного року і чи буде у родині добробут.
Колядки були невіддільною частиною свята Коляди, але з часом ці обрядові пісні закріпилися за Різдвом — ними прославляли народження Ісуса Христа. Бути колядником у давнину було почесно — таких людей радо запрошували до оселі, пригощали різноманітними частунками, давали винагороду за їхній спів.
"У цьому була певна обрядова функція. Колядники уособлювали предків, тому їм не можна було відмовити. Навпаки, таких співаків завжди чекали, обов’язково пригощали — свого роду це було задобрюванням пращурів. Сьогодні ці пісні втратили свою сакральність, але мені здається, що колядки можуть бути гарною розвагою у колі друзів. Замість того, аби грати у настільні ігри, можна разом вивчити якусь колядку і створити оригінальне привітання рідним та близьким", — розповідає фольклористка та учасниця гурту "ЩукаРиба" Ярина Сізик.
Важливим є і те, що усі традиційні українські пісні, зокрема колядки, були вигадані саме українською мовою. Те, як наші пращури пояснювали цей світ, як потім утверджували свої думки в словах і текстах, і зрештою оспівували усе красивими мелодіями, є унікальною особливістю цих обрядових пісень.
Сьогодні ж колядки набули нового сенсу. Їх переосмислюють, доповнюють сучасним аранжуванням та представляють широкій аудиторії. Наприклад, нещодавно гурт "ЩукаРиба" виступив з обрядовими піснями на Центральному залізничному вокзалі Києва. Люди, які відправлялися чи прибували з інших міст, зупинялися, аби послухати традиційний український спів.
"Після 24 лютого відбулися масштабні тектонічні зрушення, українська традиційна культура зараз перебуває у своєму найбільшому розквіті. Тому ми якомога сильніше використовуємо усі ресурси, аби продовжувати свою просвітницьку діяльність. Наприклад, під час виступу до нас підходили багато військових і казали, що їм дуже приємно повертатися додому й чути українські пісні, бачити нас в українських традиційних костюмах. Загалом реакція людей на наші виступи дуже тепла", — ділиться Ярина Сізик.
Разом з тим, застерігає фольклористка, у мережі з’являється багато фейків про традиційну українську культуру. Частково їх намагаються використовувати у корисних цілях, тож фольклористам і захисникам культури доводиться ще більше пояснювати, розказувати і проводити просвітницькі заходи, аби доносити людям правду.
Автентика колядок і сучасне переосмислення
Аби зберігати справжню традиційну українську культуру, передусім потрібно її шукати й передавати наступним поколінням. Цим займаються фольклористи та музикологи, які їздять у спеціальні експедиції та записують автентичні пісні, збережені старожилами. Найбільша хвиля таких поїздок відбулася у 1980-х роках: збирачі записували ноти, робили розшифровки та упорядковували цілі пісенники.
З часом технологічний прогрес полегшував справу: великі бабіни замінювали касетами, а сьогодні їх зберігають у цифровому форматі. Зокрема, в Україні існує низка проєктів з відкритими цифровими архівами українських традиційних пісень. Наприклад, "Поліфонія" або архів фольклору Слобожанщини та Полтавщини, де кожен охочий може прослухати пісні в оригінальному виконанні, вивчити їх та відтворити.
"Пісенні традиції поступово відходять, але автентичні колядки усе ще можна знайти практично в будь-якому селі. Їх пам’ятають старожили, наші бабусі та дідусі. Наші старші колеги усе це записують, а ми робимо реконструкцію в оригінальному вигляді, відтворюємо ці пісні так, як вони звучали раніше. При цьому, ми дуже трепетно й уважно ставимося до структури пісень: не змінюємо слова, нічого не додаємо і не прибираємо. Важливо застосовувати такий етичний підхід, аби структура залишалася оригінальною", — пояснює Ярина Сізик.
Як зазначає фольклористка, при відтворенні традиційних українських пісень потрібно також дотримуватися певних правил і регламенту. Наприклад, додавати паспорти до усіх композицій, вказувати, хто і в якому регіоні їх записав, додавати контекст до кожної пісні.
Що ж стосується сучасної музичної обробки, то традиційний спів і оригінальні тексти чудово вписуються в нові аранжування. Одним із таких прикладів є музичний фільм "Колядки на Кудрявці", в якому саундпродюсер Ярослав Маяк намагався адаптувати традиційні українські пісні до стилістики окремих сучасних артистів. У результаті, кожна колядка набула нового звучання.
"Мені дали максимальну свободу в створенні музики, і я намагався зробити так, щоб усі колядки звучали цікаво, цілісно, але водночас, щоб у кожній був відчутний стилістичний напрямок солюючого артиста. Насамперед ми відштовхувалися від виконання колядок гуртом "ЩукаРиба", усі вісім пісень — це репертуар, який вони відпрацьовували протягом років", — пояснює Ярослав Маяк.
Спершу саундпродюсер накопичував запис хору, а далі вслухався в нього і шукав груви, які були закладені у спів. Потім — гармонізував колядки за своїми відчуттями від самої пісні (адже у колядках наші пращури з покоління в покоління закладали свої рефлексії й почуття) і від її інтерпретації гуртом "ЩукаРиба". Зрештою, у готове аранжування інтегрували окремих артистів, а потім переписали хор з урахуванням партії соліста.
"Думаю, цей проєкт був своєрідним челенджем для нас усіх, тому що ніхто такого раніше не робив. Але тим це було і цікаво — йти непротоптаною стежкою", — ділиться враженнями Ярослав Маяк.
 |
 |
Цей матеріал є частиною спецпроєкту "Нова Україна", в якому ми розповідаємо про нових українців, нову реальність, нову роботу, новий дім, новий бізнес, нові технології, нові історії та нову культуру. Тобто про все те, що допомагає українцям розв'язувати нагальні проблеми і ставати кращими.
