За даними Українського інституту книги, у 2024 році більше українців стали купувати книжок. Зросла й загальна кількість придбаних примірників. Водночас багато читачів купують більше, ніж встигають прочитати. Ті, хто лише починає свою літературну подорож, часто задаються питанням: чи це нормально та як етично ставитись до свого книжкового шопінгу?
Разом із фестивалем "Книжкова країна", що втретє відбудеться на ВДНГ 24-27 квітня, "Наш Київ" поговорив з письменницею та перекладачкою Катериною Корнієнко, письменницею, художницею та менеджеркою культурних проєктів Оленою Павловою, а також головною редакторкою видавництва "Книголав" Дариною Важинською про літературний шопінг. Чи нормально купувати більше, ніж читаєш, як знайти книгу, яка точно сподобається, і що робити з тими, які вже не потрібні.
Я нормально ставлюся до того, що люди купують більше, ніж читають, і сама так роблю. Деякі книжки я купую просто тому, що хочу їх мати або знаю, що колись у майбутньому вони мені знадобляться. Або ж розумію, що з часом їх буде складніше знайти, бо наклад може закінчитися, і перевидання не буде. Я сама письменниця, тому читаю не лише для відпочинку, а й для розвитку — щоб знати сучасні тренди, знайомитися з ідеями інших.
У моєму оточенні люди часто купують більше книг, ніж читають, щоб мати рідкісні видання. Наприклад, я нещодавно придбала книгу Жоріса-Карла Гюїсманса в українському перекладі. Я вже її читала, але думаю, що колись дозрію і повернуся до неї знову. Можливо, тоді ця книга буде недоступною, тому я купила її зараз. Кілька років тому я придбала Листи до Софії Зерової Віктора Петрова і дуже радію, бо її швидко розкупили — зараз це рідкісне видання.
Коли виходить нова книга й навколо неї розгортається багато обговорень, з’являється бажання стати частиною цього процесу, взаємодіяти з цією історією. Ну і, зрештою, активне купування книг — це також наслідок відсутності культури відвідування бібліотек. Якби у нас було розуміння, що можна кудись прийти і просто почитати книгу, ситуація, думаю, була б іншою.
Я часто купую імпульсивно й не вважаю, що цього слід уникати. Нещодавно я передзамовила комікс Fun Home: Сімейна трагікомедія Елісон Бекдел. Коли дізналася, що видавництво планує продавати його лише за передзамовленням, оформила покупку не роздумуючи. І жодного разу не пошкодувала — я просто щиро радію, що ця книжка тепер у мене є.
На мій погляд, покупка книг і їхнє читання — це різні речі. Я не думаю, що можна мотивувати себе читати суто "шопінгом". Купувати книги можна й для колекціонування, створення власної бібліотеки — і це теж абсолютно нормальна потреба. Іноді просто хочеться, щоб книга була поруч.
Тому я не вважаю "марними" непрочитані книги. Вони дочекаються свого часу і принесуть користь. Рідкісну книгу можна виставити на аукціон, наприклад, щоб закрити благодійний збір. Або просто передати до бібліотеки, подарувати друзям чи тим, кому вона стане в пригоді. Той факт, що книга просто стоїть на полиці, ще не означає, що вона втратила свою цінність.
Раніше я дуже підтримувала ідею накопичення книг, створення своєї бібліотеки. Часто посилаються на Умберто Еко, який казав, що непрочитані книги корисні, бо підтримують жагу до знань, нагадують, скільки ще всього можна дізнатися про світ. Але з початком повномасштабного вторгнення моя думка трохи змінилася — стало зрозуміло, що в будь-який момент потрібно бути готовим попрощатися зі своєю бібліотекою.
Я не зовсім розумію, що таке "усвідомлений" підхід до купівлі книжок. Для чого це? Водночас іноді мені подобається підходити до цього системно. Наприклад, перед великими подіями — ярмарками, фестивалями — я формую список бажаних книг і купую саме їх. Це допомагає не захоплюватися імпульсивними покупками. Колись я любила приходити на книжкові фестивалі в останній день. Це час, коли видавництва прагнуть розпродати книги, і можна знайти дуже приємні знижки.
Загалом я купую книги, орієнтуючись на власні вподобання: жанри, видавництва. Рідко трапляється, що я беру книгу, про яку взагалі нічого не знаю. Але якщо так стається, у мене є лайфхак: відкриваю книгу на 44-й або 99-й сторінці (або рівно посередині) й читаю уривок. Якщо він мене зачепив — купую.
Буває, що новинка "не заходить" — і в цьому немає нічого страшного. Колись я змушувала себе дочитувати такі книги, але потім дозволила собі цього не робити — і життя стало простішим. Зараз у мене інший підхід: якщо книга мені не подобається, я намагаюся зрозуміти, чому. Що б я змінила? Але такий підхід не для всіх. Тому, якщо книга не захоплює, я спокійно раджу відкласти її й перейти до іншої.
Ба більше, навіть якщо книга вам більше не потрібна, вона все одно може принести користь. Її можна передати друзям, обміняти в тематичних спільнотах або продати. Але найбільше мені подобається передавати книги в бібліотеки. Колись я відправила 25 кілограмів книжок у бібліотеку Хмельницької області. Потім ще одну — у Полтавську область, де збирали дитячі видання.
Я раджу передавати книги партіями, тому зазвичай чекаю, поки збереться близько десяти екземплярів, і тоді відправляю їх. Знайти бібліотеки, які приймають книги, нескладно — в інтернеті є багато оголошень. Мені подобається допомагати саме невеликим регіональним бібліотекам, бо вони мають значно менше можливостей поповнювати фонди. Але головний принцип той самий — продовжити життя книг і зробити їх корисними для інших.
Для мене купувати більше книжок, ніж читати — абсолютно нормально. Я певною мірою теж така людина, бо часто хочу мати книжку, але не завжди знаю, коли її читатиму. Це залежить від настрою чи інших факторів. Але я точно її колись прочитаю — на все свій час.
Я вважаю, що чудово, коли люди купують більше книжок, ніж, скажімо, інших речей. Спонтанна покупка приносить радість, а якщо це книга — то навіть подвійну. Адже можна витратити гроші на щось непотрібне, що так і залишиться без діла. А у купленої книжки завжди є шанс бути прочитаною — якщо не її власником, то кимось іншим, адже її завжди можна подарувати.
Я часто купую книги імпульсивно і не вважаю, що цього варто уникати. Взагалі, імпульсивні покупки — це нормально. А з книгою це часто може стати приємним відкриттям. Та й навіть ретельно обрана книжка може не виправдати сподівань, тому не варто надто себе обмежувати.
Крім того, я вірю, що купівля книг може мотивувати читати більше. У мене, наприклад, книжки розкладені по всій квартирі. Біля ліжка — це те, що я збираюся читати найближчим часом. На кухні — книжки, які я читаю довго. Таким чином можна створити собі візуальні нагадування. І завжди краще, коли, задумуючись, що б почитати, ти маєш вибір.
Загалом я не підтримую думку, що якщо книги просто стоять на полиці, вони є "марними". Наприклад, я часто купую книжки чи арт-альбоми, які мені просто хочеться мати, бо це колекційні видання або важливі артефакти певної події чи епохи. У мене багато каталогів виставок. Я їх прочитала один чи два рази і, можливо, більше не перечитуватиму. Але вони у мене є, і мені приємно їх мати, бо це спогади. І знову ж таки — якщо я не прочитаю книгу, її завжди можна віддати комусь іншому, тож вона буде корисною.
І ніколи не знаєш, скільки зрештою прочитаєш. Тому мати більше книг, мати вибір — це зручно і навіть корисно. Люди змінюються разом зі своїми смаками, і книги можуть бути поруч у цьому процесі розвитку.
У цьому контексті створення особистої великої бібліотеки для мене — чудова ідея. Я дуже хотіла б її мати, якби було де її розмістити. Єдине — з початком повномасштабного вторгнення це стало складніше, бо ніколи не знаєш, чи вціліє твоє житло. Багато українців втратили домівки разом із бібліотеками через росіян. Наприклад, письменник Олександр Михед втратив свою колекцію книг через російський удар по будинку. Але в мирний час я дуже хотіла б мати бібліотеку. Є й більш сучасний варіант — створити колекцію електронних книг, і ця ідея теж має право на існування.
Якщо й існує "усвідомлений" підхід до купівлі книжок, то для кожного він буде індивідуальним. Хтось може не купувати нові книги, поки не прочитає всі, що вже є. Хтось обмежує себе двома-трьома покупками на місяць. А хтось, навпаки, розвиває вміння читати швидше, щоб встигати більше. Але особисто для мене не стоїть мета мати якомога менше непрочитаних книжок — і я не вважаю, що це взагалі варто ставити за мету.
Єдине, що я можу точно порадити — планувати книжкові покупки, особливо перед великими подіями та фестивалями. Я часто складаю список бажаних книг, щоб потім не бігати в паніці. Крім того, видавництва — і ми також так робимо — готують до фестивалів новинки та додруковують попередні видання. Тож якщо хочеться купити щось конкретне, варто це заздалегідь зафіксувати. Але я також раджу залишати місце для приємних несподіванок — вони завжди приносять багато радості.
Як головна редакторка видавництва, я разом із командою обираю книги, які відповідають нашим цінностям і поглядам. Це освітні видання, історії про жінок, книжки про фізичне та ментальне здоров’я. А як читачка я звертаю увагу насамперед на зміст книги та якість видання — переклад, редакторську роботу. Водночас я рідко зважаю на обкладинку, якщо це не арт-альбом.
Якщо книга не захопила з самого початку, є два варіанти: відкласти її на інший час, якщо справа в настрої чи невідповідній тематиці, або ж не мучити себе й віддати тому, кому вона може сподобатися. І загалом, непотрібні книги — як непрочитані чи недочитані, так і прочитані — найкраще віддавати. Це можуть бути бібліотеки, школи, лікарні, військові частини або друзі, які не мають змоги купити книги самостійно.
Є також ініціативи, як-от "Книга на фронт", що допомагають передавати книги військовим. Книжка — це не просто подарунок, вона може змінити життя, надихнути чи покращити настрій. Тож купуйте більше книг і діліться ними.
Я належу до тих людей, які завжди "за" купівлю книжок і які купують більше, ніж читають. І я вважаю, що це правильно: якщо ти купив книжку, то в тебе є шанс її прочитати. Хай не зараз, так згодом. Як каже мій персонаж Кіт Інжир, кожна книжка з’являється у нашому житті вчасно.
Навіть якщо зрештою обрав не зовсім те, завжди можна не дочитувати — і це не страшно. Життя у нас одне, часу не так багато, тож погані книжки не просто можна, а потрібно відкладати якомога швидше, щоб читати інші.
Я вірю, що купівля книжок зрештою переростає в читання, а отже, приносить користь. Адже читання, особливо класичних і мудрих книжок, розвиває мозок, покращує когнітивні здібності та допомагає краще формулювати думки. Соцмережі, навпаки, розсіюють увагу та викликають так званий brain rot — ефект, коли постійне споживання короткого контенту притуплює здатність до концентрації та глибокого мислення.
Книжки працюють як тренажер для розуму: допомагають відновити навички зосередженості, аналізу та критичного мислення. Це — своєрідні ліки від викликів нового часу, коли увага розсіюється, а здатність концентруватися й виокремлювати головне слабшає.
"Усвідомленим" підходом у літературному "шопінгу" я вважаю купівлю електронних книг. Бо паперові видання, насправді, не надто екологічні. Часом достатньо один раз прочитати текст і не зберігати його все життя на полиці. В Україні, до речі, нещодавно стався прецедент — уперше електронна книжка з’явилася раніше, ніж паперова. Це новий роман Євгенії Кузнєцової "Вівці цілі" — я купила, прочитала і всім рекомендую. А якщо купуватиму паперовий варіант, коли він вийде, то хіба що на подарунок друзям.
Загалом мені не потрібно володіти всіма книгами. Є бібліотеки, є друзі, з якими можна обмінюватися. Молодь часто прагне мати книжки у власності, але я, наприклад, прочитала безліч книг у Могилянській бібліотеці — вони залишаються там, у спеціально відведеному місці, куди завжди можна повернутися.
Водночас деякі книжки хочеться мати вдома. Я завжди тримаю поезію в паперовому форматі, тоді як прозу можу прочитати й передати далі. Нон-фікшн залишається на полицях, якщо він корисний для роботи. А мистецькі видання зберігаю без варіантів, бо вони перетворюються на артефакти — особливо в час, коли паперові книжки стають дедалі дорожчими.
Зрештою, я намагаюся регулярно переглядати власну бібліотеку. Якщо розумію, що щось уже не потрібне, то віддаю в бібліотеки, надсилаю на фронт, передаю дітям або просто тим, кому книжки можуть стати у пригоді. Книга не повинна все життя припадати пилом на полиці. Тому іноді варто звільняти місце — як для нових книжок, так і для нових ідей.
