Що потрібно, аби подружити маленьку краплину дощу на ім'я Капітошка та Вовченя? Як так сталось, що і дорослі, і діти в один момент почали рахувати перед сном слонів? Як три козаки 40 років тому "напророчили" перемогу українській футбольній команді спершу над Швецією, а тоді над Францією та Британією?
Відповідь варто шукати у магії української анімації.
Підготували ретроспективу розвитку української анімації за допомогою Альони Пензій, кінознавиці Довженко-Центру, кінокритикині та культурної менеджерки.
Початок української анімації: казки та політика
1927 рік. Український художник-мультиплікатор В'ячеслав Левандовський створює перший художній анімаційний фільм. Він екранізував народну казку про Солом’яного бичка. Так, майже сто років тому, він поклав початок українській анімації, і зробив це з… казки.
“На жаль, цей фільм, як і багато інших творів ранньої української анімації, до нас не дійшов”, — зазначає кінознавиця Альона Пензій.
В цілому на те, як розвивалася українська анімація, значно вплинула цензура та політика срср. Багато мультфільмів того часу несли пропагандистські ідеї — наприклад, негативне ставлення до куркулів або іноземних імперіалістів.
Але принаймні анімація жила. Цьому, зокрема, сприяла організація ВУФКУ, що об’єднала всі аспекти кіновиробництва — від створення фільмів до їхнього розповсюдження.
У 1930-х роках ситуація погіршилася — через жорсткіший контроль кіно москвою. Друга світова ще більше загальмувала розвиток кіномистецтва. У 40-х роках українська анімація фактично зупинилася: нові анімаційні фільми не вироблялися на державному рівні.
Відновлення української анімації
Лише за 14 років після війни — у 1959 році, українську анімацію почали відновлювати. Як каже кінознавиця Альона Пензій, цьому допомогло творче об’єднання митців, яке зосередилося на виробництві анімаційних фільмів. Воно виникло на базі “Київнаукфільму”. Тоді у кіно прийшли багато людей з різних сфер, зокрема архітекторів.
“У середині 1980-х років, з початком перебудови, ситуація в анімації почала змінюватися, — каже Альона Пензій. — Нові політичні реалії відкрили простір для нових ідей і творчих експериментів, що позитивно впливало на розвиток анімаційного мистецтва”.
Саме у цей період виникли вже культові мультфільми “Капітошка” (1980 рік) та “Як Петрик П'яточкин слоників рахував” (1984 рік). Ці персонажі міцно закарбувалися у культурі та вийшли далеко за межі екранів телевізорів та книжок (пригадайте тільки морозиво “Капітошка” з шоколадом жовтого кольору).
“Коли в лісі йде дощ, Капітошка співає пісеньку "капай, капай, дощик", але капризне ехо, яке все перекручує, розносить "капей, капей тоштік". Так народилося слово й ім'я героя — "Капітошка", – так сценаристка Наталія Гузеєва розповідає, як виникло ім’я одного з найвпізнаваніших героїв українських мультфільмів.
До речі, ця ж авторка вигадала і Петрика П’яточкіна, “ожививши” його власними рисами з дитинства – бешкетністю та непосидючістю.
Майже в цей самий час на екранах з’являються і три козаки: войовничий Око, кмітливий Грай і могутній Тур. Вони швидко стали улюбленцями і дітей, і дорослих. Та нова хвиля уваги до цього мультфільму несподівано виникла у 2012 році, під час Євро 2012. В одній з серій “Як козаки в футбол грали”, команда в мультфільмі змагалася зі Швецією, а тоді з Францією та Британією. Самий такий був порядок матчів збірної України під час Євро-2012. Справжній вибух емоцій відбувся, коли реальна збірна “повторила” рахунок анімаційної команди й виграла у шведів, забивши два голи.
За розповідями режисера мультфільму, Володимира Дахна, ця серія й раніше була однією з найулюбленіших у глядачів: при зустрічі київські динамівці завжди його вітали й намагалися пригостити пивом.
Так українська анімація почала відновлюватися знову.
Стилі української анімації
- Перекладка
Перекладка — візитівка української анімації. Персонажів у цій техніці створюють характеризується з окремих вирізаних деталей.
Що подивитися?
“Казка про доброго носорога”, реж. Євген Сивокінь
“Аліса у Дивокраї”, реж. Єфрем Пружанський
- Мальована анімація
Мальована анімація дозволяє творцям створювати виразні, більш динамічні образи, передаючи емоції персонажів через рухи, кольори та деталі.
Що подивитися?
“Енеїда”, реж. Володимир Дахно
“Як козаки…”, реж. Володимир Дахно
- Тотальна анімація
Тотальна анімація — це один із найскладніших стилів анімації. Аніматори не тільки перемальовують персонажів, а й створюють динамічні фони, на яких розгортається дія. Це дає відчуття, що весь світ анімації живе і рухається разом із героями.
Що подивитися?
“Ненаписаний лист”, реж. Євген Сивокінь
- Об’ємна перекладка
Об'ємна перекладка — це стиль анімації, який поєднує елементи традиційної перекладки з рисами об'ємної анімації. Техніка дозволяє аніматорам досягати більшої глибини та виразності у своїх роботах. Тоді об'ємність персонажів створює враження тривимірності.
Що подивитися?
“Любов та смерть картоплі звичайної”, реж. Наталія Марченкова
- Пластилінова анімація
Пластилінова анімація — це техніка, де всіх персонажів та об'єктів створюють з пластиліну й можуть іноді трансформувати безпосередньо в процесі знімання. Кожен кадр створюється вручну, тому пластилінова анімація вимагає великої уваги до деталей і терпіння.
Що подивитися?
“Йшов трамвай 9 номер”, реж. Степан Коваль
- Лялькова анімація
Лялькова анімація полягає в тому, що художник має сконструювати ляльку так, аби вона гнучко рухалась й передавала бажані емоції. Після цього аніматор покадрово пересуває кожен елемент ляльки й ретельно стежить за тим, щоб точка зору залишилася стабільною для збереження плавності руху на екрані.
Що подивитися?
“Тополя” Валентина Костилєва
Топ 5 найвпізнаваніших персонажів української анімації
На думку дослідниці Альони Пензій, персонажами-візитівками в українській анімації є:
- Капітошка (“Капітошка”, 1980 р. Реж. Борис Храневич, сценаристка Наталя Гузєєва)
- Око, Грай і Тур (“Як козаки…”, 1967 р. Реж. Володимир Дахно)
- Еней (“Енеїда”, 1991 р. Реж. Володимир Дахно)
- Мавка (“Лісова пісня”, 1976 р. Реж. Алла Грачова та “Мавка. Лісова пісня”, 2023 р. Реж. Александра Рубан, Олег Маламуж)
- Пес Патрон (“Пес Патрон”, 2022 р. Реж. Анастасія Фалілеєва та сценаристка Олександра Рубан).
Сучасна українська анімація
Сьогодні авторська українська анімація переживає справжній підйом. Один з найяскравіших прикладів — фільм Анастасії Фалілеєвої “Я померла в Ірпені”. Уявіть собі: Анастасія використала вугілля для створення малюнків, які вона потім перезнімала. Це безліч тисяч дрібних деталей, кожен штрих яких вражає своєю емоційністю.
Ще один талановитий аніматор сучасності — Микита Лиськов. Він став відомим завдяки своєму сюрреалістичному фільму “Кохання”, що розгортається на фоні Дніпра. Лиськов не боїться експериментувати з абстрактними формами, тому його мультфільми цікаво переглядати.
Анімаційні фільми для широкої аудиторії поки рухаються повільніше, хоча, з огляду на результати прокату, глядачі засумували за українськими мультфільмами. Наприклад, мультфільм “Мавка. Лісова пісня" отримала велику популярність і стала найуспішнішим мультфільмом за всю історію незалежної України. У прокаті вона зібрала майже 150 млн гривень. Та час її створення зайняв майже 9 років!
Попередній рекорд прокату належав мультфільму "Викрадена принцеса: Руслан і Людмила”. Однак її персонажі не зуміли стати “впізнаваними”, а творці зіштовхнулися з критикою за те, що за основу взяли казку російського поета.
До речі, наразі команда Animagrad, яка працювала над мультфільмом “Мавка. Лісова пісня”, разом з режисером Антоніо Лукічем працює над новим проєктом – мультфільмом “Наша файта”. За сюжетом, життя самотнього заправника Сергія Пунька змінюється після помилки янгола смерті, який відправляє чоловіка на небеса. Сергій отримує другий шанс на життя і має повернутися на Землю, щоб знайти хоча б одну людину, який він потрібен. Заправник відправляється на пошуки свого батька, по дорозі знаходить нових друзів та допомагає іншим.
З останніх на великі екрани вийшов новий мультсеріал "На Краю Світів", режисеркою якого стала Олександра Рубан. Вона також працювала над анімаційним фільмом "Мавка. Лісова пісня" та мультсеріалом "Пес Патрон". Це історія про родину, яка приїжджає на канікули в село Світи, де отримала в спадщину дуже дивний будинок. У ньому, окрім нових власників, живуть ще й міфічні істоти. Та й загалом там відбувається щось незрозуміле, але страшенно захопливе!
Сучасні українські анімаційні фільми, як і ті, що створені майже сто років тому, продовжують дивувати та захоплювати. Сподіваємось, найближчим часом з’являтимуться нові персонажі та персонажки, які стануть улюбленцями що дітей, що дорослих.
Текст: Сана Власова
