Часто люди обирають фільми жаху, щоб полоскотати собі нерви, але не надто перейматися, адже це всього лише вигадки сценаристів. Проте є чимало жахів, заснованих на реальних подіях. Не мало з них — про паранормальні явища.
Зібрали для вас підбірку фільмів, які й полоскочуть нерви, й вразять тим, що події в них насправді відбувалися в житті.
"Техаська різанина бензопилою" / The Texas Chainsaw Massacre (1974-2022)
Франшиза з 10 фільмів, перший з яких вийшов 1974 року, а останній — 2022-го, заснована на реальній історії серійного вбивці та некрофіла Едварда Теодора Ґейна.
Маніяк, який діяв на межі 60-х, робив речі та меблі з людської шкіри та зберігав внутрішні органи людей.
Його затримали після того, як син зниклої Берніс Ворден знайшов у домі кривавий слід і чек на ім’я Еда Ґейна. Під час обшуку помешкання маніяка, в його будинку знайшли і підвішене тіло Берніс, і одяг та меблі з людської шкіри.
Ґейн зізнався у вбивстві тільки двох жінок. Щодо речей зі шкіри, маніяк заявив, що для них він викопував тіла з могил.
"Дівчина навпроти" / The Girl Next Door (2007)
Сюжет стрічки базується на реальній історії вбивства 16-річної Сильвії Лайкенс, яка померла від голоду та катувань. Батьки підлітка часто їздили на заробітки і просили сусідку Гертруду Банішевські за гроші приглядати за дівчиною.
В один із таких випадків Сивілію забили насмерть та ж таки сусідка, її діти Пола і Джон та ще двоє підлітків Річард Гоббс і Кой Габбард. Дівчина померла від внутрішньомозкового крововиливу, шоку та недоїдання.
Банішевські дали довічне ув'язнення, але вона вийшла за хорошу поведінку, змінила ім’я і ще п’ять років прожила на волі. Її доньку Полу, яка визнала вину за вчинення смерті з необережності, відпустили відразу, решта учасників убивства відсиділи по 2 роки.
"Закляття" / The Conjuring (2013)
Як не дивно, але ця стрічка, як і "Аннабель" та "Аннабель: зародження", були зняті на основі реальних подій.
У 70-х роках 28-річній Донні мати подарувала ляльку, після чого дівчина та її сусідка по кімнаті почали стикатися з тим, що не могли раціонально пояснити. Зокрема, лялька самостійно міняла місце знаходження, двері та вікна кімнати постійно то зачинялися, то відчинялися, а дівчата знаходити записки з проханнями допомоги. Спочатку вони думали, що над ними жартували інші студенти, але зрештою пов’язали незрозумілі події з лялькою.
На допомогу сусідкам прийшли американські дослідники паранормальних явищ Едом та Лоррейн Ворренами, які заявили, що в ляльку вселився дух її покійною власниці — семирічної Анабель. Наразі ляльку помістили під скляну вітрину в "Музеї окультизму Ворренів". Відкривати вітрину забороняється й подейкують, що лялька й досі проявляє активність.
"Гейсі" / Gacy (2003)
Фільм засновано на реальній історії серійного вбивці Джона Вейна Гейсі, який в образі клоуна заманював юнаків додому, ґвалтував і вбивав.
Є версія, що Гейсі став також прототипом для "Воно" Кінга.
Власник будівельного бізнесу підпрацьовував клоуном і завдяки цьому зміг заманити і вбити десь 33 хлопця-підлітка протягом 6 років у 70-х.
Тіла юнаків Гейсі хоронив у підвалі свого будинку, залишаючи собі на пам’ять якісь їхні речі.
Заманивши додому дітей, маніяк пригощав їх алкоголем або наркотиками, заковував у наручники і ґвалтував. Після цього або душив їх, або вбивав ножем чи з пістолета. Гейсі засудили до страти, а його останні слова були "Поцілуйте мене в дупу".
"Той, що виганяє диявола" / The Exorcist (1973)
Стрічка про 12-річну дівчину Ріган, в яку вселився древній демон заснована на романі, проте в реальному житті подібна історія все ж була.
Десь у 1936 році одна родина почала помічати за своїм сином дивну поведінку та чути з його кімнати нетипічні звуки. Більш ніж через 10 років після того два священники провели над хлопцем обряди екзорцизму. Під час цього дійства юнак нібито почав плюватися, говорити на латині, хоча й не знав її, а згодом висип на його обличчі почав трансформуватися в слова та числа.
Зрештою один зі священиків припустив, що хлопчик міг просто повторювати слова священників на латині, а висип насправді ніяких форм не приймав.
"Дитяча гра" / Child's Play (1988)
У 2019 році на фільм зняли римейк, проте оригінал вийшов у 1988-му. Ця історія про серійного вбивцю, чия душа після вбивства в магазині іграшок вселяється в ляльку, яка й собі починає вбивати. Так, як би дивно це не звучало, але має прототип у реальному світі.
На початку минулого століття 3-річному Роберту Юджину Отто подарували ляльку, яку він назвав на свою честь і більше ніколи з нею не розлучався.
Поки він був малий, з його кімнати долинали два голоси, один з яких не належав хлопчику, — стверджували його батьки.
Коли хлопчик виріс і одружився, лялька Роберт стояла в подружній кімнаті, а сусідські діти стверджували, що вона дивилася на них з різних вікон.
В 70-х, коли чоловік і дружина померли, в будинок переїхали інші люди, але лялька залишилася в домі. Нові мешканці стверджували, що періодично чули хіхікання, а обличчя ляльки сильно змінилося. Наразі лялька Роберт під скляною вітриною в музеї Кі-Уеста.
"Місто, яке боялося заходу" / The Town That Dreaded Sundown (2014)
В основу фільму взята реальна історія вбивств в Тексаркані в 1946 році. Тоді впродовж 10 тижнів вбивця розстріляв 8 людей. Двом із них вдалося вижити і вони повідомили, що нападник був в білій накидці з прорізами для очей. Досі вбивства нерозкриті.
