15 українських народних пісень, знайомих кожному
Фото: kohanoval991/ Depositphotos

Уявіть собі, за даними етнографів, в Україні нарахували 200 тисяч народних пісень. І це лише офіційно! А скільки ще творчості наших предків не дійшло до наших днів?

Для того, аби народні пісні жили, їх необхідно передавати далі. Тому вашій увазі 15 неймовірних композицій на різний смак, які розкривають всі грані української душі.

"Розпрягайте, хлопці, коні"

Українська народна пісня, відома в записах фольклористів з ХІХ ст. Вона була маршем загонів Нестора Махна.

Іван Негребецький, якого вважали автором пісні, отримав за неї 25 років заслання в Магадані.

"Ой не ходи, Грицю"

Українська народна пісня середини XVII століття. Авторство приписують Марусі Чурай. Композицію перекладали багатьма мовами й використовували в різних творах світової музики. Так, наприклад, за мотивами "Ой не ходи, Грицю" записаний американський хіт Yes, My Darling Daughter.

"Ти ж мене підманула"

Вважається, що перша згадка пісні датується 1897 роком. Тоді вона була "триндичкою", тобто жартівливою молодіжною пісенею. Зараз же "Ти ж мене підманула" — одна з найпопулярніших у світі українських пісень, яку не втомлюються переспівувати.

"Ой у вишневому саду (О милий мій)"

Досі невідомо, хто був автором цієї пісні, але точно не знайдеться жодної людини, яка б її не чула. Деякі історики вважають, що композиція була створена в радянські часи, однак напевно цього ніхто не знає.

"Їхав козак за Дунай"

Авторство романсу приписують козаку Харківського полку та поету Семену Климовському. Є версія, що він нібито написав його після невдалих турецьких походів Петра I. Найбільшої популярності пісня набула десь в середині XVIII ст. Згодом, як і багато іншого, її намагалися привласнили росіяни, створивши безліч різних варіацій.

"Несе Галя воду"

Ще одна українська народна пісня, відома всім з дитинства. Напевно, артистів, які б не намагалися переспівати цю композицію, можна перерахувати на пальцях.

"Ой летіли білі гуси"

Чуттєва пісня "Ой летіли білі гуси" полюбилася слухачам далеко за межами України завдяки Соломії Крушельницькій. Славетна оперна співачка часто завершувала концерти виконанням українських народних композицій, серед яких неодноразово була ця.

"Чорні брови, карії очі"

Ще один народний хіт ймовірно залишив нам поет середини ХІХ ст. Костянтин Думитрашко. Не так вже й давно історики "вийшли" на автора пісні, який створив її в умовах тотальної заборони української мови, а українці добре постаралися зберегти неймовірну композицію.

"Плине кача по Тисині"

Відомості про цю тужливу пісню датуються десь кінцем 1930-х років. Вважається, що її створили повстанці Карпатської України. Нове життя "Кача..." отримала під час Революції Гідності.

"Ой на горі та й женці жнуть"

Появою так званого "Запорозького маршу" вважають період у другій половині XVII ст. Пісня могла бути пов'язана із Михайлом Дорошенком або Петром Конашевичем-Сагайдачним.

"Ой на горі два дубки"

Жартівлива народна пісня "Ой на горі два дубки" чудово демонструє одну із головних легальних зброй українського народу — гумор. Автор хіта невідомий, а музику до нього написав Володимир Конощенко.

"Ой Марічко, чичері"

Запальна пісня про Марічку та Іванка, слухати яку не пританцьовуючи просто неможливо. Діалоги між парою такі кумедні, що українці навіть створили нецензурну версію пісні, та це вже інша історія.

"Ой служив я в пана"

Це ще одна пісня, яку вважають взірцем українського гумору. Водночас дехто вбачає в тексті ноти сексизму, ймовірно не враховуючи історичний контекст. Композиція має широку популярність і поза Україною, багато хто намагався її переспівати.

"Ой чорна я си, чорна"

Не Галя єдина, хто ходить по воду в українській творчості. "Ой чорна я си, чорна" — пісня про кохання Іванка та Марусі, яка також змушує зірватися в танок на перших секундах прослуховування.

"Горіла сосна, палала"

Пісня заснована на весільному обряді наших предків. За стародавньою традицією, гілки сосни втикали в коровай, прикрашали різним цвітом, стрічками й запалювали свічки, приєднані до гілок. Так і виникло поняття про сосну, яка горіла.

Також символічний у пісні — образ нареченої, яка ховає коси під білий "вельон".