14 лютого у Києві відбувся страйк таксистів. Вони вимагали від агрегаторів зниження комісії та підвищення мінімального тарифу. Водії аргументували це тим, що заробляти стало надто важко — від деяких замовлень вони отримують лише 10 гривень прибутку. Ми писали новину про це. Почитайте для того, аби ввійти в тему. Наразі акція не принесла ніяких видимих результатів і невідомо, чи планують таксисти ще якимось чином привертати до себе увагу. Але НК вирішив розібратись у даній темі. Ми поспілкувались з експертом і він пояснив, у чому насправді полягає проблема та як її можна вирішити. А також, чому минулий страйк не дасть результату.
Причини страйку
Причиною акції став неадекватно низький тариф на перевезення пасажирів, зокрема у Києві. Навіть у регіонах він вищий, хоча рівень життя там не такий, як у столиці. На цей момент тариф є не просто необґрунтованим, а сягає економічного нуля. А подекуди водії таксі навіть доплачують власні гроші.
Чому так сталося
До цього призвела відсутність будь-яких порогів входу на ринок. Для того, щоб стати таксистом не потрібно, власне кажучи, нічого. Лише посвідчення водія, яке відправляють якоюсь онлайн-формою. Ми багато разів виявляли випадки, коли водії реєструвалися, навіть у відомих агрегаторах, за підробними документами. Особливо це стосується іноземців. Якщо українське посвідчення можна досить швидко перевірити, то з іноземним так не вийде. Це взагалі неможливо зробити. Людина просто приходить, платить заставу 3000-5000 тисяч гривень і бере автомобіль в оренду.
Через низький поріг входу з’явилася величезна армія «підвезунів». Тобто людей, які їдуть у своїх справах і паралельно готові виконати замовлення в таксі. Це набуло масового характеру і змінило ринок. Пасажири почали ставитися до таксі не як до разового перевезення, а як до транспорту. Виріс попит на дешеву, неякісну послугу і це посприяло зростанню пропозиції. Дійшло до того, що наразі в агрегаторах число зареєстрованих акаунтів коливається від 100 до 250 тисяч (примітка: у кожному окремому агрегаторі у Києві). Стільки таксистів не потрібні місту навіть у години пік (навіть теоретично). В результаті, 80-90% замовлень у таксі виконуються за тарифом, який абсолютно не відповідає ринковим реаліям.
Неефективність
Цей страйк ініціювали групи таксистів, яких підтримали певні профільні організації. Але, на мою думку, його не потрібно було робити. Подібні акції мають сенс лише тоді, коли до них долучається відчутна кількість людей. Тобто, якщо у Києві 150 тисяч перевізників, то для того, щоб акція спрацювала, їх там має бути хоча б 10% від загальної кількості. А долучитися дистанційно має ще третина, а краще — половина водіїв. Тоді можна вважати, що акція відбулася. Тому що тисяча людей не має ефекту навіть у плані кількості. А ті, хто вийшли на страйк будуть «білими воронами» у своєму середовищі.
Цей страйк не є ефективним тому, що незадоволені тарифом водії лишили більше роботи своїм колегам-конкурентам. Кількість замовлень не змінилася, а водіїв на лінію вийшло менше. Люди, які не підтримали акції, зняли вершки. Вони зраділи й сказали: «Страйкуйте далі, ми задоволені!».
Робочі механізми
Для того, щоб збільшити тариф на перевезення є два механізми: зростання попиту і квотування. Це закони ринку, які працюють завжди, зокрема й у цьому випадку. В умовах, коли замовлення між водіями розподіляються неадекватно — вони починають виконувати їх за зниженими цінами. Тобто, вимагати в агрегаторів підвищення цін — це безглуздо. Вони ж заробляють на відсотках від вартості замовлення. Агрегатори не проти підвищення цін. Але вони бояться конкуренції. Того, що вони піднімуть ціну, а їх конкуренти — ні. Тоді частина замовлень перейде в іншу компанію.
Що можна зробити
Єдиний адекватний варіант — зменшити кількість перевізників. Потрібно бойкотувати агрегаторів. Але не з вимогою підняти тариф, а з вимогою ретельнішого відбору водіїв. Бо в агрегаторі може бути зареєстровано 200 тисяч профілів. Це багато, але якщо ще 50 тисяч водіїв вирішать зареєструватись — їм у цьому лише допоможуть. Бо навіть якщо таксисти зроблять плюс одну тисячу замовлень — агрегатор на цьому заробить. Це закони бізнесу. Безглуздо вимагати, щоб вони відкусили власну руку.
Необхідні кроки
Потрібен обов’язковий поріг для входу на ринок. Якщо хочеш стати таксистом — сплати внесок. Неважливо куди. Це можуть бути державні чи місцеві бюджети, умовний таксистський фонд або що завгодно. Якщо людина хоче займатися перевезеннями — вона має вкластися у свій бізнес. Вона має знайти ці гроші, навіть якщо їх немає, й інвестувати їх. Навіть якщо це 3000 гривень. Якщо водій налаштований серйозно — він заплатить за те, щоб вийти на ринок. Якщо ж йому просто немає чим зайнятися — йому ці гроші платити не захочеться. Таким чином відсіється та частина, яка з’являється у професії випадково.
Потрібні податки, як і в будь-якому бізнесі. Якщо таксисти, врешті-решт, почнуть їх платити, то велика частина випадкових людей також перестане цим займатися. Коли водії до цього прийдуть — вони зрозуміють, що у них все нормально запрацювало.
Тарифи
Підвищення і зниження тарифу регулюється агрегаторами досить умовно. Є стартовий тариф і до нього додаються динамічні коефіцієнти. Це не керівник компанії додає чи віднімає відсотки. Ручне керування тарифами було у 2005 році. З сучасною кількістю таксистів воно неможливе і непотрібне — програма все розраховує автоматично. Коли кількість таксистів зменшується — тариф тягнеться вгору. Таким чином працює система і я не бачу в цьому нічого поганого. А от базовий тариф коригується з якихось приблизних розрахунків. Навіть самі агрегатори не можуть пояснити, чому вони так рахують. Але якщо зробити все правильно — його навіть не потрібно буде переглядати. Тому що програма автоматично підтягуватиме тариф угору.
Поліція і легалізація
Наразі в Україні є чітке законодавство. Воно говорить про те, що перевезення пасажирів у таксі є ліцензованим видом діяльності. Для того, щоб цим займатися водій має або оформити ФОП, або найнятися на роботу до юридичної особи. Але це на папері. В реальності, якщо я скажу, що один відсоток київських таксистів мають ліцензію, то сильно перебільшу. За недавньою інформацією у нас близько 500 водіїв працюють легально. І це вже питання до МВС. Ми маємо прецедент, коли голова Української таксомоторної асоціації Андрій Антонюк подав на міністерство в суд і виграв позов. Там йшла мова про бездіяльність МВС у перевірках ліцензій таксистів. Але навіть після суду це питання ігнорується. Поліція не займається тим, на що їй дали додаткові повноваження.
Зараз у Раді розглядають черговий проєкт нового закону про таксі. Він має узгодити деякі незрозумілі моменти. Потрібно навести лад на цьому ринку. Змусити водіїв повернутись до виконання цієї роботи на законних підставах. Як тільки це відбудеться — вони наступного дня відчують, що отримали тариф про який мріяли. Не мільйон доларів за кілометр, звісно. Але нормальну об’єктивну ціну.
