Clubhouse, експерти й електромобілі: як врятувати київське повітря

Нещодавно серед киян стало модним підписуватись на Telegram-ботів, які інформують про якість повітря. Вони були максимально популярними коли у місті стояв затяжний туман. Тоді ще точились дискусії про те, чи може він виявитись смогом. Люди боялись виходити на вулицю і старались дізнатись, чи можна взагалі відкривати вікна. Але, як тільки туман розсіявся, увага до цього питання зменшилась. Проте проблема брудного повітря нікуди не зникла. «Наш Київ» знову послухав конференцію експертів у Clubhouse. Цього разу вона була присвячена якості повітря у місті. Ми дізнались, чому воно брудне, що можна з цим зробити та з яких джерел можна брати інформацію.

Звідки ми знаємо, що з повітрям у Києві не ок? Вже багато років аналізом якості повітря у місті, на офіційному рівні, займається Центральна геофізична осберваторія. Вони мають 16 стаціонарних постів і кілька разів на день роблять забори для того, щоб аналізувати їх у лабораторії. Плюс такого методу вимірювання у тому, що він досить точний. А мінус — у тому, що немає оперативності. Тобто дані з’являються на сайті з затримкою у кілька годин або навіть днів. І для сьогоднішньої ситуації, коли кожна хвилина і секунда чогось варті, це досить довго.

Ідея Місто Air

Два роки тому у нас виникла ідея: «А якщо зробити таку систему, щоб можна було дивитись яке повітря у Києві прямо зараз? І не тільки загалом, а й прямо у мене за вікном». Ми вирішили створити мережу станцій якості повітря. Спочатку думали просто купити готові станції, але на той момент таких, які б відповідали нашим вимогам, не було. Перші завеликі, другі забагато коштують, треті недостатьно точні. Тож ми об’єднались з командою Факультету радіофізики, електроніки і комп’ютерних систем університету Шевченка і почали розробку власних станцій. Зараз їх на карті київської агломерації вже понад 80. Вони, у режимі реального часу, передають необхідну інформацію. Станції вимірюють мілкодисперсний бруд. Це такі мікрочасточки, які негативно впливають на наш стан здоров’я.

Громадський моніторинг

Добре, що зараз цим займаємось не тільки ми. Є й інші ініціативи. Наприклад EcoCity у Івано-Франківську, зі своїми станціями. У Дніпрі є ініціатива Save Dnipro, яка також має свої станції. Ми їм вдячні, що вони виводять ще й наші показники. Є бот якості повітря у Києві від НАУ, який теж інформує жителів міста і працює на базі наших даних. Тобто громадський моніторинг в Україні і в Києві вже є. Але для того, щоб приймались рішення на національному, міському та обласному рівнях, громадські системи моніторингу мають доповнювати національні і міські мережі. Тому ми дуже раді, що Київ почав роботу у цьому напрямку і зараз вже є дві станції на лівому березі, які передають дані в реальному часі. Вони вимірюють і мілкодисперсний пил і всякі забруднюючі гази. Я сподіваюсь, що ця мережа буде розвиватись і покращувати інформування. Тож певне уявлення щодо якості повітря у Києві ми маємо. І взагалі ми мріємо, щоб моніторинг якості повітря став такою самою звичкою для людей, як перевіряти зранку температуру. Ми прокинулись і подивились, яка температура. Наразі ще не дуже багато людей перевіряють якість повітря. Але ми сподіваємось, що колись так буде. І що наше повітря, врешті-решт, стане кращим.

Звичка перевіряти повітря

Я теж хочу, щоб люди, перед тим як виходили на роботу, перевіряли не тільки погоду, а й якість повітря. Тому, що просто подивитись за вікно і зрозуміти наскільки повітря чисте неможливо. Це можна визначити тільки за допомогою моніторингу. Коли ви десь на прогулянці у парку, де немає ніякого туману, смогу або якихось сторонніх запахів — це не означає, що повітря чисте.

Чому повітря забруднюється

В Україні є два основних джерела забруднення повітря: транспорт і промисловість. Транспорт — це пересувні джерела забруднення. А промисловість — стаціонарні джерела. Співвідношення забруднення від них може бути різне, в залежності від міста. У Києві на автотранспорт припадає близько 90%, а на промисловість — 10%. Але якщо говорити по Україні, то це інші цифри. На автотранспорт припадає близько 35% і, відповідно, на промисловість 65%.

Чому Київ залітає в топи

Я дивилась ситуацію з IQAir, світовий рейтинг, і зараз ми у його середині: сорокове-п’ятдесяте місце. Вони рекомендують позачиняти вікна і обмежити фізичні вправи на вулиці. Київ неодноразово посідав топові місця у рейтингу найзабрудненіших міст з точки зору повітря. Ми спостерігали це навесні і восени. Основною причиною були масштабні лісові пожежі: горіли ліси у Житомирській області і Чорнобильскій зоні відчуження. Продукти горіння відчувались на запах і це було помітно. Крім того, ми спостерігали таке явище, як пилова буря.

Погодні умови взагалі сильно на це впливають. Наприклад, осінні тумани. Коли вони спостерігались у Києві, то говорили про те, що ми знаходились у топі найбільш забруднених міст. Туман сприяє тому, що забруднюючі речовини накопичуються і не розсіюються. Саме під час туману концентрація домішок може збільшуватись від 40% до 110%. Крім того, тумани можуть акумулювати домішки з нижчих та вищих шарів атмфосфери. Але у туману є й плюси. Наприклад те, що після нього рівень забруднення може бути нижчим, оскільки туман сприяє очищенню атмосфери. Крім туману накопиченню забруднюючих речовин сприяють явище інверсії та відсутність вітру. А якщо всі ці погодні явища функціонують разом, то підвищення концентрації зростає дуже суттєво.

Що по здоров’ю

Україна посідає п’яте місце у Європі і п’ятнадцяте у світі за смертністю від хвороб, спричинених забрудненням повітря. Всесвітня організація охорони здоров’я визнала пріоритетним забруднювачем тверді частки, про які вже сьогодні говорили. І саме вони, коли ми вдихаємо, проникають через наші легені і альвеоли до судин і провокують серцево-судинні захворювання, і захворювання легень. Крім того, є невтішна статистика, щодо смертності дітей. Щорічно близько півмільйона дітей у світі помирають від хвороб, спричинених забруденням повітря. А якщо говорити про доросле населення, то це сім мільйонів.

Небайдужі люди

Зараз ми приділяємо увагу забрудненню повітря та питанню моніторигу для того, щоб зрозуміти, що ж насправді відбувається. Я дякую громадському сектору за таку увагу, адже знаю, що у нашій країні більшість позитивних змін відбуваються після того, як небайдужі люди починають займатись певними питаннями. Тому ще раз дякую громадським організаціям, які долучились до питань моніторингу. Завдяки ним ми тепер маємо певне лобі для того, щоб і держава, і бізнес звертали увагу на це питання.

Що по IQAir

Сайт IQAir часто ставить нас в рейтинг найбрудніших міст планети і інформація з нього розповсюджується ЗМІ. Хочу сказати, що IQAir — це компанія зі Швейцарії, яка виробляє системи для очищення повітря. Компанія зазначає, що використовує дані своїх станцій, які вони продають. Джерелами інформації для даних IQAir по Україні є шість анонімних дописувачів та обсерваторія Національної академії наук. При тому, що, наприклад, у Парижі IQAir використовує дані від Європейського агентства навколишнього середовища та Міністерства навколишьного середовища Франції. А в Пекіні дані отримують з Агентства охорони навколишнього середовища. Тобто, джерела походження інформації принципово різні. Ми звернулись до них із запитом, щоб вони надали нам інформацію про методологію та обладнання, яке вони використовують для перевірки повітря. Нажаль, ми ще не отримали інформації. Для чого ми все це робимо? Хочемо дізнатись, що дійсно відбувається з повітрям.

Автомобілі і заводи

Зрозуміло, що кількість автотранспорту у місті збільшується. Наприклад, якщо у 2015 році у Києві були зареєстровані близько 600 тисяч автомобілів, то зараз їх вже 900 з лишком тисяч. Але при цьому зменшились викиди від промислових об’єктів. Адже всі ми бачимо, що вони, як правило, виїжджають за місто. На їх місці або будують житлові комплекси, або проходить реновація цих територій під бізнес-центри.

Міські станції моніторингу

Київ не стоїть осторонь цієї проблеми і, з метою уникнення спекуляцій, нам би хотілось, щоб Управління екології стало надійним джерелом інформації. Щоб ви всі розуміли, що відбувається і цю позицію транслював державний орган. У 2020 році управлінням екології встановлено два пости спостереження за станом атмосферного повітря. Вони обидва знаходяться на лівому березі за адресами: Архітектора Вербицього, 36 і Харківське шосе, 7/1. Інформація з цих постів надходить на наш сайт. Якщо вам цікаво, можете зайти і в онлайн-режимі бачити, що відбувається з повітрям за цими двома адресами.

Пости встановили саме там тому, що на лівому березі у нас сконцентровані найбільші промислові забруднювачі: завод «Енергія», Бортницька станція аерації. Пости обладнані найсучаснішими системами моніторингу. Воно міряє велику кількість забруднюючих речовин. Зокрема, тверді частинки, такі як пил, формальдегід, продукти горіння. Там безліч речовин, які вони міряють.

Чому потрібно більше

Ми розуміємо, що двох станцій точно недостатньо. І, згідно директиви Європейского союзу, на підставі якої видана наша 827 постанова Кабінету міністрів, для міст з агломерацією близько шести мільйонів мешканців потрібно мати хоча б 13 таких станцій. Тож зараз ми працюємо над формуванням бюджетного запиту, щоб розширити систему моніторингу.

Що робити

Так як основна причина забруднення повітря — це транспорт, то місто має максимально поширювати зелені зони, коридори, парки і сквери. Потрібен максимальний акцент на громадському транспорті та легкому персональному транспорті: велосипедах і самокатах. Нажаль, останні 20 років Київ відкочувався у розвитку громадського транспорту. Те, що створили раніше, навіть у радянський період, поступово знищувалось. У першу чергу я говорю про рейкові системи транспорту. До 2000 року у нас було трамвайне з’єднання між правим та лівим берегом. У нас були круті маршрути від Подолу на лівий берег. У нас була гілка з Борщагівки, через вокзал, до Палацу спорту. Зараз їх немає, хоча трамвай — це екологічний вид транспорту, якого нам не вистачає (а ось наш текст про ці самі трамваї, можете почитати). 

Необхідні кроки

У людей є потреба, навіть попри «ковід», переміщатись містом. І вони мають обирати для себе зручний вид переміщення. На даний момент, людина яка має авто, скоріш за все, буде обирати його, нехтуючи викидами в атмосферу. Перше, що необхідно місту — це суттєво і агресивно змінити свою політику і максиамально насичити існуючі лінії автобусів і тролейбусів рухомими одиницями. Друге — це комплексна система відновлення рейкового транспорту. Третє — це та сама електричка, яка у нас насправді некомфортна. Забиті електрички зараз можуть рухатись з порушенням графіку або взагалі не рухатись.

Що потрібно розвивати

Є впевненість, якщо розвивати громадський транспорт, то всі ми побачимо, як все більше людей пересідатимуть на нього зі своїх автівок. А ще є контекст директив та регламентів Європейського союзу, які ми теж повинні імплементувати у себе, як асоційований член. Зокрема в грудні 2020 року опублікували нову транспортну політику ЄС. І хоч там більший акцент на національний транспорт, але там також говорять про необхідність розвитку рейкового та водного виду транспорту. Адже вони наносять менше шкоди навколишньому середовищу і, відповідно, повітрю.

Чим займаються

Ми щороку або через громадський бюджет участі, або через переговори з представниками Департаменту транспорту, Київпастрасу та інших міських служб, доносимо позицію: «Ви, транспортні менеджери міста, маєте зробити громадський транспорт пріоритетним, покращити його роботу». Насичувати рухомий склад, перевиховувати водіїв, щоб вони рухались за графіком. Тому що зараз у нас це не графік руху. Я не знаю, коли точно прийде і чи взагалі прийде громадський транспорт. Ті інтервали, які встановлені — вони не ок. Я маю розуміти, коли сідаю в якийсь трамвай чи тролейбус, що у мене є якась перевага. Для цього потрібно відмежовувати смуги громадського транспорту. Каналізувати ці смуги і потоки. Зараз, нажаль, мало що зроблено. Так, на декількох ділянках, зокрема на Шота Руставелі, відмежували лінії цими помаранчевими стовпчиками. І на цій ділянці громадський транспорт став проходити удвічі швидше. Але цього дуже мало. Одна невеличка вуличка на увесь Київ.

Веліки

З велоінфраструктурою теж не буду лукавити. Те що їх стає більше — це правда. Але цього недостатньо, щоб люди почували себе у безпеці, щоб можна було нормально пересуватись між спальними районами та центральною частиною міста. Також нам наразі не вистачає зелених коридорів, які б поєднували між собою центр та спальні райони.

Людей потрібно змушувати

Ми звикли обирати автомобілі за кількома критеріями: ціна, формфактор, кількість місць, двигун, витрати палива. Також ми рахуємо скільки коштуватиме обслуговування і утримання. Але далі ніж витрати палива ми чомусь не дивимось. Ну от немає такої звички в українського споживача. На відміну від, наприклад, німецького або іншого усереднено-європейського, на яких ми чомусь звикли рівнятись. Але не в усьому, а тільки у тому, що нам зручно і на цей час потрібно. Німці враховують такий показник, як кількість викидів автомобіля. Тому, що у них вартість утримання сильно його зачіпає. Окрім щорічної страховки вони сплачують ще й транспортний збір, який у нас включено у вартість палива. І цей транспортний збір залежить від двох показників: об’єма двигуна і кількості викидів, які вказані у паспортних даних автомобіля. У них це вже увійшло в звичку. Вони обирають собі автомобіль і звертають увагу на цей показник. Їх це змушують робити прийняті норми — Євро-5 і Євро-6.

Введення стандарту Євро-6 для нових автомобілів в Україні відклали до 2025 року. Зараз у нас діють норми Євро-5. Тобто, всі автомобілі повинні мати норми викидів згідно попереднього стандарту. І тому ми маємо проблему на рівні держави. Нас не змушують звертати увагу на екологічні показники аватомобіля.

Чим допоможуть електромобілі

Не завжди відмова від приватного автомобіля сприяє покращенню екологічної ситуації. Більшість наших автобусів і маршрутних таксі паливні. А приватний автомобіль може бути електричним. Так, може бути електричний і міський транспорт: трамваї, тролейбуси. Деякими містами України, не тільки Києвом, у тестовому режимі курсували електробуси. Але далі тестів справа не дійшла. Я піонер руху електромобілізму і особа, яка веде літопис електромобільності в Україні. І тому можу сказати, що перехід на електромобілі може сприяти покращенню екологічної ситуації.

У мене малолітражка: автомобіль Honda Jazz 2011 року. Він має викиди 120-125 грамів СО2 на кілометр пробігу. За рік я проїжджаю, як середньостатистичний киянин, десь 20 тисяч кілометрів. Це означає, що я викидаю у атмосферу близько двох з половиною тон СО2. Якщо я пересяду на електромобіль, то не буду викидати ці дві з половиною тони. Якщо ще декілька десятків, сотень або тисяч людей пересядуть на електромобілі, то ми отримаємо дуже позитивний ефект. Його вже можна спостерігати в Китаї, де зі смогом борються за допомогою екологічного транспорту.