Чимало українців бачать здійснення своїх мрій саме у великому місті, такому як Київ. З собою вони привозять ту чи іншу часточку України, яка робить велике місто затишним.
Будинки
Київ затишний, як Житомир, Івано-Франківськ чи Полтава (особливо коли без мітингів). Тут на кожному кроці продаються житомирські шкарпетки, тут є маленькі старовинні будиночки, як у Франківську, і багато потворненьких вивісок, як у всякому українському місті. Крім того, радянська забудова не оминула жодне місто, тому однотипні школи/дитячі садки/панельні будинки зутрічаються всюди. І вже, здається, кожен населений пункт обзавівся знаком I love Kyiv/Poltava/Bila Tserkva. І в столиці так само можна поторохтіти по бруківці, як і у Львові чи в Чернівцях.
Богдана: «Бруківка по дорозі з Європейської площі вниз до Набережного шосе чи на Театральній нагадує про Львів, коли їдеш машиною».
Київ — місто церков. Деякі з них відновлені, проте більшість будівель належить до козацького бароко. Це особливе українське стримане бароко (оригінальний архітектурний стиль, відомий своїм «багатством»), мабуть, було до смаку багатому козацтву, яке щедро виділяло кошти на будівництво. Це єднає Київ з Прилуками, Черніговом, Полтавою, Глуховом і багатьма іншими містами. Всюди були козаки!
А Київ і Львів поєднують неоготичні собори святого Миколая (Київ) і святих Ольги і Єлізавети (Львів) — вони навіть одного кольору. Тому віра і справді єднає Україну, хоча б в архітектурному плані.
Мова
В Києві можна почути і знаменитий «донєцкий говор», і колоритний галицький діалект. Проте, захід України володіє лайкою не гірше за будь-який інший регіон. Лайка звучить у столиці всяка, бо лаятися і сваритися українці люблять. Життя українця без сварки — то не життя, то мука.
Марія: «Надто багато злих і невихованих людей. У Києві просто кількість людей більша, ніж у Кривому Розі, тому і зустрічаються такі люди частіше. А відсоток приблизно однаковий, думаю».
Саме в столиці можна відчути на собі усю мовну палітру України: Житомирщина, Полтавщина, Черкащина — в Києві чути усіх. А київський базар — це просто філологічний ярмарок! Якщо почуєте слово «маліпиздрик», не дивуйтеся, і таке теж є, хоч і невідомо, що воно значить.
В Києві панує суржик усіх відтінків. При чому одна й та сама людина може розмовляти різними суржиками та ще й літературною мовою! Це як знати кілька мов!
Хочеш поговорити з усією Україною — їдь на київський вокзал. Туди стікаються громадяни з усіх куточків країни. Хтось пересідає на автобус в аеропорт, а хтось сподівається заробити ще в Києві, але всі вони приносять з собою свою особливу говірку. Проте, як би в Києві хто не розмовляв, ми всі розуміємо одне одного, і це головне!
Затишок
Київ — місце українського балансу. Для східняків занадто західний, для західняків занадто східний. Для мешканців сходу звичніший лівий берег, там, де промзони нагадують про промислових гігантів Запоріжжя і Дніпра. Мешканцям заходу буде затишніше на правому березі, там, де по Подолу торохтять старі трамваї, як у Львові чи Одесі.
І селянинові в столиці буде комфортно, адже для нього є Червоний хутір, де є великий приватний сектор.
Оксана: «Я дуже любила кататися на велосипеді в селі, і таку саму радість і єднання з природою приносило мені катання на тому ж велосипеді, але вже в Києві. В Деснянському районі, біля метро "Лісова", є Биковнянський ліс. І взагалі, на лівому березі рівнинний рельєф».
І дійсно, якщо прогулятися літнього вечора по столиці, виникає враження, що ти просто у великому затишному селі, де всі усіх знають (у всякому разі в межах мікрорайону). А якщо й не знають, то інформація про сусідів буде надійно донесена мережею консьєржів.
Затишок у Києві також створюють численні кав’ярні. Любов до кави кияни запозичили у львів’ян, тож найпопулярніші кафе в столиці починаються з прикметника «львівська» або «львівські».
У Києві збираються дуже різні українці. Але всі знаходять собі в столиці куточок до душі.
