Епідемія паніки: чому “сині кити” виринули саме зараз і що з цим робити
Фото: pinterest.com

Шалена медійна популярність тем, пов’язаних з так званими “підлітковими групами суїциду” в соцмережах, набуває характеру панічної епідемії. Хто і навіщо роздмухав скандал з новини річної давнини? І що робити з наслідками?

Героїчна кіберполіція?

Тут одразу слід зазначити, що моє ставлення до безпеки дітей в інтернеті є цілком однозначним: захищати їх потрібно, формувати обачність у користуванні соцмережами – критично важливо. Питання лише у тому, як саме захищати. І чи є дієвим інструментом захисту дитини масова інформаційна кампанія, яка виводить підлітковий суїцид у топову тему медіа.

І от тут у мене виникає бажання з’ясувати: чому цей скандал вибухнув саме зараз, в дні річниці трагічних подій на Майдані?

Беркутівець стріляє з АК біля Жовтневого (facebook.com/maydan18february)

А потім — ще два незручних питання, які нібито не пов’язані з цією темою:

1. Які конкретні здобутки кіберполіції у захисті суспільства від інформаційної агресії з боку Росії? За що саме кіберполіції могло б подякувати суспільство?

2. Скільки вбивць героїв Небесної Сотні отримали заслужений вирок завдяки роботі СБУ?

Бо мене дивує неймовірна медійна активність кіберполіції та СБУ у "героїчному рятуванні" дітей від мережевої гри, яка (увага!) з’явилася майже рік тому.

Крапля в морі

Майже за рік існування "небезпечних груп" є два підтверджених випадки підліткового суїциду в Україні, які можна пов’язати з цими групами. Саме таку інформацію надали представники правоохоронних органів на моє пряме запитання під час однієї з нарад, які зараз постійно проводяться у різних за рівнем аудиторіях.

А тепер зіставимо дані. За інформацією Всесвітньої організації охорони здоров’я рівень самогубств в Україні у 2014 році склав 21,2 випадку на 100 тис. населення, що в абсолютних цифрах становить більше 9,5 тис. осіб

Скільки з цих 9,5 тисяч випадків підліткових суїцидів — точної статистики мені знайти не вдалося. Але можна з великою долею вірогідності припустити, що це навіть не десятки.

Фото: Psychologies

І причини підліткового суїциду добре відомі: відсутність розуміння з боку батьків та ровесників, цькування та переслідування з боку вчителів та ровесників у школі, особистісні життєві трагедії (а в цьому віці розрив стосунків — це безсумнівна трагедія для підлітка) тощо. Так було завжди. І так є не тільки в Україні.

Захищати треба з розумом

Повторюсь: захищати дітей потрібно, вчити обережності у соцмережах — життєво необхідно.

Аби лише це відбувалося без панічних хвиль. Бо, на моє переконання, шкоди від такого подання теми суттєво більше. Багато дітей дізналися про "небезпечні групи" саме зі ЗМІ, які ретранслювали "стурбовані" прес-релізи кіберполіції та СБУ, і побігли дивитися: що ж воно таке?

Оскільки тема набула розголосу, я обережно запитав старшокласників нашої школи на уроці медіаграмотності, що зараз відбувається в мережі. Відповіли миттєво і практично хором: так всі ж говорять про “синього кіта” та “прокинься о 4:20”.

Тоді я провів експрес-опитування 50 підлітків 14-15 років, яке, звісно, не претендує на репрезентативність, але надає певне уявлення про ситуацію.

Що стало відомо з опитування:

1. 100% дітей знають про небезпечні групи в інтернеті.

2. 60% підлітків дізналися про ці групи від ровесників, 50% - зі ЗМІ, 10% - від батьків.

3. На питання “Чому це небезпечно?” діти відповідали так:

  • це втягує у залежність;
  • ці групи змушують робити те, чого нормальна людина інакше б не зробила;
  • якщо виконувати всі завдання, можна навіть загинути;
  • потрапляєш у залежність від шахраїв, які тебе використовують

4. Популярні відповіді на запитання “Як убезпечити себе у такій ситуації?”

(багато хто називав більше одного джерела, тому сумарно відповідей більше 100%)

Від ровесників – 60%

Зі ЗМІ – 50%

Від батьків – 10%

  • Не вступати у такі групи;
  • Перевіряти коло спілкування у соцмережах;
  • Взагалі не мати акаунтів у соцмережах;
  • Відрубати руки тим, хто нас дурить (цитата по пам’яті);
  • Радитися з батьками (така відповідь, на жаль, єдина);
  • Обговорити з друзями та не лізти у дурні суперечки.

Зазначу, що відповіді на четверте питання можуть бути не дуже типовими на загал, бо саме ці класи вже другий рік вивчають курс “Медіаграмотність”. В його рамках ми ще минулого року ознайомилися з насиченим розділом “Безпека в інтернеті”, крім того, постійно згадуємо основні правила медіабезпеки під час вивчення інших тем.

Що ж робити батькам?

Відповідь на це питання вже надали психологи. Вона дуже проста: робити те, що зазвичай відповідальні батьки роблять у стосунках зі своїми дітьми. Спілкуватися з підлітками, чути їх, не "ламати" маленьку людину, не вігороджуватися від неї "невідкладними справами", поважати особистість.

Фото: Onedio

Дуже раджу підписатися у Facebook та читати поради дитячих психологів, наприклад, Світлани Ройз або Катерини Гольцберг (важливий сюжет на 5 каналі), та таких медіапсихологів, як Любов Найдьонова. Вона спокійно і компетентно дає поради, що треба робити батькам.

Слухаємо дітей, спілкуємося з ними. Це — головне.

Сергій Горбачов, директор Спеціалізованої школи ім. Івана Багряного №148 міста Києва