День праці 1 травня офіційно відзначають 143 країни світу. Звідки походить це свято, з якими проблемами стикаються наймані працівники в Україні та чи захищає їх чинне трудове законодавство ― в нашому матеріалі.
Звідки походить першотравень
Історія відзначення Дня праці розпочинається 1 травня 1886 року, коли робітники в Чикаго вийшли на масові протести. Вони вимагали покращення умов праці, збільшення зарплат та скорочення робочого дня до восьми годин (на той час робочий день міг тривати понад 15 годин). Протести тривали кілька днів, загалом у мітингах взяли участь близько 500 тисяч учасників.
Але 3 травня поліція спробувала розігнати демонстрантів, внаслідок чого загинули шестеро робітників. І 4 травня робітники вийшли на мітинг вже проти поліцейського свавілля. Під кінець акції у бік правоохоронців невідомі кинули вибухівку, загинуло семеро поліцейських. А проти демонстрантів відкрили вогонь ― чотири учасники демонстрації було вбито.
Це стало причиною репресій проти анархістів ― лідерів та організаторів протестів в Чикаго. Восьмеро було заарештовано, чотирьох з них страчено наступного року. Один напередодні страти наклав на себе руки.
Решту згодом звільнили, і офіційно визнали, що всі восьмеро затриманих були невинуватими. Губернатор штату Іллінойс підписав офіційне вибачення перед трьома анархістами, що залишилися живими, і звинуватив поліцію в організації провокації під час демонстрації робітників.
Згодом, в 1888 році, з’їзд Американської федерації праці оголосив 1 травня Днем загальнонаціональної боротьби за права робітників. А в 1889 році на конгресі ІІ Інтернаціоналу було ухвалене рішення про організацію міжнародної демонстрації з вимогою скорочення робочого дня до 8 годин. Для проведення цієї акції було обрано саме 1 травня ― у пам’ять про протести в Чикаго.
На українські землі відзначення першотравня прийшло вже наступного 1890 року. Саме 1 травня цього року у Львові, біля міської ратуші, пройшла масова демонстрація робітників. У ній взяло участь близько 4 тисяч учасників. Серед них, зокрема, був й відомий український поет Іван Франко. Окрім впровадження восьмигодинного робочого дня, мітингувальники вимагали загального виборчого права.
Після проголошення Української Народної Республіки у 1917 році, 1 травня стало державним святом. Але згодом, на території СРСР, 1 травня набуло партійно-номенклатурного формату ― на демонстрації люди виходили добровільно-примусово.
Зараз в Україні 1 травня є вихідним днем та державним святом. До 2017 року воно носило назву ― День міжнародної солідарності трудящих, а після ― День праці.
Першотравень офіційно відзначають у 143 країнах світу.
Українське трудове законодавство ― прогрес чи відставання
Українське трудове законодавство на рівні декларації найбільш прогресивне в Європі ― таку думку висловлює експерт з трудового права Георгій Сандул. У нашому законодавстві є норми, що дозволяють об'єднуватись в профспілки, запобігають незаконним звільненням, норми щодо охорони праці. Вже інше питання ― виконання цих норм на практиці.
Є й інші позитивні сторони ― присутні механізми спільного вирішення з працівниками великої кількості питань на підприємстві. Наприклад, спільне затвердження графіків роботи, норм оплати праці тощо. Це говорить про те що, українське трудове законодавство є ефективним не лише з точки зору найманих працівників, але й роботодавців.
«Загалом, більшість претензій роботодавців щодо взаємостосунків з працівниками криється не в площині трудового законодавства, а в полі податкової політики», ― підкреслює Георгій.
Та попри прогресивність задекларованих норм законодавства, на практиці можна спостерігати безліч порушень: невиплата зарплати, незаконні звільнення, неофіційне працевлаштування, зарплати «в конвертах», порушення норм з охорони праці тощо. Але основний недолік трудового законодавства полягає не в його недосконалості, а у невиконанні законів. Причинами цього Сандул вважає недостатню активність Державної служби України з питань праці та нереформовані суди.
Чи може українській працівник захистити свої права
В Україні, за словами Сандула, близько 30% від всіх зайнятих людей працевлаштовані неофіційно. Захистити свої права в такій ситуації важко, але можливо. У разі порушень, неофіційному працівнику варто звертатись до Державної служби України з питань праці. Вона може накласти штраф близько 40 тисяч грн на роботодавця за кожного неофіційно найманого працівника.
Загалом, захистити свої права в Україні працівник може двома методами: юридично або через профспілку.
«До першого можна віднести звернення до суду, наприклад, у випадку незаконного звільнення. Або звернення до Державної служби України з питань праці, поліції. Другий метод ― це захист прав через профспілки, що діють шляхом колективних переговорів, колективних трудових спорів, страйків тощо», ― розповідає він.
Водночас, Сандул підкреслює, що наразі в Україні поки не поширена практика страйків. І це суттєво відрізняє нас від європейських країн, де страйк є звичним явищем.
«Не всі працівники знають про колосальний потенціал страйку як методу захисту своїх інтересів. Також існує міф, що страйк в Україні майже неможливо організувати за чинним законодавством. Ніби-то варто витратити мало не півроку на бюрократичні формальності. Втім, як свідчить практика, шлях від початку процедури до самого страйку вдавалося пройти і за 40 днів.Тут важлива лише згуртованість трудового колективу та готовність до рішучих дій», ― підкреслює Сандул.
Як приклади успішного захисту прав працівників експерт наводить страйки в авіаційній галузі. Зокрема, в «Аеросвіті» (2011 рік), «Залі офіційних делегацій» аеропорту «Бориспіль» (2015 рік) та в облслуговуючій компанії аеропорту «Бориспіль» ― «Аерохендлінгу» (2019 рік). В результаті акцій працівникам поновили зарплати, повернули заборговані кошти та підвищіли зарплати.
З якими проблемами зіткнулись працівники під час карантину
Під час карантину всі наявні проблеми стали відчуватись більш гостро: примусове відправлення у відпустку «за власний рахунок», відсутність забезпечення роботодавцем засобами захисту своїх працівників, невмотивовані звільнення тощо.
«Також поширеними є спроби “звільнити працівника через карантин”. У чинному законодавстві такої підстави для звільнення немає. Тому це можна кваліфікувати як свавілля роботодавця. Ну, і звичайно ― в найбільш вразливому становищі опинилися люди, що працюють неофіційно. Адже довести факт свого працевлаштування в умовах карантину доволі важко», ― коментує Сандул.
Зараз набула поширення практика, коли роботодавець примушує працівників написати ніби формальну заяву про відпустку «за свій рахунок». Цього робити не варто за будь-яких обставин. Адже ви можете втратити свою відпустку або частину своєї зарплати.
«Відпустка ― це право, а не обов’язок працівника, тому такі дії роботодавця є незаконними», ― підкреслює Георгій Сандул.
Він також додає, що особливою проблемою під час карантину стало забезпечення працівників засобами захисту.
«На багатьох підприємствах, що не зупинили роботу, на перший план вийшло питання охорони праці. У більшості випадків роботодавці не змогли адекватно відповісти на виклики COVID-19 та забезпечити належні та безпечні умови праці. Але на тих підприємствах, де є дієві профспілки, право на безпеку праці захистити вдалося», ― розповідає Георгій Сандул.
Але є й позитивні наслідки карантину. Вже після його запровадження, Верховна Рада прийняла низку змін до трудового законодавства, що регламентують дистанційну роботу ― раніше цього не було.
Загалом, Георгій Сандул вважає, що чинне трудове законодавство варто оновити. Зокрема прописати методи попередження мобінгу, гендерно-обумовленого насилля на робочому місці тощо. Водночас, українці мають пильно слідкувати за будь-якими спробами змінити трудове законодавство. Адже за красивою обгорткою прогресивних новацій може ховатися суттєве скорочення трудових прав.
Читайте також: «ЗНО та вступна кампанія 2020: два сценарії від МОН»
