Які найстаріші монументи Києва вціліли до нашого часу

Оточення справляє значний вплив на формування людини. В цьому сенсі пам'ятники є своєрідними піарниками, за що й страждають при зміні режимів. Остання хвиля декомунізації відбувалась кілька років тому на наших очах. Дехто вважає її вандалізмом, хоча коли розібратися, саме так діяли більшовики з приходом до влади: нищили ідеологічно невідповідне і зводили нове, часом значно недолугіше чи навіть примітивне.

Розповідаємо, які з побудованих до 1917 року монументів Києва збереглись до наших днів. Ми не беремо до уваги пам'ятники, що зберігаються в приміщеннях: музеях та інших громадських місцях. Нас цікавить лише відкритий простір.

Колона магдебурзького права

Саме цей пам'ятник є найстарішим у Києві, коли говорити не про скульптурні монументи, а про пам'ятники загалом. А ще він незвичайний тим, що має аж три назви: Колона магдебурзького права, пам'ятник хрещення Русі, нижній пам'ятник князю Володимиру. Останній варіант виник після появи Володимира з Хрестом над Хрещатим яром. На магдебурзькому ж праві в назві робили акцент у радянський час, щоб менше згадувати християнську тематику.

Кияни прагнули всіляко зберегти магдебурзьке право (самоврядування), яке місто отримало ще в кінці XV ст. Проте при Катерині ІІ цей привілей був знятий з міста. Після зміни влади Олександр І перепідтвердив магдебурзьке право міста, на честь чого кияни й вирішили спорудити пам'ятник. Місцем обрали впадіння струмка Хрещатик у Дніпро, де за легендою князь Володимир хрестив своїх синів. Тож таким чином вшанували дві події.

Спорудили пам'ятник у 1802 році за проектом архітектора Андрія Меленського. У висоту колона тосканського ордеру сягає 18 м, завершуючись кулею з хрестом ― одним із символів влади монарха, а також символом влади християнського Бога над світом. У нижній частині колона перехоплена трьома рустами і декоративним поясом у вигляді корони (з'явився після останньої реставрації). Постамент має форму трьох арок.

Від часу зведення пам'ятку ремонтували декілька разів, але випробування часом вона витримала гідно і нині має поважний статус найстарішого пам'ятника в Києві з-поміж тих, що збереглися до нашого часу.

Фото: kyivmaps.com

Пам'ятник Богдану Хмельницькому

Цей монумент — один із найстаріших в Києві серед тих, що вціліли до нашого часу. Про це свідчить напис на постаменті: «Богдан Хмельницький 1888». Хоча з'явився цей напис вже в 1920-х роках.

Пам'ятник, без перебільшення, є одним зі скульптурних символів Києва. Його активно розтиражовано на сувенірній продукції. Одну із солодких візитівок міста — цукерки «Вечірній Київ» ― теж прикрашено зображенням кінного Богдана на коробці. Треба визнати, що монумент справді фотогенічний. Гетьман, що різко спиняє гарцюючого коня й тримає булаву в правиці, має виразний силует, чимало пропрацьованих деталей і ефектно сприймається з різних ракурсів при круговому огляді.

Фото: commons.wikimedia.org

Монумент князю Володимиру

Володимир Святославович, він же після хрещення — Василь, в дохристиянський період своєї біографії постає з літописів, як владний, жорстокий і навіть розпусний. Тим не менш, він отримав статус не просто святого, а рівноапостольного.

Про сам пам'ятник часто говорять, як про найстаріший в Києві, оскільки він був зведений 1853 року. І це правдиво, коли додати слово «скульптурний».

Як і Богдан, Володимир з хрестом — впізнаваний символ Києва. У висоту він сягає понад 20 м. Сама ж скульптура має 4,4 м. Алегоричні символи у верхівці постаменту ― стрічки, голови биків, смолоскип ― часто привертають до себе увагу. А знаряддя, що нагадує мулярську кельму, одразу викликає питання щодо масонської причетності до створення пам'ятника.

Постамент виготовляли під Калугою, скульптуру — в Петербурзі. Але творців пам’ятника ― скульптора Демут-Малиновського і архітектора Олександра Тона ― згадують причетними до ложі розенкрейцерів, котра була пов'язана з масонами (хоча, наприклад, теолог Леонід Мацих відзначав, що Демут-Малиновський був масоном, а Тон — ні). Можна лише гадати, чи не масонська атрибутика містичним чином вберегла пам'ятник від знищення з приходом більшовиків. Але князь із латинським хрестом у руках протягом всього радянського часу продовжував спокійно височіти над краєвидом, яким захоплювалися Михайло Булгаков, Іван Нечуй-Левицький, гетьман Павло Скоропадський. Щоправда електроосвітлення хреста, встановлене 1895 року, зникло ще в 1917-му і було відновлене вже в незалежній Україні. Дещо жартівлива фраза «як Володимир без хреста» стала майже усталеним виразом, як символ нестачі чи чогось неможливого.

Фото: https: wikipedia.org

Погруддя Пушкіна

Погруддя Олександра Пушкіна знаходиться на площі Слави. Коли придивитись до головного входу Національного транспортного університету (колишня Печерська гімназія), перед ним можна помітити невисоку колону з чорного базальту. На ній стоїть доволі скромних розмірів погруддя, нижче напис ще дореформовим правописом: «Александру Сергѣевичу Пушкину Кіево-Печерская Гимназія 1799 26 мая 1899». Напис оригінальний, нанесений прямо на колону.

Ідея вшанувати поета виникла в зв'язку з наближенням сторіччя від дати народження ― в 1899 році. А скромні розміри пояснюються тим, що меценатами виступили вихованці й вчителі гімназії. Щоправда й київські підприємці також долучились, аби ідею все ж вдалося втілити. Виготовили погруддя з бронзи в Петербурзі за проектом скульптора Роберта Баха. Роботу виконав майстер Склавоні.

Фото: vkieve.net

Погруддя Глінки

Погруддя видатного композитора Михайла Глінки знаходиться в Міському саду з 1955 року. Туди воно було перенесене з колишнього Музичного провулку, що був знищений пожежею восени 1941 року (провулок пролягав у районі сучасних будинків №6 і 8 Прорізної вулиці й закінчувався тупиком ― ред.).

Погруддя, проте, вціліло і з часом отримало у повоєнному Києві нову прописку. А в Музичному провулку його первинно встановили ще 1910 року, прикрасивши таким чином територію музичного училища, на базі якого 1913 року виникла консерваторія. Автор проекту — Володимир Ніколаєв. Матеріал погруддя — бронза, постамент з лабрадориту.

Фото: zeft.in.ua

Пам'ятник княгині Ользі, святому апостолу Андрію Первозваному та просвітителям Кирилу і Мефодію

Хтось може згадати монумент княгині Ользі, апостолу Андрію Первозваному, реформаторам абетки Кирилу і Мефодію, котрий з'явився на Михайлівській площі в 1911 році. Робота справді цікава: три постаменти, чотири фігури, яскравий дебют тоді ще молодого скульптора Івана Кавалерідзе. Але його оригінальну роботу було пошкоджено 1919 року, а згодом демонтовано. Сучасну композицію з білого каррарського мармуру відновили вже 1996 року. Тому до переліку найстаріших монументів Києва вона не входить.

Фото: kyivmaps.com

Читайте також: «Де вони? Хто очолював Київ за часів незалежності»