Перевищення швидкості транспортних засобів — причина приблизно третини аварій на дорогах у країнах з високим рівнем доходу населення та приблизно половини — у країнах з середнім та низьким рівнем доходу.
Серед способів контролювати швидкість найбільш поширеними є:
- Встановлення та дотримання обмежень швидкості: максимальна швидкість руху у містах — 50 км/год, на дорогах з високою концентрацією пішоходів та велосипедистів — 30 км/год;
- Забезпечення обмеження швидкості за допомогою автоматичних камер визначення швидкості;
- Встановлення інтелектуальної технології адаптації швидкості в автомобілях;
- Створення або модифікація доріг з включенням функцій, що обмежують швидкість, таких як світлофор, кільцеві дороги та пристрої примусового обмеження швидкості руху, знані в Україні як «лежачі поліцейські».
Цьогорічний Глобальний тиждень безпеки на дорогах ООН спрямований на поглиблення розуміння небезпек швидкості та організацію заходів, що ведуть до зменшення швидкості.
Організатори події вважають, що протягом 2011–2020 років — проведення Глобальних тижнів безпеки на дорогах ООН поки що заплановано саме на цей період — можна зберегти життя п’яти мільйонів людей та зменшити кількість жертв від аварій на дорогах на 50% завдяки просвітницькій роботі.
Як і скільки порушують в Україні: статистика
Патрульна поліція повідомляє, що за фактом перевищення безпечної швидкості (тобто такої, за якої водій має змогу безпечно керувати автомобілем) в Україні протягом 2016 року було зареєстровано 4 928 порушень, протягом 2017 року — 4 730 порушень. Рекордсменом минулого року можна вважати Львівську область: усього порушень було 542, загинуло 66 людей, травмовано 725.
У Києві кількість порушників зросла протягом вказаних двох років: у 2016 році було 172 порушення, наступного ж року – 218 (загинула одна людина).
Як відомо, з 1 січня 2018 року дозволена швидкість руху у населених пунктах України знизилася з 60 до 50 км/год, у житлових та пішохідних зонах — 20 км/год. За фактом перевищення встановленої швидкості в Україні протягом 2016 року було зареєстровано 169 порушень, протягом 2017 року — 380. Якщо два роки тому найбільше порушень було у жителів Дніпропетровської області (21 порушення), то минулого року відзначилася Закарпатська область (45 порушень режиму швидкості).
У Києві ж 18 порушень у 2016 році проти 37 порушень минулого року (загинула одна людина).
Ми поспілкувалися із учасниками дорожнього руху — автомобілістом, велосипедистом та пішоходом, — аби зрозуміти яка ситуація має місце сьогодні на українських дорогах.
Учасники дорожнього руху: автомобіліст
Олександра Панченко — водійка авто. Вона користується автомобілем регулярно, але, якщо розуміє, що доїхати до конкретного пункту призначення швидше на метро, залишає автомобіль на подвір’ї. Стаж водіння — п’ять років.
Як би ви охарактеризували становище автомобіліста на дорогах Києва?
На українських дорогах я б виділила дві категорії автомобілістів: ті, які поважають ПДР, і ті, кому до них байдуже. Дуже часто (але далеко не завжди!) саме власники великих джипів-іномарок ігнорують ПДР. З огляду на їхній стиль «вождєнія», правил дорожнього руху взагалі не існує.
Коли виїжджаю на дорогу, для себе я керуюсь одним правилом, яке стоїть для мене навіть вище, аніж ПДР: я як водій авто є джерелом підвищеної небезпеки для інших учасників дорожнього руху, в першу чергу, для пішоходів та велосипедистів.
Як ви вважаєте, чи часто причиною ДТП стає порушення швидкості?
Порушення швидкості є однією з причин виникнення ДТП на дорогах. Я вважаю, що частіше ДТП виникають через неуважність водіїв та їхнє небажання поступитися іншим учасникам дорожнього руху.
Чи важко дотримуватися правил дорожнього руху в українських реаліях?
Важко, що тут ще сказати. Коли я вчилася в автошколі і досконало знала правила, я була вражена тим, як наші автомобілісти активно не дотримуються їх. Інколи мені здається, що на київських дорогах правил немає взагалі: автомобілісти активно підрізають одне одного, розвертаються через подвійну смугу, повертають не зі свого ряду, не пропускають пішоходів і ще багато іншого. Але є і хороші водії, яких відразу видно. Врешті решт, до всього підлаштовуєшся, але рано чи пізно сам береш гріх на душу і порушуєш правила, але обережно. Бо, як говорить ще одне неписане правило українського автомобіліста, порушуй так, щоб нікому не заважати.
Бо, як говорить ще одне неписане правило українського автомобіліста, порушуй так, щоб нікому не заважати.
Які основні переваги і недоліки водіння на київських дорогах?
Є недоліки і в самих правилах, і з їх дотриманням. Іноді віїхати на дороги у центр міста досить важко, тому мій вибір в таких випадках — метро: і швидше, і безпечніше, і без заторів. Найбільшою перевагою українських доріг я вважаю те, що після них вже нічого не страшно: ви легко «поїдете» в будь-якому іншому місті.
Найбільшою перевагою українських доріг я вважаю те, що після них вже нічого не страшно: ви легко «поїдете» в будь-якому іншому місті.
Учасники дорожнього руху: велосипедист
Анна Храбан, координаторка Велошколи з безпеки руху Асоціації велосипедистів Києва, розповіла, як себе почувають велосипедисти, коли сідають на «двоколісного» у столиці.
Як би ви охарактеризували становище велосипедиста на дорогах Києва? Він має перевагу над іншими учасниками руху чи навпаки?
Віповідно до ПДР, велосипедисти є повноправними учасниками руху. Велосипед — це швидкий, доступний та екологічний вид транспорту, який має масу переваг. Але при цьому він доволі вразливий, адже не має металевої коробки, яка захищає, наприклад, водія авто. Тому дуже важливо дотримуватись ПДР всім учасникам руху.
Чи часто в ДТП, в яких велосипедист є учасником, він також є і винуватцем?
Є статистика, яка чітко вказує на те, що більшість ДТП має місце саме з вини водіїв авто.
Чи важко дотримуватися правил дорожнього руху велосипедистам? З урахуванням того, що майже повну монополію на дорозі мають машини.
При купівлі велосипеда закон не зобов'язує отримувати права на керування. Тому є досить великий відсоток людей, які не знають своїх прав та обов'язків на дорозі. Велошкола Асоціації велосипедистів Києва проводить безкоштовні заняття, де кожен учень може отримати не тільки теоретичні знання, а й закріпити їх на практиці. А в розроблених Асоціацією буклетах всі правила систематизовані та пояснюються в доступній формі.
Які основні переваги і недоліки користування велосипедом на київських дорогах?
З переваг: швидкість, незалежність від заторів. Велосипед — один з найдешевших і універсальних видів транспорту. З київським рельєфом поїздки на велосипеді заміняють тренування в спортзалі, також часто замість походу до психолога можна покататися на велосипеді — це рівноцінно.
З недоліків: недосконалі ПДР, вже давно застарілі та дуже далекі від європейських стандартів. У нас слабко розвинена інфраструктура (велодоріжки, велопарковки, перехоплювальні велохаби, громадський велопрокат). Наприклад, немає можливості зручно перевозити велосипед в метро, часто доводиться спускатися з велосипедом у підземні переходи, а деякі з них не облаштовані пандусами, тож мусимо нести його в руках.
Учасники дорожнього руху: пішохід
Анна Уманська, студентка Києво-Могилянської академії, не має власного авто або велосипеда, відтак користується громадським транспортом та/або долає необхідну відстань пішки. Анна — пішохід.
Як би ви охарактеризували становище пішохода на дорогах Києва? Він має перевагу над іншими учасниками руху чи навпаки?
Насправді пішоход має конкретну перевагу у більшості випадків. Кожного разу дивуюся, коли бачу, як усі сміливо біжать на червоний сигнал світлофора, не дивляться у різні боки на «зебрі» або ж просто переходять там, де їм зручно.
На вашу думку, чи часто причиною ДТП стає поведінка пішохода?
Однозначно стверджувати не можна, я думаю, що 50 на 50.
Чи важко дотримуватися правил дорожнього руху в українських реаліях?
Правил дорожнього руху, навіть в українських реаліях, дотримуватися не важко. Як буде взаємна повага між усіма учасниками дорожнього руху — все буде супер.
Які основні переваги і недоліки того, що ви пішохід?
З переваг: ніяких заторів, еко-friendly, ходити пішки дуже корисно для здоров’я. З недоліків: на дорогу витрачаю більше часу, ніхто не гарантує мені безпеку, потрібно бути уважним, коли переходиш дорогу у будь-якому місці, будь то пішохідний перехід чи ні.
Ніхто не гарантує мені безпеку, потрібно бути уважним, коли переходиш дорогу у будь-якому місці.
Дотримання правил дорожнього руху — не право, а обов’язок. Їх порушення призводить до дорожньо-транспортних пригод та є небезпечним для всіх учасників дорожнього руху. Глобальний тиждень безпеки на дорогах ООН — один із багатьох заходів, які покликані підвищити рівень усвідомленості водіїв та, як наслідок, рівень безпеки руху. Тож будьте уважними, дотримуйтесь правил і поважайте одне одного!
Читайте також: «5 міфів про чорнобильську катастрофу».
