За останні роки до нашого загального лексикону увійшло багато термінів, які пов’язані з ЛГБТ+ спільнотою. Українське суспільство — і це не може не радувати — поступово стає більш толерантним і відкритим. Воно пізнає себе та відкриває про себе щось нове та несподіване.
Останнім часом в інтернеті й не тільки все частіше можна зустріти слово "квір", яке для багатьох українців є незвичним та незрозумілим. То хто ж такі ці квір-люди? Чи є вони частиною ЛГБТ+ спільноти? І звідки взагалі взявся цей термін? Про все це — у нашому матеріалі.
Трохи історії
Термін "квір" (queer) походить з англійської мови. Фактичне значення цього слова — дивакуватий, ексцентричний, або ж такий, що відрізняється від загальноприйнятої норми. Саме в такому значенні цей термін використовували десь від XVI століття. До прикладу, це позначення могли застосовувати до людини, яка поводиться підозріло або ж має якісь розлади та демонструє соціально неприйнятну поведінку.
Наприкінці XIX століття слово "квір" в англомовних країнах почало набувати сексуального відтінку. Його все частіше використовували для позначення чоловіків, що перебували в одностатевих стосунках, або ж поводилися манірно та жіночно.
У першій половині XX століття використання терміну "квір" стосовно людей з негетеросексуальною орієнтацією ставало все більш розповсюдженим. Переважно так називали гомосексуальних чоловіків, які відрізнялися кричущою, майже скандальною за стандартами тих років, поведінкою. Довгий час це слово мало вкрай зневажливий та презирливий відтінок і фактично було гейтспічем.
Десь від середини XX століття гомосексуальні чоловіки все частіше почали використовувати для самоідентифікації слово "гей", яке не мало такого принизливого відтінку. А значення терміну "квір" почало розширюватися також на лесбійок, бісексуалів і транссексуалів, які ідентифікували себе як геї.
Зміна значення
Десь з кінця 1980-х ЛГБТ+ рух почав свідомо змінювати конотацію значення "квір" з негативної та принизливої на більше позитивну. Першим прикладом використання цього слова саме для самоідентифікації представників ЛГБТ+ спільноти стала організація під назвою Queer Nation. На нью-йоркському прайді 1990 року вони розповсюджували листівки, у яких пояснювали своє розуміння ярлика "квір". За словами активістів, вони вирішили називати себе саме квірами як нагадування про те, як їх сприймає решта світу.
"Чи дійсно ми маємо використовувати це слово? Складне питання. Кожен квір має власний погляд на це. Для декого воно означає дивність, ексцентричність або таємничість... А в уяві інших "квір" викликає ті жахливі спогади про підліткові страждання від гомофобії...І так, "гей" — чудове слово, і воно має сенс. Але коли ми, геї та лесбійки, прокидаємося вранці, то відчуваємо гнів і огиду. Тож ми вирішили назвати себе "квір". Використання цього слова — це спосіб нагадати нам, як нас сприймає решта світу", — йшлося у буклеті.
Поступово інші люди з ЛГБТ+ спектру, особливо не білошкірі, теж почали дедалі частіше називати себе квірами у відповідь на зміни, які відбувалися загалом у суспільстві та у середині самої спільноти. Багато хто з них виступав проти інституту шлюбу, мілітаризму, імперіалізму та інших "традиційних" засад суспільства, підтримував "ліві" рухи та активно виборював свої права. Деякі квіри того часу були доволі радикальними та викликали неприйняття з боку більш традиційно налаштованих представників ЛГБТ+ спільноти.
Квір-люди зараз
Зараз квір — це так званий "парасольковий" або ж загальний термін для всіх людей, які або належать до ЛГБТ+ спільноти, або ж просто не вписуються у гетеронормативні рамки.
Відмінність від терміну ЛГБТ+ тут в тому, що поняття квір вважається більш широким та інклюзивним. Адже навіть всередині ЛГБТ+ спільноти за довгі роки вже сформувалися свої стереотипи, і далеко не всі люди їм відповідають. Тож цьому терміну часто віддають перевагу люди, які не хочуть відносити себе до якоїсь конкретної категорії за сексуальною орієнтацією або за гендерною ідентичністю.
Квірами можуть називати себе навіть цілком цисгендерні та гетеросексуальні люди, якщо вони виглядають, почуваються або поводяться не так, як суспільство очікує від їхньої статі чи орієнтації. Наприклад, якщо вони не відповідають загальноприйнятим гендерним ролям, як то "немаскулінні" чоловіки та жінки, яких заведено називати "пацанками". Для таких випадків навіть є окремий термін — "квір-гетеросексуальність".
Одним з найбільш відомих історичних прикладів квір-гетеросексуалів вважають Маркіза де Сада — відомого французького філософа та письменника, який досліджував (як в теорії, так і на практиці) тему сексуальної насолоди та болі, як одного з інструментів її досягнення. Та й взагалі, усіляко підривав суспільні моральні норми, через що багато років провів у в’язницях та психіатричних установах.
Щоправда, деякі представники ЛГБТ+ спільноти виступають проти такого розширеного використання слова "квір" і вважають таку практику формою експропріації. Тобто — привласненням терміну, який використовувався для приниження ЛГБТ+ меншості, представниками цисгендерної гетеросексуальної більшості. На думку критиків, такі люди не зазнавали подібних утисків, а, отже, не мають права ідентифікувати себе як квіри.
Дістається і різноманітним зіркам, які останнім часом почали називати себе квірами, хоча до того часу ніяк не проявляли свою негетеросексуальну або нецисгендерну ідентичність. Їх звинувачують у заграванні з "модною” темою задля популярності.
Критика терміну
Сам термін "квір" та ідея його використання для ідентифікації ЛГБТ+ людей також зазнають чимало критики. Деякі організації та активісти вважають це слово недоречним та глумливим, адже в минулому його використовували для розпалювання ненависті.
Інші ж представники ЛГБТ+ не хочуть називатися квірами, бо пов’язують це поняття з політичним радикалізмом та розколом всередині спільноти. А інші — вважають це слово або дивним сленгом, або ж академічним жаргонізмом. Останнє — через те, що цей термін широко використовують в наукових колах, коли йдеться про вивчення питань, пов'язаних із сексуальною орієнтацією та гендерною ідентичністю.
Хоч би що там було, дискурс триває. А поки кожен, хто відчуває, що він не вписується у загальноприйняті рамки, сам для себе може вирішувати, як себе називати. Зрештою, квір — це саме про самоідентифікацію, а не про навішування ярликів на інших.
