Перша п’ятниця жовтня чи щось таке, і десь в одній з подільських квартир під вечір троє друзів зібралися перетерти за літо. Чай, пара коктейлів, охолола піца, три телефони екранами донизу і кругла баночка ZYN* на підвіконні тримає чек за піцу. А на кухні точаться розмови аж до самої комендантської.
Ярина втомилася від того, наскільки усі одноманітно переказують літо. «Було класно», «музика вогонь», «фест супер» – наче усі пости в соцмережах пише нейромережа на півставки. Тож, коли запросила двох друзів у гості, оголосила правила вечора ще до того, як всі вмостилися на кухні: розповідаємо про літо по черзі, але перед кожною історією двоє інших дають третьому (чи третій) по три стоп-слова. Скажеш заборонене – миєш посуд за всіх і піца за твій рахунок.
Ярина – СММниця та ще й з дипломом філолога, тож ловити на слові – її професійне хобі. Тарас – 3D-диз в геймдеві. Кіра фотографує на фрилансі й за це літо намотала країною більше, ніж деякі за рік.
РАУНД 1. ТАРАС ТА БУМБОКС
– Таааак, ставимо в банліст «пісня», «трек» та «наживо».
– Ви серйозно? Це ж концерт.
– У тому й суть.
– Травень, Blockbuster, я прямо в натовпі, людей стільки, як ото колись на Атласі. Всі зацінили трибьют Кузьмі, коли Хливнюк разом із усіма заспівав «Спи собі сама». Тобто люди знають цю… цей… цеє, композицію!
– «Композиція»! – Ярина реготнула. – Дзвонив Поплавський, просив повернуть його словник.
– Але загалом було круто. Коли співаєш з тисячами людей, розумієш що твій голос уже не твій. Він частина чогось більшого. А от що вибішує, так це люди, що прийшли не на концерт, а познімати сторіз – над натовпом повно людей просто підіймають догори мобільний.
До речі, там було стільки перевірок на вході, що недаремно я прийшов заздалегідь. Пройшов чек-ап і трошки підзавис на зоні ZYN*: встиг зайняти місце, щоб трохи посидіти до початку.
РАУНД 2. ЯРИНА І BE WINE
– «Вино», «смачно», «атмосфера», – сказав Тарас із помітною зловтіхою.
– Це нечесно.
– Це симетрично.
– Кінець травня, два дні. Тобі дають келих, і далі ти ходиш між стійками й куштуєш, спілкуєшся, оцінюєш. Але не те щоб дуже на пафосі.
Найцікавіше, за словами Ярини, відбувалося не в келиху, а в розмовах: люди, які привезли свої пляшки, розповідали про них як про біографії. Прийшла на дві години – пішла через шість.
– Насправді сформулювати профіль вина досить складно, якщо ти не профі. Мимриш щось типу «ну, воно таке… округле і теруар, теруар який!», і всі кивають, ніби зрозуміли. Але в цьому є своя фішка. Але найбільший плюс – усі такі притомні й дорослі, можна нетворкать спокійно, а можна просто базікати за життя. Я там з однією пані з медіа познайомилася в лаунжі ZYN*…
– Ой, давайте вже далі! Сил немає про твій нетворк слухати!
РАУНД 3. КІРА І ДВА ЛИПНЕВІ ВЕЧОРИ
– Тобі – «сцена», «танцювати» і «зірка».
– Та легко, я туди їздила працювати.
– Хитра яка.
– Липень у мене вийшов рваний: четверте в Дніпрі й двадцять п'яте там само. Обидва рази «Лавина», обидва рази з камерою. Коли ти на роботі, дивишся не туди, куди всі, а на обличчя. І от виходить Монатік, а в людей робиться така штука з лицем… ніби їм всім відписали по квартирі тут, на Подолі.
– Тоді на виході Дорофєєвої мало бути взагалі щось нереальне – у неї на ютубі море переглядів.
– Та я ж не фанатка, ще поки вони з Позитивом разом співали, було смішно, а от весь цей Дим-дим-дим – не на мій смак. Тим більше, хто зараз вибирає дим? – Кіра підкинула в повітря баночку ZYN* – це ж минуле століття!
РАУНД 4. ТАРАС НА ГЛИБИНІ
– Тобі: «вода», «басейн» і «море».
– Та камон, я ж про Одесу розповідаю.
– Ми в курсі. Тому й обрали.
– Ну ок. Аркадія, серпень. Іду собі пляжем… – «пляж» же можна? – і раптом фасад у дрібній блакитній плитці, а над входом – «у глибину». На вході перевіряють документи, реально дивляться. Заходжу, а там усе блакитне: стіни, стеля, підлога. По центру кругла штука з бортиком, надувні круги – і сухо. І табличка «не пірнати».
– А нащо туди лізти, якщо сухо?
– Фото. Лягаєш на круг, дивишся вгору, тобі дають п'ять секунд і пишуть «затамуй подих».
– І все?
– Та ні, там ще багато приколів. Всякі ігри, мерч. А! Ще була підводна кімната. Вона зроблена як батискаф: труби по стелі, замість вікон ілюмінатори. Береш коктейль, сідаєш – і по відчуттях ти вже не в Аркадії, а метрів на двадцять нижче рівня… гм… ваших жартів!
– Ех, а майже стратив.
To be continued...
*Не виключає всіх ризиків. Містить нікотин, що викликає залежність. Тільки для використання повнолітніми особами.
