30 вересня на Київському залізничному вокзалі відбувся закритий документальний перформанс про досвід партнерів і партнерок українських воїнів і ветеранів.
Виставу втілив незалежний “Дикий театр” та українська режисерка і сценаристка Наталка Ворожбит за ідеєю Veteran Hub, а також за підтримки Фонду “Партнерство за сильну Україну” та “Укрзалізниці”.
Документальний перформанс відбувався одночасно у трьох плацкартних вагонах на території Центрального залізничного вокзалу.
На основі реальних історій героїнь
Документальний перформанс розкриває досвід коханих воїнів через реальні історії — вони демонструють шлях дружин і партнерок, які залишаючись поза службою, несуть на собі невидимий тягар очікування, тривоги та відповідальності.
Партнерки живуть між двома світами — військовим і цивільним, часто залишаючись непомітними для суспільства.
Ідея створення вистави виникла у Veteran Hub під час дослідження “Шлях коханої воїна” — це допомогло зрозуміти, як партнери/ки військових проживають війну, які виклики долають, та як їх можна підтримати у цей нелегкий час.
Мета перформансу — поставити питання гідного визнання вкладу коханих військових та ветеранів.
“Ця вистава — не лише мистецький жест, але й адвокація прав коханих військових. Ми прагнемо привернути увагу міжнародних делегацій, послів, урядовців, міжнародних організацій до важливості підтримки та визнання ролі коханих воїнів”, — говорить Іванна Ватраль, менеджерка проєктів у Veteran Hub.
Створення документальної вистави — це перформанс, що дає можливість дізнатися про виклики й потреби коханих воїнів від них самих і стати поштовхом до соціальних змін.
“У нашій країні кожен переживає свій власний біль і трагедію, але ми не завжди це розуміємо. Ми можемо їхати в одному вагоні з людиною, навіть не підозрюючи, що вона чекає близьку людину з полону або втратила когось на війні. Я вважаю, що ці історії потрібно розповідати, щоб ми ставали ближчими одне до одного. Це дає можливість краще зрозуміти, як живуть українці сьогодні”, — зазначає сценаристка вистави Наталя Ворожбит.
Емоційне занурення у досвід коханих воїнів і ветеранів
Мета вистави — створити простір для глядачів, де вони можуть глибше зрозуміти, що відчувають партнери/ки військових під час війни. Це історії про силу, витривалість, любов і особистий вибір, які дарують натхнення і нові цінності.
“Я дуже рада, що Дикий театр став частиною цього важливого проєкту. Ми часто намагаємося втекти від реальності, але є речі, які ми не можемо ігнорувати. Це вистава про реальність, яка болить, але яку потрібно показати. Ми всі ходимо вулицями з людьми, про чиї переживання можемо не здогадуватися. Ця вистава дає можливість побачити їхні історії, відчути їхній біль і силу”, — говорить Ярослава Кравченко, натхненниця Дикого театру.
Місцем проведення вистави обрали залізничний вокзал — символічне місце зустрічей і розставань, де щодня перетинаються сотні життів. Аби створити атмосферу справжньої поїздки, на вокзалі звучали оголошення, а у вагонах працювали провідниці, які подавали чай “Бойовий чай”, кошти з якого направляються на придбання кейсеваків для воїнів на передовій.
Вистава привертає увагу до питання ролі партнерів/ок українських воїнів і ветеранів. Вони мають стати невіддільною частиною суспільного діалогу, а їхній досвід має бути помітним.
