Настільки мобільними і адаптивними як зараз ми, мабуть, не були ніколи. Раніше був чіткий розподіл: на роботі — працюємо, в дорозі — їдемо, вдома — відпочиваємо, в кафе зустрічаємося з друзями.
А що тепер? Працювати можна де завгодно — у черзі, в потягу, на лавці в парку. Людина, як сидить з ноутом у кафе, попиваючи лате, вже нікого не дивує. Є ще коворкінги. Керівництво взагалі кличе в офіс.
Можна міняти місце роботи хоч кожен день. І ми ж не помилимося, якщо скажемо, що багато хто так і робить, правда? Питання уже не в тому, де відкрити ноут, а в іншому: де краще думається і продуктивніше працюється.
Кафе: атмосфера і свобода
Працювати в кафе на перший погляд класно і навіть романтично. Аромат кави в повітрі, ти за столиком із ноутбуком і улюбленим напоєм. Пишеш собі проєкт чи статтю, паралельно тягнешся за чашкою кави або чаю. Тут же можна і обід влаштувати.
Саме так працював герой роману Андрія Кокотюхи «Київська сищиця» журналіст Гліб Коваленко, який жив у Києві на початку XX століття. Йому не писалося вдома — не міг зібратися з думками. А от у ресторації неподалік дому — так, там він створював свої сенсаційні статті. Навіть мав свій окремий столик. В той час в приміщенні можна було навіть палити.
У наш час це заборонено. Але ми, які живемо через 100 років, і можливості маємо інші. Нікотинові подушечки ZYN* можна використовувати у місцях, де не повинно бути запаху і диму. І від роботи не треба відволікатися – часу на те, щоб покласти пауч під верхню губу потрібно не більше, ніж на хороший ковток кави.
Але є і недоліки: фоновий гул, чужі розмови, музика — не всі тут можуть зосередитися. Для дзвінків взагалі потрібно або виходити на вулицю, або шепотіти у трубку. Тому кафе — гарне місце для роботи на кілька годин. Коли треба закрити термінове завдання, змінити середовище. Але для повного робочого дня це втомливо. І може бути дорого.
Коворкінг: офіс для тих, хто не хоче в офіс
Коворкінг — цікаве місце. Він реально збирає тебе до купи після роботи вдома. Поки ти збираєшся і їдеш, мозок вже перемикається в робочий режим. Вдома надто багато спокус: ліжко, холодильник, серіал «на фоні». Тут працюють всі, і ти хочеш-не-хочеш, але робиш те саме. Ефект колективної продуктивності може творити дива: ти починаєш нарешті той проєкт, навколо якого думки крутилися вже кілька днів.
Але це не романтизація, в жодному разі! Опенспейс є опенспейс. Якщо пощастить, буде тихо і комфортно. Якщо ні — пів дня слухатимеш чужі Zoom-колли про «нову стратегію бренду». Плюс коворкінг — це все одно не твій простір. Сьогодні сів біля вікна, завтра — біля проходу. Треба підлаштовуватися, бронювати місця, думати про час.
У таких просторах взагалі швидко починаєш розуміти, наскільки важливо не заважати одне одному. І ті, хто використовують бездимні формати на кшталт нікотинових подушечок ZYN* чудово це розуміють.
Коворкінг добре працює для тих, кому важливо розділяти дім і роботу, але не хочеться повертатися в офіс. Це певний компроміс сучасної людини: ніби свобода, але з робочою атмосферою.
Офіс: традиції ніхто не відміняв
Роботу в офісі сьогодні чомусь прийнято вважати чимось старомодним. Але для багатьох він залишається найзручнішим місцем. Мобільність і свобода — це добре. Цього практично не мали наші батьки. Але ж іноді так добре прийти туди, де вже все налаштоване і готове до роботи. Не треба шукати Wi-Fi, носити із собою зарядки, думати, де сісти, і чи не попросять тебе через годину звільнити столик.
Є ще одна річ, яку багато хто оцінив тільки після масового переходу на дистанційку: офіс допомагає відділити роботу від життя. Прийшов — працюєш. Вийшов — день закінчився. Але мінуси теж нікуди не поділися: ранкові затори, фіксований графік, колеги, які заходять «буквально на хвилинку», голосні дзвінки. І головне — офіс майже не залишає простору для зміни картинки. Якщо сьогодні не думається за цим столом, то іншого середовища в тебе особливо немає.
Яким буде висновок? Та дуже простим: нам пощастило жити тут і зараз. Мати цю мобільність і неприв’язаність до одного місця. Мати можливість міняти місця роботи в залежності він стану, настрою і потреби.
То що ж насправді допомагає синхронізуватися з місцем? Стан, з яким ти приходиш, та ритуали, які допомагають почати. А ще речі, які дозволяють не відволікатися. Для когось це навушники з улюбленим плейлистом, для інших — вимкнути сповіщення, а для юзерів — подушечка ZYN*, яку можна використовувати просто за робочим столом, поки закриваєш чергову таску.
*Не виключає усіх ризиків. Містить нікотин, що викликає залежність. Тільки для використання повнолітніми особами.
