Згідно з цим дослідженням, тварини на вулицях міст з'являються з наступних причин:
Азербайджан:
Собаки – переважають спадково безпритульні (99%)
Кішки – переважають спадково безпритульні (99%)
Угорщина:
Собаки: 50% викинуті/відмовні, 45% спадково безпритульні, 10% бездоглядні власницькі, 5% втрачені.
Кішки: 60% викинуті, 25% спадково безпритульні, 10% бездоглядні власницькі, 5% втрачені. Заходи регулювання бездомних кішок – використовується як ВСП (Вилов-Стерилізація-Повернення), так і безповоротний вилов, проводяться муніципалітетами.
Німеччина:
Собаки: безпритульних собак немає, потрапляють до притулків – 65% викинуті, 20% втрачені, 5% – бездоглядні власницькі.
Кішки: 55% викинуті, 30% втрачені, 20% бездоглядні власницькі, 5% спадково безпритульні. Заходи регулювання – безповоротний вилов, що проводиться громадськими організаціями та муніципалітетами.
Ірландія:
Собаки: 40% бездоглядні власницькі, 40% викинуті, 10% втрачені.
Іспанія:
Собаки: 70% викинуті і втрачені. Заходи регулювання – безповоротний вилов і ВСП, що проводяться муніципалітетами. Термін перетримки - 8 діб. Притулки – 300: 80% громадські, 20% інших форм власності.
Кішки: 55% ніколи не мали господаря (спадково безпритульні), 40% викинуті, 2% – бездоглядні власницькі і 3% втрачені.
Італія:
Собаки: викинуті і викинуті/відмовні.
Кішки: дуже багато бездоглядних власницьких, багато викинутих/відмовних.
Евтаназія. Умертвіння бездомних тварин – дозволено, але не по відношенню до здорових.
Литва:
Собаки: 92% бездоглядні власницькі, 5% загубилися, 2% спадково безпритульні, 1% викинуті.
Кішки: 70% спадково безпритульні, 24% бездоглядні власницькі, 5% втрачені і 1% викинуті.
Нідерланди:
Собаки: походження собак у притулках – 75% загубилися, 25% викинуті/відмовні.
Кішки: 30% загубилися, 30% спадково безпритульні, 25% бездоглядні власницькі, 15% викинуті.
Україна:
Собаки. Кількість безпритульних собак – 500 000, походження: 70% спадково безпритульні, 15% втрачені, 5% бездоглядні власницькі.
Кішки: 70% спадково безпритульні, 15% втрачені, 5% викинуті, 5% бездоглядні власницькі.
Щоб уникнути появи на вулиці безхазяйних тварин, необхідно по кожному пункту їх походження розробляти цілий комплекс заходів, що є темою окремої статті.
Притулки
На відміну від України, де притулки в основному служать місцем проживання тварин, найчастіше довічним, в європейських країнах притулок це можливість знайти тварині господаря. Тому ефективністю притулку є кількість прилаштованих тварин. Наприклад, у Берлінському муніципальному притулку тільки за 2014 рік було знайдено більш ніж 4500 нових господарів для тварин (собак, кішок тощо), а в Бородянському притулку (Київський муніципальний притулок) така ж кількість тварин прилаштована майже за 5 останніх років.
В європейських країнах відсутні «пташині ринки». Вони там заборонені. Всі тварини купуються або в притулках або спеціалізованих магазинах або у сертифікованих заводчиків. У Західних країнах притулки (діють як центри збору «зайвих» тварин у власників і як центри передачі тварин новим власникам) діляться на такі основні категорії:
Притулки необмеженого прийому (найчастіше вони саме муніципальні)
Після вилову тварини і привозу її в такий притулок настає термін обов'язкової перетримки тварини (в середньому до 14 діб), протягом якого собаки і кішки повертаються власникам, тварини можуть бути передані новим власникам чи громадським притулкам для подальшого утримання.
Незатребувані за цей час тварини – присипляються.
«Усипляння тварини з точки зору зоозахисників розглядається як неминуча міра, оскільки притулки виконують муніципальні програми – так звані притулки необмеженого прийому» (відкритий допуск прихистку) – повинні забезпечувати достатню пропускну здатність і бути завжди готовими до прийому нових тварин. Найбільші зоозахисні організації (Всесвітня організація захисту тварин (WSPA); Аого і РЕТА в США) вважають, що приспати тварину гуманніше, ніж кинути її напризволяще на вулиці і приректи на ранню і жорстоку смерть».
І найважливіше – потрапивши з вулиць міста в комунальний притулок, у тварини є тільки такі шляхи подальшої долі:
- Знайти нового господаря і вийти з притулку.
- Бути приспаним.
- Навічно залишитися в притулку (в 98 відсотках випадків це неможливо через недостатнє фінансування і величезна кількість тварин, щопотребують проживання в притулку). Нагадаю, що потрапивши в притулок, право власності на тварину переходить до притулку, який з цього моменту і повинен виконувати норми Законодавства про утримання тварин, про регулярність годування, про вигули тощо.
- Стати лабораторними тваринами.
Експерименти над тваринами
Тема з лабораторними тваринами дуже багатогранна, але статистика така, що у країнах ЄС на рік для різних цілей використовується близько 10 млн. лабораторних тварин.
65% з цих тварин надходять в фармацевтичні компанії і концерни, які розробляють діагностичне або лабораторне обладнання.
24% тварин проходять на дослідження косметології, побутової хімії, безпеки хімічних сполук.
9% – вивчення нових лікувальних методик і дослідження.
2% – надходять в університетські клініки і лікарні для навчання майбутніх біологів, вірусологів і т.д.
Тільки в Німеччині таких лабораторій, в яких використовуються собаки, понад 4,1 тисяч одиниць. А офіційна статистика ЄС говорить про те, що, наприклад, в тій же в Німеччині в 2002 році на собаках було здійснено понад 5300 дослідів. Походження цих тварин:
- з установ в межах Німеччини (розплідники і притулки) – 3564 тисячі собак.
- тварини з інших країн ЄС – 711 собака.
І наостанок офіційна статистика ЄС про кількості експериментів над тваринами в рік в різних країнах: Швейцарія – 700, Німеччина – 2,4 млн, Франція – 2,3 млн, Італія – 890 тисяч експериментів.
Притулки обмеженого прийому (найчастіше – громадські)
Це притулки без умертвіння тварин, але вони зазвичай мають обмежене число місць для прийому тварин, тому найчастіше вони мають довгі «списки очікування» власників тварин, що бажають здати своїх улюбленців. Тож дехто з цих власників змушений знаходити альтернативні шляхи виходу з цього становища.
Вони виконують важливу, але другорядну роль у заходах з контролю чисельності тварин.
Приватна організація з державним контрактом – притулки третього типу, належать приватним некомерційним організаціям, що мають контракт з муніципалітетом міста або округу на проведення робіт з контролю чисельності тварин і впровадження в життя правил, що стосуються населення.
Іноді притулок служить лише для утримання виловлених або зданих тварин, в той час як співробітники служби вилову тварин і контролю правил утримання працюють під керівництвом і наглядом департаменту поліції. В інших випадках приватна організація може наймати, навчати і стежити за роботою співробітників служби вилову тварин, а не тільки надавати приміщення для затриманих тварин.
Приватні організації отримують гроші від місцевої влади на утримання служби контролю чисельності тварин, хоча вони можуть також збирати приватні пожертвування для фінансування інших програм, таких як навчання гуманного поводження з тваринами і порятунок тварин. Як правило, організації, що забезпечують муніципальні програми, зобов'язані утримувати притулок, що допускає евтаназію незатребуваних тварин, тобто притулок необмеженого прийому.
Основним доходом притулків є пожертвування. Але європейська особливість податкового законодавства говорить про те, що будь-яка фізична особа має можливість направити частину своїх податків, а саме аналог українського ПДФО в розмірі до 2 відсотків не в державну казну, а в благодійний фонд (для юросіб дозволяється на такі цілі відправляти до 1, 5 відсотків податку на прибуток підприємств). На жаль, Україна до такої цивілізованої справедливої нормі ще далеко.
Ці внески дуже серйозно рятують благодійні товариства в країні, особливо притулки для тварин, адже не секрет, що утримання тварин – це збитковий бізнес.
Джерело: Платформа розвитку міст
