Утома, тривога та втрата запахів
Як це — жити з постковідним синдромом
( І що з ним робити. )
Утома, тривога та втрата запахів
Як це — жити з постковідним синдромом
( І що з ним робити. )
До сьогодні у світі коронавірусом інфікувалися понад 269 млн осіб. В Україні — 3,71 млн осіб. Проте перехворіти на ковід не завжди означає з ним попрощатися. Люди можуть відзначати втому, розсіяну увагу, втрату активності й жаги до життя місяцями після хвороби.
Ці симптоми вже виділяють в окреме явище — постковідний синдром. Приблизно третина людей, що стикнулися з коронавірусом, можуть відчути його на собі. Чому так — наразі невідомо.
Згідно з даними багатьох міжнародних досліджень, утомлюваність розглядають як один із найпоширеніших проявів постковідного синдрому. Це також продемонструвала дослідницька компанія Gradus Researchℹ️, яка провела на замовлення фармацевтичної компанії «Дарниця» дослідження поширеності постковідних симптомів в Україні.
Разом із втомлюваністю часто трапляються:
Ці симптоми вже виділяють в окреме явище — постковідний синдром. Приблизно третина людей, що стикнулися з коронавірусом, можуть відчути його на собі. Чому так — наразі невідомо.
Згідно з даними багатьох міжнародних досліджень, утомлюваність розглядають як один із найпоширеніших проявів постковідного синдрому. Це також продемонструвала дослідницька компанія Gradus Researchℹ️, яка провела на замовлення фармацевтичної компанії «Дарниця» дослідження поширеності постковідних симптомів в Україні.
Разом із втомлюваністю часто трапляються:
До сьогодні у світі коронавірусом інфікувалися понад 269 млн осіб. В Україні — 3,71 млн осіб. Проте перехворіти на ковід не завжди означає з ним попрощатися. Люди можуть відзначати втому, розсіяну увагу, втрату активності й жаги до життя місяцями після хвороби.
Ці симптоми вже виділяють в окреме явище — постковідний синдром. Приблизно третина людей, що стикнулися з коронавірусом, можуть відчути його на собі. Чому так — наразі невідомо.
Згідно з даними багатьох міжнародних досліджень, утомлюваність розглядають як один із найпоширеніших проявів постковідного синдрому. Це також продемонструвала дослідницька компанія Gradus Researchℹ️, яка провела на замовлення фармацевтичної компанії «Дарниця» дослідження поширеності постковідних симптомів в Україні.
Разом із втомлюваністю часто трапляються:
Ці симптоми вже виділяють в окреме явище — постковідний синдром. Приблизно третина людей, що стикнулися з коронавірусом, можуть відчути його на собі. Чому так — наразі невідомо.
Згідно з даними багатьох міжнародних досліджень, утомлюваність розглядають як один із найпоширеніших проявів постковідного синдрому. Це також продемонструвала дослідницька компанія Gradus Researchℹ️, яка провела на замовлення фармацевтичної компанії «Дарниця» дослідження поширеності постковідних симптомів в Україні.
Разом із втомлюваністю часто трапляються:
Дослідження компанії Gradus Research на замовлення фармацевтичної компанії «Дарниця», 1527 інтерв’ю, чоловіки та жінки віком від 18 до 60 років, що живуть у Харкові, Києві, Львові, Одесі, Запоріжжі та Дніпрі, 2–4 листопада 2021 року.
тривожність,
страх,
пригнічений настрій,
фрустрація,
задишка,
біль у грудях,
серцебиття,
кашель.
Четверо людей, що перехворіли на ковід, та троє експертів розповідають, як проявляються симптоми постковідної хвороби, та що можна з цим зробити.
головний бiль
як проявляється, чому відбувається
Тетяна Слободін, невролог, д.м.н., професор:
Загалом вважають, що причиною головного болю при вірусних захворюваннях є лихоманка. Однак у випадку захворювання на COVID-19 механізм розвитку головного болю є предметом дискусій.
Системна запальна реакція, яку спричиняє хвороба, впливає на збереження головного болю навіть після одужання. Це пояснюють значними змінами на різних рівнях, яке викликає запалення. Не варто також недооцінювати роль психоемоційного виснаження, тривожності та стресу в період після перенесеного захворювання. У багатьох людей соціальна ізоляція, і саме захворювання на COVID-19, можуть призводити до розладів сну. Це може провокувати розвиток головного болю.
Якщо порівнювати головний біль при COVID-19 з іншими типами головного болю, то він суттєво не відрізняється за своїми проявами. Наприклад, як і при інших вірусних захворюваннях, може охоплювати всю голову, а може бути переважно в якійсь її частині. Головний біль може посилюватися під час фізичних навантажень, що теж характерно для мігрені.
Захворювання на COVID-19 може спричинити почастішання та посилення нападів мігрені у людей, що попередньо мали встановлений діагноз даного захворювання.
Загалом вважають, що причиною головного болю при вірусних захворюваннях є лихоманка. Однак у випадку захворювання на COVID-19 механізм розвитку головного болю є предметом дискусій.
Системна запальна реакція, яку спричиняє хвороба, впливає на збереження головного болю навіть після одужання. Це пояснюють значними змінами на різних рівнях, яке викликає запалення. Не варто також недооцінювати роль психоемоційного виснаження, тривожності та стресу в період після перенесеного захворювання. У багатьох людей соціальна ізоляція, і саме захворювання на COVID-19, можуть призводити до розладів сну. Це може провокувати розвиток головного болю.
Якщо порівнювати головний біль при COVID-19 з іншими типами головного болю, то він суттєво не відрізняється за своїми проявами. Наприклад, як і при інших вірусних захворюваннях, може охоплювати всю голову, а може бути переважно в якійсь її частині. Головний біль може посилюватися під час фізичних навантажень, що теж характерно для мігрені.
Захворювання на COVID-19 може спричинити почастішання та посилення нападів мігрені у людей, що попередньо мали встановлений діагноз даного захворювання.
Анастасія Стадник
Я захворіла на COVID-19, коли була вагітною. Перша емоція — це шок, адже ти починаєш хвилюватися не тільки за себе, але й за дитину, яка зараз у тебе в животику.
Я не відчувала смаків і запахів, мала головний біль та втомлюваність. Наче все не так страшно, але я ніколи не відчувала такого болю в голові. Мені здавалося, ніби мене хтось б‘є молотом або головою об стінку. Я скручувалася клубком і чекала на полегшення.
Перші три дні хвороби головний біль взагалі не зникав. Він увесь час стискав скроні й ніби пригнічував моральний стан. На четвертий день стало легше, голова боліла вже по 2-3 години на добу. Моя лікарка радила виїжджати в ліс і дихати свіжим повітрям, щоб кисень потрапляв до організму. Це дійсно трішки відволікало від захворювання та полегшувало біль. У цей період я навіть частково переусвідомила життя, зрозумівши, що найважливіше — це здоров’я. Все решта буде, коли у тебе нічого не болітиме.
Ще один з симптомів — утомленість. Я не встигала прокинутися, як вже заморювалася. Це абсолютно не схоже на мене, адже я гіперактивна особистість. Мені не притаманна лінь.
Цей стан тривав ще впродовж 2-3 тижнів після хвороби. Зараз можу сказати, що я знову почала жити. Життя прекрасне. Попри всі нюанси, цінуйте кожну його мить.
Я не відчувала смаків і запахів, мала головний біль та втомлюваність. Наче все не так страшно, але я ніколи не відчувала такого болю в голові. Мені здавалося, ніби мене хтось б‘є молотом або головою об стінку. Я скручувалася клубком і чекала на полегшення.
Перші три дні хвороби головний біль взагалі не зникав. Він увесь час стискав скроні й ніби пригнічував моральний стан. На четвертий день стало легше, голова боліла вже по 2-3 години на добу. Моя лікарка радила виїжджати в ліс і дихати свіжим повітрям, щоб кисень потрапляв до організму. Це дійсно трішки відволікало від захворювання та полегшувало біль. У цей період я навіть частково переусвідомила життя, зрозумівши, що найважливіше — це здоров’я. Все решта буде, коли у тебе нічого не болітиме.
Ще один з симптомів — утомленість. Я не встигала прокинутися, як вже заморювалася. Це абсолютно не схоже на мене, адже я гіперактивна особистість. Мені не притаманна лінь.
Цей стан тривав ще впродовж 2-3 тижнів після хвороби. Зараз можу сказати, що я знову почала жити. Життя прекрасне. Попри всі нюанси, цінуйте кожну його мить.
блогерка n.stadnyk 2,1 млн підписників
Як подолати головний біль?
Тетяна Слободін, невролог, д.м.н., професор:
Попри саме захворювання на COVID-19, головний біль провокують й інші фактори. Це стрес, недосипання, психоемоційне виснаження тощо. Тому після хвороби важливо максимально приділити час відновленню — дотримуватися режиму сну та харчуван ня, уникати фізичного й емоційного перевантаження. У пригоді можуть стати релаксаційні методики, наприклад, медитації.
Прийом знеболювальних засобів від головного болю також може допомогти, але в ідеалі його слід обмежувати — до менше ніж трьох днів на тиждень. Дуже важливо не застосовувати знеболювальних засобів на регулярній щоденній основі, оскільки вони самі можуть спричиняти головний біль (пов’язаний з надмірним вживанням лікарських засобів).
Якщо знеболювальних засобів все ж не уникнути, можна застосувати прості анальгетики або нестероїдні протизапальні препарати. Але в будь-якому випадку перед застосуванням лікарських засобів необхідно проконсультуватися з особистим лікарем.
Якщо з часом головні болі, які з'явилися після перенесеного захворювання на COVID-19, не зникають або навіть посилюються, варто обов'язково звернутися за фаховою медичною допомогою. Також не потрібно зволікати з відвідуванням лікаря у випадку, коли почастішали та стали важчими напади мігрені, або з'явилися ознаки головного болю, яких не було раніше.
Попри саме захворювання на COVID-19, головний біль провокують й інші фактори. Це стрес, недосипання, психоемоційне виснаження тощо. Тому після хвороби важливо максимально приділити час відновленню — дотримуватися режиму сну та харчуван ня, уникати фізичного й емоційного перевантаження. У пригоді можуть стати релаксаційні методики, наприклад, медитації.
Прийом знеболювальних засобів від головного болю також може допомогти, але в ідеалі його слід обмежувати — до менше ніж трьох днів на тиждень. Дуже важливо не застосовувати знеболювальних засобів на регулярній щоденній основі, оскільки вони самі можуть спричиняти головний біль (пов’язаний з надмірним вживанням лікарських засобів).
Якщо знеболювальних засобів все ж не уникнути, можна застосувати прості анальгетики або нестероїдні протизапальні препарати. Але в будь-якому випадку перед застосуванням лікарських засобів необхідно проконсультуватися з особистим лікарем.
Якщо з часом головні болі, які з'явилися після перенесеного захворювання на COVID-19, не зникають або навіть посилюються, варто обов'язково звернутися за фаховою медичною допомогою. Також не потрібно зволікати з відвідуванням лікаря у випадку, коли почастішали та стали важчими напади мігрені, або з'явилися ознаки головного болю, яких не було раніше.
утомлюваність
як проявляється, чому відбувається
Світлана Гук, пульмонолог:
Згідно з даними багатьох міжнародних досліджень, утомлюваність як прояв постковідного синдрому зустрічається найчастіше серед людей, що перенесли COVID-19.
До сьогодні не зовсім зрозуміло, звідки бере початок симптом. Але те, що сьогодні відомо — у симптому немає єдиної причини. Причиною може бути системна запальна реакція, яка розвивається у відповідь на проникнення вірусу в організм людини. Також впливають стрес і порушення сну. Після одужання від COVID-19 такі стани, як анемія, дефіцит вітаміну D, гіпотиреоз, дефіцит кортизолу можуть бути причиною слабкості.
Утомлюваність у постковідний період зазвичай проявляється зниженою здатністю до виконання рутинних повсякденних активностей і відчуттям виснаження. Серед інших симптомів:
• сонливість;
• головні болі;
• запаморочення;
• біль або ломота в м’язах;
• м’язова слабкість;
• погані навички прийняття рішень;
• зміни настрою та дратівливість;
• утрата апетиту;
• нечіткий зір;
• проблеми з короткочасною пам’яттю;
• погана концентрація уваги;
• низька мотивація.
Після подолання будь-якої хвороби в організмі починаються процеси відновлення. Зокрема це стосується й утомлюваності. При захворюванні на COVID-19 розвиваються запальні реакції, може порушуватися мікроциркуляція в судинах. Вірус прямо впливає на клітини нервової системи. Залишкові явища цих уражень провокують збереження симптому втомлюваності після хвороби.
Згідно з даними багатьох міжнародних досліджень, утомлюваність як прояв постковідного синдрому зустрічається найчастіше серед людей, що перенесли COVID-19.
До сьогодні не зовсім зрозуміло, звідки бере початок симптом. Але те, що сьогодні відомо — у симптому немає єдиної причини. Причиною може бути системна запальна реакція, яка розвивається у відповідь на проникнення вірусу в організм людини. Також впливають стрес і порушення сну. Після одужання від COVID-19 такі стани, як анемія, дефіцит вітаміну D, гіпотиреоз, дефіцит кортизолу можуть бути причиною слабкості.
Утомлюваність у постковідний період зазвичай проявляється зниженою здатністю до виконання рутинних повсякденних активностей і відчуттям виснаження. Серед інших симптомів:
• сонливість;
• головні болі;
• запаморочення;
• біль або ломота в м’язах;
• м’язова слабкість;
• погані навички прийняття рішень;
• зміни настрою та дратівливість;
• утрата апетиту;
• нечіткий зір;
• проблеми з короткочасною пам’яттю;
• погана концентрація уваги;
• низька мотивація.
Після подолання будь-якої хвороби в організмі починаються процеси відновлення. Зокрема це стосується й утомлюваності. При захворюванні на COVID-19 розвиваються запальні реакції, може порушуватися мікроциркуляція в судинах. Вірус прямо впливає на клітини нервової системи. Залишкові явища цих уражень провокують збереження симптому втомлюваності після хвороби.
Каріна Сіренко
Я тяжко перехворіла на ковід на початку 2021 року, взимку. З симптомів були й температура, й кашель, й головний біль. А далі — ще пів року постковідного синдрому. Перші три місяці я перебувала в тяжкій депресії, тоді весь час просто мовчала. Повністю зник нюх. Але найбільше я страждала від втоми.
Сили зникли з першого дня захворювання. Проте тоді мене це не дивувало, оскільки під час хвороби мало хто залишається активним. Інша справа — відчувати втому навіть тоді, коли одужав. Таке враження, що сили покинули тіло. Ти просто лежиш, ніби в апатії. Уявіть перше тренування за умови, якщо раніше ти ніколи не займався спортом. Після заняття ти валишся на ліжко, не в змозі підвестися, аби випити води. Я в такому стані перебувала постійно. Проблема в тому, що ти хочеш щось робити, а організм відмовляється. Втома була що на фізичному, що на моральному рівнях.
Мені здається, досі, через 10 місяців після хвороби, я переживаю цей стан. Звісно, аж такої слабкості немає, але деякі речі даються тяжко. Прибирання вдома затягується на три дні. Я усвідомлюю, що швидше просто не можу, інакше одразу ломить м’язи та спину. Сподіваюся, рано чи пізно це мине.
Сили зникли з першого дня захворювання. Проте тоді мене це не дивувало, оскільки під час хвороби мало хто залишається активним. Інша справа — відчувати втому навіть тоді, коли одужав. Таке враження, що сили покинули тіло. Ти просто лежиш, ніби в апатії. Уявіть перше тренування за умови, якщо раніше ти ніколи не займався спортом. Після заняття ти валишся на ліжко, не в змозі підвестися, аби випити води. Я в такому стані перебувала постійно. Проблема в тому, що ти хочеш щось робити, а організм відмовляється. Втома була що на фізичному, що на моральному рівнях.
Мені здається, досі, через 10 місяців після хвороби, я переживаю цей стан. Звісно, аж такої слабкості немає, але деякі речі даються тяжко. Прибирання вдома затягується на три дні. Я усвідомлюю, що швидше просто не можу, інакше одразу ломить м’язи та спину. Сподіваюся, рано чи пізно це мине.
журналістка
Як подолати втомлюваність?
Світлана Гук, пульмонолог:
На жаль, не існує специфічних ліків або швидкого рецепта лікування втомлюваності у постковідний період. Найефективнішим методом лікування є поступове відновлення з фізичною та психоемоційною реабілітацією.
На персональному рівні важливо прийняти свій стан і дати час собі відновитися. За наявності втомлюваності уникайте розумових та емоційних перевантажень. Відпочивайте й намагайтеся більше часу проводити без використання ґаджетів з постійним потоком інформації. Натомість спробуйте програми для релаксації, дихання та медитації. Зменште будь-який сенсорний вплив, який змушує вас відчувати напруженість (шум і яскраве світло). Дотримуйтеся збалансованого харчування та вживайте багато рідини. Важливим є рух. Поступово необхідно повертатися до звичайної рухової активності, оскільки тривалий постільний режим також розглядають як фактор розвитку втомлюваності у пост-COVID-19 період.
Планування й рівномірний розподіл участі в повсякденних активностях також сприятиме відновленню. Якщо втома з часом не минає, навіть стає гірше та приєднуються інші симптоми, зверніться до лікаря.
На жаль, не існує специфічних ліків або швидкого рецепта лікування втомлюваності у постковідний період. Найефективнішим методом лікування є поступове відновлення з фізичною та психоемоційною реабілітацією.
На персональному рівні важливо прийняти свій стан і дати час собі відновитися. За наявності втомлюваності уникайте розумових та емоційних перевантажень. Відпочивайте й намагайтеся більше часу проводити без використання ґаджетів з постійним потоком інформації. Натомість спробуйте програми для релаксації, дихання та медитації. Зменште будь-який сенсорний вплив, який змушує вас відчувати напруженість (шум і яскраве світло). Дотримуйтеся збалансованого харчування та вживайте багато рідини. Важливим є рух. Поступово необхідно повертатися до звичайної рухової активності, оскільки тривалий постільний режим також розглядають як фактор розвитку втомлюваності у пост-COVID-19 період.
Планування й рівномірний розподіл участі в повсякденних активностях також сприятиме відновленню. Якщо втома з часом не минає, навіть стає гірше та приєднуються інші симптоми, зверніться до лікаря.
Утрата нюху
як проявляється, чому відбувається
Світлана Гук, пульмонолог:
За останніми даними, зокрема американських учених при Гарвардській медичній школі, втрата нюху розвивається внаслідок впливу коронавірусу на низку клітин. Серед них є ті, що підтримують нервові клітини, відповідальні за сприйняття запахів.
Ступінь ураження нюхового аналізатора впливає на те, наскільки повноцінно працюють рецептори після хвороби. Якщо ушкодження відбулося лише на рівні нюхових рецепторів, то чутливість до запахів може повернутися протягом півтора місяця. Якщо ураження було сильнішим, відновлення може тривати від шести до дванадцяти місяців. Також впливають супутні захворювання та шкідливі звички.
Спотворення запахів, або паросмія, розглядається як один із симптомів захворювання на COVID-19 та в період після хвороби. Учені розходяться в думках, чому так відбувається. На те, чи людина повністю перестане чути запахи, чи сприйматиме їх спотворено, впливає, який саме нейрон у нюховому тракті пошкоджений.
За останніми даними, зокрема американських учених при Гарвардській медичній школі, втрата нюху розвивається внаслідок впливу коронавірусу на низку клітин. Серед них є ті, що підтримують нервові клітини, відповідальні за сприйняття запахів.
Ступінь ураження нюхового аналізатора впливає на те, наскільки повноцінно працюють рецептори після хвороби. Якщо ушкодження відбулося лише на рівні нюхових рецепторів, то чутливість до запахів може повернутися протягом півтора місяця. Якщо ураження було сильнішим, відновлення може тривати від шести до дванадцяти місяців. Також впливають супутні захворювання та шкідливі звички.
Спотворення запахів, або паросмія, розглядається як один із симптомів захворювання на COVID-19 та в період після хвороби. Учені розходяться в думках, чому так відбувається. На те, чи людина повністю перестане чути запахи, чи сприйматиме їх спотворено, впливає, який саме нейрон у нюховому тракті пошкоджений.
Оксана Царук
Я хворіла на ковід наприкінці березня. Нюх у мене зник одразу. Парфуми, ароматна косметика — не відчувала нічого. Рятувало те, що смак залишився, тому я могла готувати. Але як було прикро, коли сидиш влітку на природі й зовсім не відчуваєш ні аромату цвітіння вишні, ні аромату моря! А шашлик! Тільки смаку для отримання задоволення мені було недостатньо.
Я не відчуваю запахів уже понад 8 місяців. Зараз щось потроху починає з’являтися, але всі аромати спотворені. М’ясо смердить горілим, помідори — травою, мандарин — невідомо чим. У пекарні я наче й відчуваю аромат, але це щось незнайоме. Загалом усі запахи нові.
Я пробувала стимулювати нюх сама. Кілька днів зранку вдихала аромати кави й лимона, але не допомогло. Надіюся на слова лікарів, що колись нюх повернеться, адже мозок починає поступово згадувати аромати.
Я не відчуваю запахів уже понад 8 місяців. Зараз щось потроху починає з’являтися, але всі аромати спотворені. М’ясо смердить горілим, помідори — травою, мандарин — невідомо чим. У пекарні я наче й відчуваю аромат, але це щось незнайоме. Загалом усі запахи нові.
Я пробувала стимулювати нюх сама. Кілька днів зранку вдихала аромати кави й лимона, але не допомогло. Надіюся на слова лікарів, що колись нюх повернеться, адже мозок починає поступово згадувати аромати.
держслужбовиця
Як повернути нюх?
Світлана Гук, пульмонолог:
Фахівці радять тренувати нюх, нюхаючи різні ароматичні олії. На кожному із запахів варто зосереджуватися приблизно 20 секунд. Такі тренування з розпізнавання запахів можна проводити два рази на день, використовуючи кілька різних монозапахів. Ідеальні для цього ефірні олії — лаванди, евкаліпта, лимона, м’яти тощо.
Терміни відновлення є індивідуальними та залежать від ступеня ураження нервової системи, супутніх захворювань і звичок пацієнта. Відновлення нюху, спотвореного в легкій формі, найчастіше відбувається протягом 4–8 тижнів. У тяжких випадках тривалість спотворених відчуттів може досягати 6–8 або й більше місяців.
Якщо це суттєво впливає на якість життя, варто звернутися за допомогою до спеціаліста.
Фахівці радять тренувати нюх, нюхаючи різні ароматичні олії. На кожному із запахів варто зосереджуватися приблизно 20 секунд. Такі тренування з розпізнавання запахів можна проводити два рази на день, використовуючи кілька різних монозапахів. Ідеальні для цього ефірні олії — лаванди, евкаліпта, лимона, м’яти тощо.
Терміни відновлення є індивідуальними та залежать від ступеня ураження нервової системи, супутніх захворювань і звичок пацієнта. Відновлення нюху, спотвореного в легкій формі, найчастіше відбувається протягом 4–8 тижнів. У тяжких випадках тривалість спотворених відчуттів може досягати 6–8 або й більше місяців.
Якщо це суттєво впливає на якість життя, варто звернутися за допомогою до спеціаліста.
тривожність або депресія
як проявляється, чому відбувається
Олексій Крапивка, психіатр:
Серед моїх пацієнтів приблизно 40–50 людей звернулися зі скаргами на психоемоційний стан після того, як перехворіли на ковід. Додам, що більша частина ще до коронавірусу мала проблеми з тривогою чи нераціональною зміною настрою. Проте до хвороби це не заважало їм жити повноцінно. Потім усе змінилося.
Коронавірус вміє тимчасово вимикати наші гальмівні системи. Через це ніщо не стримує тривоги. Така сама історія із системою, яка відповідає за депресивність. Я багато разів чув від своїх колег про те, що в їхніх пацієнтів вірус спричиняв психози, панічні атаки тощо.
Я не можу сказати, що тривожність і депресія після ковіду чимось відрізняються від тих, що активізують інші чинники. Ми тільки спостерігаємо це явище, даних мало. Проте вже напевно можна казати, що коронавірус швидше ламає людей. Якщо за звиклих умов для розвитку тривожного синдрому потрібні пів року, за наявності ковіду — тиждень-два.
Симптоми тривожності:
• проблеми зі сном;
• серцебиття;
• тремор — тремтіння в частинах тіла;
• дивні відчуття, напруга в ділянці діафрагми чи кінцівках;
• відчуття недостатності повітря;
• часті відвідування туалету;
• розлади травної системи внаслідок стресу.
Серед моїх пацієнтів приблизно 40–50 людей звернулися зі скаргами на психоемоційний стан після того, як перехворіли на ковід. Додам, що більша частина ще до коронавірусу мала проблеми з тривогою чи нераціональною зміною настрою. Проте до хвороби це не заважало їм жити повноцінно. Потім усе змінилося.
Коронавірус вміє тимчасово вимикати наші гальмівні системи. Через це ніщо не стримує тривоги. Така сама історія із системою, яка відповідає за депресивність. Я багато разів чув від своїх колег про те, що в їхніх пацієнтів вірус спричиняв психози, панічні атаки тощо.
Я не можу сказати, що тривожність і депресія після ковіду чимось відрізняються від тих, що активізують інші чинники. Ми тільки спостерігаємо це явище, даних мало. Проте вже напевно можна казати, що коронавірус швидше ламає людей. Якщо за звиклих умов для розвитку тривожного синдрому потрібні пів року, за наявності ковіду — тиждень-два.
Симптоми тривожності:
• проблеми зі сном;
• серцебиття;
• тремор — тремтіння в частинах тіла;
• дивні відчуття, напруга в ділянці діафрагми чи кінцівках;
• відчуття недостатності повітря;
• часті відвідування туалету;
• розлади травної системи внаслідок стресу.
Дмитро Климюк
Я відчував тривожність ще до того, як захворів. Можливо, це була більше тривога, а не тривожність. Відчуття знайоме всім, особливо перед важливими подіями на кшталт екзаменів, розмов з керівництвом, спробою познайомитись із дівчиною, яка сподобалася. Але це була короткострокова тривога, яка виникала раз на пів року.
Коли хворів на ковід, тривоги як такої не було, але про неї попередила лікарка під час візиту. Сказала, що навіть можуть з’явитися панічні атаки. Хоча пригадую, що були переживання за побутові речі. Мав відчуття, що у квартирі почнуться поломки одна за одною. Такі думки раніше точно мене не тривожили.
Я хворів місяць тому. Тривожність проявляється й нині — час від часу. Я мав віднести ноутбук на ремонт. Начитався статей про те, що в майстернях можуть зняти половину запчастин з комп’ютера. Почав за це переживати. Логічних причин для такої тривоги не було. Тоді я зрозумів, що в мене підвищилася тривожність.
Як на мене, післяковідна тривожність відрізняється від звичайної. Боротися з переживаннями ми нібито вміємо, але після хвороби, коли ти наче вже подолав переживання, вони можуть тебе накрити знову. Цей стан триває хвилину-дві, але все одно він відчутний.
З тривогою я боровся самостійно. Оскільки я трохи цікавлюся психологією, знаю, що найпростіше з нею боротися через раціоналізацію. Тож намагався зрозуміти, що спричиняє тривогу, і пояснити собі, що немає на це причин. Дуже допомогла дружина, яка бачила, що я переживаю, і підтримувала в цей момент. Нині тривога є, але в рази менша. Можливо, також допомогли ліки, які виписала лікарка для відновлення нервової системи.
Коли хворів на ковід, тривоги як такої не було, але про неї попередила лікарка під час візиту. Сказала, що навіть можуть з’явитися панічні атаки. Хоча пригадую, що були переживання за побутові речі. Мав відчуття, що у квартирі почнуться поломки одна за одною. Такі думки раніше точно мене не тривожили.
Я хворів місяць тому. Тривожність проявляється й нині — час від часу. Я мав віднести ноутбук на ремонт. Начитався статей про те, що в майстернях можуть зняти половину запчастин з комп’ютера. Почав за це переживати. Логічних причин для такої тривоги не було. Тоді я зрозумів, що в мене підвищилася тривожність.
Як на мене, післяковідна тривожність відрізняється від звичайної. Боротися з переживаннями ми нібито вміємо, але після хвороби, коли ти наче вже подолав переживання, вони можуть тебе накрити знову. Цей стан триває хвилину-дві, але все одно він відчутний.
З тривогою я боровся самостійно. Оскільки я трохи цікавлюся психологією, знаю, що найпростіше з нею боротися через раціоналізацію. Тож намагався зрозуміти, що спричиняє тривогу, і пояснити собі, що немає на це причин. Дуже допомогла дружина, яка бачила, що я переживаю, і підтримувала в цей момент. Нині тривога є, але в рази менша. Можливо, також допомогли ліки, які виписала лікарка для відновлення нервової системи.
журналіст
що робити з тривожнiстю?
Олексій Крапивка, психіатр:
Важливо спостерігати за своїми реакціями. Треба оцінювати якість сну, відчуття на ранок, швидкість втомлюваності. Тривога має бути раціональною, тобто такою, де за певних умов вона прокинеться в кожному. Безпідставні тривоги свідчать про можливий розлад.
Якщо психоемоційний стан до ковіду та після відрізняється, треба звернутися до лікаря — лікаря-психіатра чи лікаря-психотерапевта. Також можуть допомогти неврологи. Симптоми після коронавірусної хвороби — це сфера медичного лікування, не психологічного. Ці стани лікуються медикаментозно.
Важливо спостерігати за своїми реакціями. Треба оцінювати якість сну, відчуття на ранок, швидкість втомлюваності. Тривога має бути раціональною, тобто такою, де за певних умов вона прокинеться в кожному. Безпідставні тривоги свідчать про можливий розлад.
Якщо психоемоційний стан до ковіду та після відрізняється, треба звернутися до лікаря — лікаря-психіатра чи лікаря-психотерапевта. Також можуть допомогти неврологи. Симптоми після коронавірусної хвороби — це сфера медичного лікування, не психологічного. Ці стани лікуються медикаментозно.
Сьогодні як ніколи важливо, що великі компанії не стоять осторонь гострих соціальних проблем. Фармацевтична компанія «Дарниця», лідер фармацевтичної галузі Україниℹ️, запустила платформу postcovid.darnitsa.ua, де подано експертну, перевірену інформацію про постковідний синдром та шляхи його подолання.
«Ми створили платформу postcovid.darnitsa.ua, оскільки бачимо дефіцит інформації щодо цього питання в Україні. Особливість ресурсу полягає в тому, що компанія “Дарниця” збирає, аналізує та систематизує міжнародну практику й дослідження та робить її доступною для широкої аудиторії», — коментує Ігор Никифорчин, директор з медичних питань фармацевтичної компанії «Дарниця».
«Ми створили платформу postcovid.darnitsa.ua, оскільки бачимо дефіцит інформації щодо цього питання в Україні. Особливість ресурсу полягає в тому, що компанія “Дарниця” збирає, аналізує та систематизує міжнародну практику й дослідження та робить її доступною для широкої аудиторії», — коментує Ігор Никифорчин, директор з медичних питань фармацевтичної компанії «Дарниця».
Сьогодні як ніколи важливо, що великі компанії не стоять осторонь гострих соціальних проблем. Фармацевтична компанія «Дарниця», лідер фармацевтичної галузі Україниℹ️, запустила платформу postcovid.darnitsa.ua, де подано експертну, перевірену інформацію про постковідний синдром та шляхи його подолання.
«Ми створили платформу postcovid.darnitsa.ua, оскільки бачимо дефіцит інформації щодо цього питання в Україні. Особливість ресурсу полягає в тому, що компанія “Дарниця” збирає, аналізує та систематизує міжнародну практику й дослідження та робить її доступною для широкої аудиторії», — коментує Ігор Никифорчин, директор з медичних питань фармацевтичної компанії «Дарниця».
«Ми створили платформу postcovid.darnitsa.ua, оскільки бачимо дефіцит інформації щодо цього питання в Україні. Особливість ресурсу полягає в тому, що компанія “Дарниця” збирає, аналізує та систематизує міжнародну практику й дослідження та робить її доступною для широкої аудиторії», — коментує Ігор Никифорчин, директор з медичних питань фармацевтичної компанії «Дарниця».
МАТЕРІАЛ ПІДГОТОВЛЕНО ЗА ПІДТРИМКИ
Інформація на цьому сайті носить суто інформаційний характер та не може бути використана для самодіагностики чи самолікування.
В натуральному виразі, Фармдовідник України 2021, Top Lead.
