Які наслідки піднесення націоналістично спрямованого суспільства до влади, якщо надати всі інструменти та засоби правління, виходячи з історичного досвіду?

Яким для українців буде воєнний та післявоєнний етнічний націоналізм, враховуючи його широке поширення?

Український націоналізм:
воля або смерть та збереження державності

Націоналізм завжди був суперечливою ідеологією. Зароджений у процесах утворення самостійних, національних держав, розпаду імперій і виділення колоній від метрополій він змінив геополітичні процеси, втіливши дух нації серед різних верств населення.

Головний принцип націоналізму — цінність нації як найвищої форми суспільної єдності та її переваги в державотворчому процесі:

• свобода особи можлива тільки тоді, коли вона ідентифікує себе із нацією;
• свобода й суверенітет націй є умовою світового порядку і справедливості.

Що таке націоналізм?

Війна — час, в який ефективно поширювати націоналістичні настрої серед громадян України, аби прогнати та перемогти ворога, який і прийшов нас “денацифікувати”. Але треба пам’ятати, що йти шляхом творення Української Соборної Самостійної держави й боротьби за цю ідею варто із правильним вектором та розумінням її мети, аби наслідки цієї боротьби не стали фатальними для майбутнього країни. Не усвідомивши до кінця уроків історії, ми знову потерпаємо від того самого підступного ворога, проти якого боролись від початку націоналістичного руху — це великодержавний шовінізм, проте вже не польський, а російський.

Націоналізм під час війни

Тому варто поставити це запитання, щоб не схибити: як буде реалізовано політику українського
націоналізму після перемоги над росією у широкомасштабній війні та в період відбудови?

Спершу треба збагнути, про що свідчить певний історичний досвід творення української націоналістичної держави.

Тому варто поставити це запитання, щоб не схибити:
як буде реалізовано
політику українського
націоналізму після перемоги над росією у широкомасштабній війні та в період відбудови?

Екскурс в історію українського націоналізму

Український націоналізм на початку XX століття був радикальною реакцією на порушення прав українського населення трьома режимами: польським, російським та німецьким.

Початок було закладено українським (галицьким) інтегральним націоналізмом, головним ідеологом якого був Дмитро Донцов. Він передбачав боротьбу й опір імперському націоналізму росії та шовінізму Польщі.

Упереджене ставлення до цієї боротьби було викликане її засобами, що посилалися на ідеологію Беніто Муссоліні, яка виникла після перемоги фашизму в Італії у 1923 році, та комуністичного більшовизму.

Агітаційний плакат ОУН

Отже, роз’яснимо: якою мірою українські націоналісти ототожнювали себе з фашизмом як універсальним явищем?

Фрагмент гравюри художника, члена ОУН і УГВР Ніла Хасевича: «СССР – тюрма народів», 1948 рік

Гравюра Ніла Хасевича, на якій повстанець топче радянський і нацистський прапори

Марка Підпільної пошти України, випущена у 1981 році. Присвячена 40-й річниці Акту відновлення Української Держави Організацією Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери 30 червня 1941 року у Львові.

Український інтегральний націоналізм міг наслідувати окремі риси фашизму, але, як національно-визвольний рух, мав суттєво інші завдання і пріоритети. Ми можемо говорити про два головних різновиди інтегрального націоналізму, або ультранаціоналізму, — це ультранаціоналізм у державах-націях, який має свої цілі, свої методи діяльності, й інтегральний націоналізм, який сформувався у бездержавних націях і має зовсім інші пріоритети, ніж фашисти. При цьому інтегральний націоналізм бездержавної нації може перерости у фашизм, але у випадку здобуття власної держави.

Олександр Зайцев, доктор історичних наук, професор кафедри нової та новітньої історії України Українського католицького університету (УКУ)

Дмитро Донцов у статті «Bellua sine capite»

Методи захоплення державного апарату i його скрiплення (се ж завдання стоїть перед нами!), а в сiм вiдношенню i фашизм, i большевизм i досi лишаються клясичними прикладами того, як се треба робити.

Наступником ідеології Донцова став Степан Андрійович Бандера, який після розколу Організації українських націоналістів став очільником ОУН (б) у період з 1940 по 1959 роки та дещо модернізував та вдосконалив ідеологію духовного вчителя Дмитра Донцова.

Головною метою ОУН (б) було встановлення Української Соборної Самостійної держави, збереження та розвиток Української Нації на всій українській етнічній території. Ця мета мала досягатися через національну революцію та встановлення диктатури. Радикально-тоталітарна ідея націоналізму Степана Бандери певною мірою реалізувалася й терористичними актами проти терору окупаційних влад.

Особливий осуд суспільства викликало вбивство Івана Бабія, директора української гімназії у Львові, колишнім старшиною української армії, який був прихильником українців та поляків Галичини як невіддільної частини Польщі.

Мотивів ОУН на базі Української військової організації вистачало, аби застосовувати дієві засоби боротьби з польською політичною системою на етнічній території України та сформувати Крайову Екзекутиву. Ці дії також було спрямовано на створення дисциплінованої ієрархічної політичної організації, яка здатна здійснити національну революцію.

Степан Бандера

Відновлення Української Держави

30 червня 1941 рік, Львів. Палац Любомирських на площі Ринок, 10. Ярослав Стецько, один із керівників ОУН (б) зачитує важливий документ і стає прем'єром Української Держави.

Львів, площа Ринок, 10, Ярослав Стецько зачитує Акт відновлення Української держави, 1941 рік

Публікація Акта відновлення української держави в газетах Галичини, 1941 рік

Ярослав Стецько, один із ідеологів та провідників українського націоналізму. Разом із Степаном Бандерою автор Акту відновлення Української Держави.

Волею Українського Народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України.

Після промови було створено тимчасовий уряд — Українське державне правління на чолі з Ярославом Стецьком.

Степана Бандеру та Ярослава Стецька просили відкликати Акт, на що вони, звісно, не погодились. Їх було заарештовано й згодом направлено в концтабір Заксенгаузен. Це стало підставою подій 11 липня, коли діяльність будь-яких українських організацій заборонили, а у вересні почалися масові арешти бандерівців — за даними, які наводить польський історик Анджей Еліаш, було заарештовано 80% керівного складу ОУН(б).

Різниця між патріотизмом та націоналізмом

Об’єднує ці дві ідеології духовна відданість країні та консолідація.
Патріотизм передбачає любов до своєї рідної землі, яка зростила. Патріотом є той, хто виявляє відданість своїй країні, готовність захищати її територію та пишатися своєю національною приналежністю до певної етнічної спільноти. Крім того, патріотизм є одним із моральних принципів націоналізму.

Націоналізм втілює ту національну самосвідомість, що слідує певним духовним віруванням та цінностям щодо незалежності, добробуту своєї держави та її громадян у тій чи іншій політичній та ідеологічній системі координат. Ба більше, це усвідомлення належного володіння державною мовою, обізнаність в історії, шана і повага до культури та традицій своєї країни, часом встановлюючи місце і цінність своєї нації вищою за інші.

Сторінка Українського Букварика 1940 року, Канада

Де закінчується патріотизм як один із моральних принципів націоналізму?

Там, де існує бездержавна нація, яка прагне піти за певною метою, спираючись на рівень політичної культури, свідомості та обізнаності. Ідеологія радикального націоналізму передбачає дії, різкі зміни, а не балачки у вигляді довгих законодавчих процесів. Не зваживши всі “за” і “проти” більшість вбачає у радикальності неодмінну ефективність. Проте це ознаки бездержавної нації, яка спрощує політичний процес й не прагне до дипломатичного діалогу, на якому будується сучасна політика таких провідних держав світу, як США, Німеччина та Франція.

Приклад переходу від інтегрального націоналізму бездержавної нації до фашизму

Хорватські «усташі» Анте Павелича, які спричинили розпад Югославії 3 квітня 1941 року по 30 червня 1945 є прикладом наслідків радикального націоналізму та фатальних революційних рухів. Вони створили власну, частково маріонеткову державу — Незалежну державу Хорватії, але за підтримки нацистської Німеччини Адольфа Гітлера. Це дало змогу створити усташам фашистський режим у Хорватії. До цього часу усташі не мали виразно фашистської направленості, у них були інші пріоритети — здобуття держави. Засоби фашизму стали актуальними після здобуття влади.

Однак певною мірою без слідування за теорією націоналізму перемога над авторитарними чи імперськими режимами неможлива.
Ідеологія сучасного українського націоналізму повинна трансформуватись із визвольно-етнічного в модернізований державницький на засаді патріотичних принципів моралі та загалом із вектором націоналізму як громадянського патріотизму. Проте не на радикально-тоталітарному принципі розбудови нової держави.

Лідер усташів Анте Павелич

Хорватський агітаційний плакат 40-х років "Ніколи не бути рабом"

Громадянський патріотизм як альтернативне спрямування українців після війни

Кандидат політичних наук Микола Олексійович Кужельний у своїй статті «Громадянський патріотизм як суспільна цінність» 2019 року, визначив інтегративним потенціалом для української держави громадянський патріотизм, що передбачає високорозвиненість громадянських компетентностей.

Зі слів Кужельного, готовність свідомо виконувати громадянські обов’язки та активна позиція у сфері захисту публічних інтересів — запорука до створення кращої держави-України для реалізації євроінтеграційного вектора розвитку та еволюції суспільних цінностей відповідно до стрімких змін.

Майдан Незалежності, 2014 рік. Фото: Дмитро Ларін/Українська правда

Очевидно, що коло, в якому Україна, міцно зціпивши руки, постає перед усім світом, не буде розірвано, якщо не намагатись постійно розціплювати кожен палець ненавистю одне до одного через одвічного російського ворога, який лише й прагне, щоб України як окремої держави не існувало. Саме та форма українського націоналізму, яка реалізується на засадах патріотизму, повинна залишитись у суспільстві в післявоєнний період України.

Консолідація, любов до своєї країни, відновлення історичної пам’яті, національної гідності та політична й духовна свідомість українців — те, що повинно поширюватися серед українського суспільства впродовж війни та після перемоги, в період відбудови.

Смолоскипний марш на честь Бандери 1 січня 2022 рік. Фото: Прес-служба ВО "Свобода"

Смолоскипний марш на честь Бандери 1 січня 2022 рік. Фото: Дмитро Ларін/Українська правда

Нація без державності є покалічений людський колективний організм… Адже, як і у всякої індивідуальної істоти на землі найперша потреба — це зберегти своє життя, забезпечити його розвиток, передати спадщину в наступні покоління, так і для кожної нації власна держава є найкращим засобом збереження життя і розвитку.

Володимир Винниченко

Авторка тексту: Мирослава Ребедюк