Ми часто чуємо про Женевську конвенцію, але варто розуміти, що вона не одна. Насправді це "Чотири Женевські конвенції про захист жертв війни 1949", які функціонують як унікальні самостійні міжнародні договори, які регулюють правила поводження під час війни. Після Другої світової вони були визнані майже всіма державами світу.
Перша конвенція відповідає за поліпшення долі поранених і хворих на полі бою, Друга — за поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі, Третя конвенція стосується поводження з військовополоненими, а Четверта – захисту цивільного населення під час війни. Разом вони утворюють Женевське право.
Росіяни систематично порушують положення всіх чотирьох Конвенцій. Та враховуючи останні події в Оленівці та відео із катуванням військовополоненого української армії, ми детальніше зупинимося на Третій.
Створення спеціальної конвенції про поводження з військовополоненими
На Женевській конференції Міжнародного Червоного Хреста 1921 року вирішили ухвалити окрему конвенцію про поводження з військовополоненими. Проєкт документа підготували та представили 1929 року на Дипломатичній конференції в Женеві. Він завершив і зібрав воєдино положення Гаазьких правил, якими керувались під час Першої світової війни, але які водночас мали свої недоліки.
Найважливішими нововведеннями III Женевської конвенції вважаються:
- заборона репресій і колективних покарань військовополонених;
- правила організації роботи військовополонених;
- призначення представників і контроль з боку держав-покровительок.
Основні положення Конвенції про поводження з військовополоненими
Конвенція 1928 року, вона ж Конвенція про поводження з військовополоненими містить 143 статті. Вони поділені на 4 частини:
- Загальні положення;
- Загальні положення про захист військовополонених;
- Полон;
- Закінчення перебування у полоні.
Розберемося з основними вимогами щодо поводження з військовополоненими:
- Утримання військовополонених лежить на стороні, яка взяла в полон. Вона зобов’язується забезпечувати належним чином військових, зокрема: їжею, одягом, місцем проживання, медичною допомогою тощо;
- Військовополонені повинні утримуватися глибоко в тилу і в сприятливих для проживання умовах. Заборонено утримувати полонених біля зони бойових дій, в місті з несприятливим кліматом, антисанітарією чи в пожежонебезпечних умовах;
- Заборонено вбивство, катування, знущання з військовополонених, забороняється також покарання їжею;
- Харчування в таборі повинне бути на рівні з харчуванням військовослужбовців у казармах, вода повинна бути в достатній кількості;
- У таборах військовополонених мають бути лавки з торгівлі продуктами та предметами побуту;
- Сторона, яка тримає військовополонених, бере на себе їх повне і безплатне лікування, включаючи протезування. У кожному таборі мають бути лазарети, а полонені повинні проходити медогляд кожного місяця;
- У разі переміщення в новий табір полонених мають попередити заздалегідь. Також є обмеження щодо транспортування поранених військовополонених;
- Військовополонені мають право на зовнішні зв’язки й спілкування з близькими. Вони можуть отримувати та відправляти листи, посилки тощо.
- Військовополонені мають право поскаржитися на умови тримання державі-покровительці;
- Дисциплінарні покарання у полоні ніяк не повинні впливати на швидкість повернення додому. Репарація військовополоненого може бути затримана тільки в разі судового процесу, про що обов’язково і вчасно має бути попереджена держава, якій служить полонений;
- У разі винесення судом смертного вироку, держава-покровителька має бути сповіщена про це негайно. Вирок не може бути виконаний ще щонайменше 3 місяці після його винесення;
- Сторона, що тримає у полоні, зобов’язана відправити важкопоранених чи важко хворих на територію країни полонених відразу, як їх стан дозволяє безпечне транспортування;
- Померлі у полоні мають бути поховані з честю, а їх могили повинні мати всі необхідні відомості й належно міститися.
Це лише частина основних вимог, які мають виконуватися державами, які тримають у полоні військових країни-супротивника. Так само як і порушення з боку росії, про які ми знаємо, ймовірно, лише капля в морі. Воєнні злочинці мають нести відповідальність за порушення міжнародних гуманітарних прав.
Повний текст документа ви можете знайти за цим посиланням.
