Пішки, на самокаті або автомобілем: як люди переміщаються Києвом у локдаун
    З 5 квітня у Києві не працює громадський транспорт. Але люди продовжують їздити на роботу, добиратися до супермаркетів і на важливі зустрічі. Як вони це роблять, та який зі способів є ефективнішим і комфортнішим – розібралися на прикладі трьох історій.
    Оля, 31 рік
    Я працюю адміністратором віддалено, але час від часу з’являється необхідність працювати в офісі. Варіантів, як туди дістатися, під час локдауну обмаль. Тому я зупинилася на прогулянках пішки. Це дозволяє уникати заторів, і я дістаюся на роботу швидше, аніж транспортом.

    Мій дім розташований у районі цирку, робота – на Подолі. Дорога займає близько 40-50 хвилин. Доводиться йти 4 кілометри. Але мені це подобається, тому що я люблю прогулянки. Жорсткий, не жорсткий карантин – періодично ходжу на роботу пішки. Транспорт у Києві часто «стоїть», ходить не за графіком. Тому я і раніше надавала перевагу прогулянкам.

    Проте постійно ходити пішки важко та дискомфортно. Тільки зараз людина залишається майже без вибору. Є певні обставини, які вимагають йти пішки. Я вважаю, що людина має право обирати, як їй комфортніше діставатися точок призначення. Це основний параметр: коли є бажання – ти йдеш, коли ні — користуєшся транспортом. А не так, як зараз.

    Мій маршрут до Подолу – нерівний. Я йду то вверх, то вниз, спускаюся та підіймаюся на гірки. Тротуари у Києві теж дискомфортні. У період холодів на них лежав сніг, комунальні служби їх не чистили. Це максимально незручно для пішохода. Була можливість змінити маршрут на комфортніший, але тоді він займав би більше часу.

    З плюсів прогулянок однозначно можу назвати те, що поки доходиш до роботи, тіло прокидається, наповнюється енергією. Є час подумати, насолодитися краєвидами міста. Прогулянки ранком – особливо приємні. Ти розминаєш тіло, під час ходьби тонізуються м’язи. Ввечері, з одного боку, йти класно, адже це знімає стрес з організму після довгого сидіння. Проте є нюанс. Часто ввечері ти повертаєшся з роботи втомлений. Хочеться якнайскоріше дістатися додому, а тобі треба йти. Хочеш ти цього чи ні.
    Часто також заважає погода. Дощ, вітер, холод робить прогулянки некомфортними. Особливо, якщо під рукою ноутбук. Також на вулицях відчуваються вихлопні гази. Гуляти доводиться не київськими дворами, а поруч з дорогами, де зазвичай автомобілі стоять у заторах.

    Попри це, прогулянки пішки – це точна економія часу та грошей. Це великий плюс.
    Наталя, 37 років
    Електросамокат я придбала 4 роки тому, коли на нього майже не було попиту. З того часу використовую його і для того, щоб дістатися на роботу, і просто для поїздок містом. Взимку ним користуватися некомфортно, але я бачила людей, які каталися в сніг і холод.

    Електросамокат виручає мене зараз, коли треба приїхати на роботу. Я мешкаю між Золотими Воротами та Лук’янівською, а працюю у центрі. Моя посада – бренд-менеджер ресторанів. Усі три заклади розташовані поблизу Льва Толстого та метро «Кловська».

    Загалом ми працюємо віддалено, але час від часу треба приїжджати, розв'язувати різні питання. Тому мені їхати не так й далеко. Тим паче центром, де є велодоріжки.
    Зізнаюся: далеко їхати не дуже комфортно. Для самоката ідеально підходять велодоріжки, проте по Києву їх небагато. На дорогу виїжджати страшно, оскільки наші водії їздять вкрай необережно. Доводиться часто рухатися тротуаром, але й тут є нюанси. Через те, що ним ходять люди, треба їхати повільно та обережно. Час від часу я взагалі злізаю з самоката та везу його поруч. Ще й стан тротуарів такий, що тебе постійно трясе. На відміну від велосипеда, на кожній брівці треба зупинятися, підіймати та опускати самокат. Це займає трохи часу та зусиль. Раніше я працювала далеко від дому, надіялася, що самокатом буду легко туди діставатися. Проте вистачило пари поїздок, щоб від цієї ідеї відмовитися. Але це тільки мої відчуття, іншим може бути зручно.

    Людей на самокатах я помічаю постійно. А що ще залишається під час локдауну, коли транспорт не працює? Це дуже зручний спосіб пересування. Самокат підіймає тебе на гірку, тіло не так втомлюється, як, наприклад, на велосипеді. У певних зонах є велодоріжки, руху взагалі нічого не заважає. Самокат – індивідуальний транспорт. Не потрібно очікувати прибуття тролейбусів чи маршруток. Немає натовпів, чиїхось пахв перед обличчям. У теплу пору року це – супер засіб. Впевнена, у ньому навіть на підборах можна їхати.

    Єдине – доводиться рухати руками, коли підіймаєш чи опускаєш самокат з брівки. Але загалом ти стоїш на ньому статично. Це швидко, зручно, навіть приємно. Є можливість проїхатися парком, подихати повітрям. Самокат розв'язує питання с заторами, адже усі авто можна об’їжджати краєчком дороги. Загалом мій шлях до роботи займає близько 10 хвилин. Пішки чи транспортом я витрачаю на це до пів години.

    Електросамокатом я також пересуваюся містом у справах. Це повноцінний вид транспорту. Навіть якщо їхати далеко, можна скласти пристрій та зайти у метро чи тролейбус. З рюкзаком чи невеликим пакетом є можливість поїхати й за продуктами. Пам’ятаю, як колись пробувала з кавуном доїхати додому. Затисла його поміж ніг, адже на ручку ж не повісиш. Це було комічне видовище.

    Я раджу спершу взяти самокат в оренду та спробувати дістатися так на роботу. Поки сам на ньому не проїдеш, не зрозумієш усіх його переваг.
    Минулого тижня я поїхала до рідних у Білу Церкву. У неділю повернулася до Києва. Мене висадили на Теремках, а живу я біля Мінського масиву. Це 21 кілометр відстані.

    Чомусь у неділю таксі та служби перевезень встановили захмарні ціни. Одна зі служб видала за цей маршрут 458 гривень. А це була третя година дня!

    В Uklon зазвичай за цю поїздку я плачу 170 гривень, цього разу мені показало 250. Я собі подумала: хай йому грець. Не хочу платити такі гроші. Тому вперше вирішила скористатися сервісом Uklon Share, коли ти ділиш свою поїздку з попутником. Я вже знала про опцію раніше, просто ніяк не доводилося її використати. А тут така нагода.

    У застосунку Uklon Share є серед пропозицій поїздок. Спершу обираєш адресу, потім шукаєш функцію серед розділів «Комфорт», «Стандарт», «Універсал» тощо. Після вибору опції застосунок одразу показує зменшену ціну за поїздку. А вона суттєва. Мої 250 гривень впали до 130! Одразу вказують, що попутника будуть шукати протягом 5 хвилин. У мене на це пішло хвилин 10, але потрібну людину застосунок знайшов поруч – на Іподромі.

    Далі я дочекалася водія. Разом ми поїхали за другою адресою. До мене підсів хлопець, якому потрібно було дістатися до Оболоні. Тобто наші маршрути практично збіглися.

    Спершу водій відвіз мого попутника, далі – мене. Уся поїздка загалом тривала годину. Це гарний показник, адже тільки від Мінської до Дружби Народів у погану погоду мене колись везли 55 хвилин. Тим паче зараз Київ постійно у заторах.

    Перш за все, завдяки Uklon Share мені вдалося зекономити 40% грошей. Це найголовніша перевага. Усі були у масках – що ми, пасажири, що водій. Машина була комфортною та чистою, тут нарікань жодних. Ще й авто – це комфорт, особливо, коли погана погода. Можна спокійно вирішувати свої справи, шукати щось у телефоні. Адже не ти ж керуєш транспортом.

    Я точно буду користуватися сервісом й надалі, у тому числі коли буду їхати на роботу.
    Юля, 31 рік
    Перш за все, завдяки Uklon Share мені вдалося зекономити 40% грошей.
    Це найголовніша перевага.
    Спершу водій відвіз мого попутника, далі – мене. Уся поїздка загалом тривала годину. Це гарний показник, адже тільки від Мінської до Дружби Народів у погану погоду мене колись везли 55 хвилин. Тим паче зараз Київ постійно у заторах.
    Я точно буду користуватися сервісом й надалі, у тому числі коли буду їхати на роботу.
    Після вибору опції застосунок одразу показує зменшену ціну за поїздку. А вона суттєва.
    МАТЕРІАЛ ПІДГОТОВЛЕНО ЗА ПІДТРИМКИ
    Пішки, на самокаті або автомобілем: як люди переміщаються Києвом у локдаун
    undefined