Всю ніч лунає тривога, зранку — обстріли. Ти не спав_ла, ледве пересуваєшся квартирою і намагаєшся зняти набряки під очима. Так, твій стан надпоганий, але на календарі понеділок — треба збиратися на роботу.
І тут виникають думки: може, взяти відгул за станом здоров’я? А чи дозволять мені? Може, це виглядає, ніби я хочу відкосити від роботи? Та й взагалі: чи доречно, отак, одразу після обстрілів чіпати людей у робочих чатах?
Всі ці питання ми поставили Оксані Косендяк, People Operations Lead в Edtech-компанії Mate academy.
Чи нормально писати по роботі одразу після обстрілів або під час повітряних тривог?
Обстріли та повітряні тривоги, на жаль, вже стали рутиною для українців. Але варто памʼятати, що кожен адаптується до них по-своєму: для когось приліт в ТЕЦ в іншому місті є стресовим, хтось не йде в укриття, навіть попри вибухи поруч. Крім того, повітряні тривоги в різних містах відбуваються у різний час. Якщо у нас в Києві тривога, то в колег у Львові цього може не відбуватися.
У таких умовах найкраще — чітко проговорена комунікаційна політика, яка визначає що і коли ми очікуємо від працівників. Вона може включати, наприклад, що навіть під час повітряної тривоги ми можемо писати, проте не очікуємо на миттєву відповідь.
У нашому офісі, наприклад, є обладнане укриття — зручний простір із якісним інтернетом, столами, стільцями, вбиральнею. Відтак, колегам, що працюють з офісу, легко швидко відновити роботу. Натомість ми готові чекати, поки працівники на ремоуті не опиняться в безпечних умовах, звідки зможуть продовжувати працювати.
Чи дозволяють українські компанії сьогодні брати відгули або додаткові дні відпочинку після обстрілів чи інших стресових подій через війну?
Це рідко існує на рівні політик, проте інколи трапляється на практиці. Зазвичай, кожен випадок розглядається індивідуально й таке рішення затверджує менеджер. За моїми спостереженнями, компанії стали більш лояльними. З іншого боку, хтось звик приміряти по собі: якщо їх певна ситуація не зачепила, то й інших не має.
Однак люди, які мали змогу відновити ресурс, є більш продуктивними, проявляють ініціативу, підтримують команду. Тож у таких ситуаціях краще приймати рішення на користь додаткового вихідного.
Якщо співробітнику_ці морально важко після обстрілів, як їй або йому просити про відгул на роботі?
Тут, звісно, залежить від культури компанії: як заведено порушувати такі питання, до кого звертатися, писати заяву чи домовлятися в чаті. Я раджу працівникам щиро поговорити із керівником. Визначте, що вам потрібно — кілька вихідних чи повноцінна відпустка. Не чекайте, що хтось помітить, що ви дуже втомилися і “вижене” вас відпочивати.
- Налагодьте довірливі стосунки. Розуміння, що відбувається в житті людини, дає можливість її підтримати та створити на роботі опору. Менеджеру найкраще про це запитувати на регулярних 1-1 зустрічах. Для працівників це не означає розповідати про всі драми життя, проте ділитися моральним та фізичним станом або загальними змінами в родині та щоденних рутинах має сенс. Що краще ваш керівник розуміє ваш стан, то влучніше зможе вас підтримати.
- Подбайте про те, щоб хтось з колег міг підстрахувати вас на час вашої відсутності. Пишіть детальні інструкції, “проженіть” процеси з колегою, що буде вас заміняти кілька разів. У такому випадку ваша відсутність буде менш відчутною. Додатково це показує ваш рівень відповідальності та турботи про компанію, що дуже цінують.
Чи варто керівнику_ці або HR-менеджеру_ці після обстрілів перевіряти стан команди?
Загалом так, але не треба з цим перестаратися. Якщо писати/телефонувати після кожного обстрілу – дуже скоро така підтримка може знецінитися, оскільки буде здаватися формальністю. Варто розуміти, які події та як саме впливають на кожного члена команди, й адаптовувати поведінку під це.
Можливо, ви можете чимось допомогти. А якщо все гаразд – це створює відчуття турботи про людину. Наприклад, наша компанія оперує на ринках України, Польщі та Бразилії, де має локальні команди. Колеги-іноземці слідкують за новинами в Україні й щоразу після масштабних обстрілів пишуть зі словами підтримки. Для всіх колег це дуже приємний знак уваги.
Чи змінюються трудові правила щодо відпусток, лікарняних або гнучких графіків роботи через війну?
За українським трудовим законодавством, компанія має право зменшити період відпустки до 24 днів під час воєнного стану, навіть якщо колективним договором передбачено інше. Проте працівники можуть брати необмежену кількість днів неоплачуваної відпустки. За звичайних умов існує ліміт на 10 днів на рік.
Є багато світових досліджень, як от McKinsey чи Gallup, щодо продуктивності працівників під час криз. Так, відсутність чітких політик та адаптаційних заходів призводила до зростання тривожності та вигорання серед працівників. Організації, які не надавали інформації щодо майбутніх змін, стикалися навіть із втратами команди. Натомість ті, хто активно комунікували свої плани, демонстрували покращення в добробуті працівників та спостерігали підвищення продуктивності впʼятеро.
Як війна загалом повпливала на робочу етику?
Існує тренд на переймання роботодавцями певних функцій держави: здоровʼя та добробут, освіта та перекваліфікація, соціальна безпека тощо. Почалося це ще у 2000-х внаслідок криз та зростання нерівності у світі, а посилилося під час пандемії ковіду. В Україні перенеслося, звісно, і на війну. Що це?
- Працівники очікують від роботодавців прояву активної позиції
Підтримка потреб Сил оборони, відмова від роботи з росією, чесне ведення бізнесу, українська мова як робоча мова компанії, адаптація робочих місць до потреб ветеранів. Це тепер є додатковими критеріями вибору роботодавця.
- Безпека та передбачуваність
Українці втратили багато своїх опор, натомість робота стала однією із найбільших. Безпека — це не лише про вчасну виплату винагороди та охорону в офісі, тепер це ще й про наявність укриття, усвідомлення, що завтра тебе не звільнять, та можливість бути не ок якийсь час.
- Роботодавці розширюють/змінюють бенефіти відповідно до вимог часу
Підтримка психічного здоровʼя, допомога у відновленні житла, постраждалого від обстрілів, допомога у випадку загибелі близького родича, збереження зарплати при мобілізації, забезпечення амуніцією при мобілізації працівника, релокейт закордон чи інші міста України тощо. Наприклад, ми ввели політику щодо фінансової допомоги в екстрених ситуаціях: складній хворобі чи смерті близького родича. Під час перших блекаутів допомагали команді із купівлею павербенків та зарядних станцій. Зараз наш офіс покриває всі потреби: безкоштовні ланчі, безперебійна електроенергія завдяки генератору, душова кімната.
Як компаніям підтримувати психологічний стан працівників_ць?
Є компанії, що оплачують психотерапію або мають in-house терапевтів, чи співпрацю із певною організацією. Є опції, коли компанії проводять тренінги та лекції на теми самопідтримки та роботи зі стресом. Все залежить від можливостей та бюджетів компаній, які вони можуть на це виділити.
Це чудові ініціативи, проте не варто забувати про роботу із внутрішніми процесами, комунікацією тощо. Наприклад, малоефективно оплачувати людині терапію та потім звалювати на неї обсяг роботи, з яким вона не може впоратися.
Навіть без бюджету на ментальне здоровʼя є те, що можна робити безкоштовно: підтримка, увага, вдячність, ненасильницька комунікація, планування з урахуванням непередбачуваних обставин та адекватні дедлайни.
Як створити лояльне робоче середовище для працівників під час війни?
Залишатися людяними та розвивати емпатію. Емпатія – найкращий інструмент керівника. Здатність зрозуміти людину та дати їй відчуття, що вона почута – неоціненна.
