Знання з надання першої допомоги – маст-хев для будь-якої людини у будь-який час. Про те, що кожен з нас повинен знати та вміти “Наш Київ” поговорив з керівницею департаменту першої допомоги Національного комітету Товариства Червоного Хреста України Надією Ямненко.
Що обов’язково необхідно знати кожній людині про надання першої допомоги?
Якщо ми говоримо про загальну кількість людей, які не мають медичної освіти, то кожен має вміти найпростіші речі – зупиняти кровотечу та розпізнавати: людина у свідомості чи ні, вона дихає чи не дихає. Ці знання необхідні для того, аби правильно викликати швидку та підтримувати життя постраждалого до приїзду фахівців.
Що категорично не можна робити людині, яка не має медичної освіти?
Категорично не можна проводити будь-які медичні маніпуляції: призначати або давати пігулки чи будь-які інші ліки. Не можна намагатися потрапити до судин, тобто робити якісь ін’єкції. Не можна, як це часто показують в кіно, інтубувати людину, тобто тикати щось їй у горло. Підсумую: не можна робити нічого, що потребує фахових знань анатомії, будови людини, та певних навичок.
Ми побачили людину, яка, на нашу думку, потребує допомоги. Який наш алгоритм дій?
Перш ніж щось робити, потрібно впевнитися, що людина, дійсно, потребує нашої допомоги. Можливо, вона просто вирішила прилягти відпочити з певних незрозумілих для нас причин. Аби зрозуміти, чи потребує людина допомоги, її про це треба запитати. Другий момент – потрібно з’ясувати, чи є безпечним те місце, де перебуває людина. Можливо, щось стало причиною того, що вона лежить. До прикладу, на неї впала цегла чи її вдарило струмом. Якщо ми з’ясували, що місце – безпечне, а людина потребує допомоги і нам сама про це сказала, то зрозуміло, що вона перебуває у свідомості та дихає.
Якщо ми звертаємося до людини, а вона нам не відповідає, то це нас повинно насторожити. І ось тут нам слід перевірити, чи людина взагалі в свідомості. Це просто зробити. Тут необхідний тактильний дотик до людини. Штурхаємо її трохи за плече. Якщо людина не реагує, то вона – без свідомості. Далі за алгоритмом перевіряємо наявність дихання. Після – викликаємо швидку. Якщо людина не дихає, то до приїзду фахівців слід проводити серцево-легеневу реанімацію.
Але перед цим найголовніше, що потрібно зробити, – це пересвідчитися, що у людини немає кровотечі. Якщо вона є, то її необхідно зупинити.
Як правильно проводити серцево-легеневу реанімацію?
Потрібно знайти правильне місце натискання, тому що це безпосередньо визначатиме ефективність серцево-легеневої реанімації. Це середина грудної клітки або нижня третина грудини. Якщо ми говоримо про статистичну атлетичну будову чоловіка, то це буде міжсоскова зона. Далі необхідно зайняти зручну позу й основою долоні проводити натискання.
Ми пам’ятаємо, що все ж таки в нас залишається COVID, ми пам’ятаємо, що інколи людина не може пересилити себе і торкатися ротом до рота сторонньої людини, тому ми говоримо про необхідність проводити хоча б натискання на грудну клітку. Вони повинні бути достатньо інтенсивними, 100-120 натискань на хвилину, на достатньо велику глибину – 5-6 сантиметрів для дорослої людини. У такому темпі потрібно робити натискання до приїзду фахівців. Фізично це важко, але доки ми це робимо, ми зберігаємо шанси повернення людини до життя.
Говорять, що пісня «Stayin’ Alive» гурту Bee Gees ідеально відтворює необхідний ритм для проведення серцево-легеневої реанімації.
Багато є таких пісень. Навіть той самий Jingle Bells. Приспів цієї пісні також має необхідний ритм для серцево-легеневої реанімації. Це ритм чотири четвертих.
Якщо в людини кровотеча, що ми тоді робимо?
Ми її зупиняємо. І тут нам навіть не потрібно з’ясовувати, яка вона: венозна чи артеріальна. До прикладу, якщо на людині темний одяг, а до того ж відсутнє світло, що зараз часто буває, то ми не зрозуміємо, якого кольору кров. Фонтан, який у класичній літературі називають ознакою артеріальної кровотечі, буде помітний тільки в перші секунди, коли сталася травма судини. Тож, головне правило для пересічного громадянина – якщо я бачу кров, то я її будь-яким чином зупиняю.
Найголовніше тут – це прямий тиск на рану будь-чим, що ми можемо знайти в цей момент: хустку, шарф тощо. Ми затискаємо рану і тримаємо її так до приїзду швидкої. Якщо ми вміємо робити тиснучу пов’язку, то бажано її накласти.
Якщо до рани потрапив якийсь уламок, що можна, а що не можна робити?
Будь-що, що потрапило до тіла людини, не можна самостійно виймати. Якщо якийсь уламок потрапив до тіла, то він вже травмував певні клітини, судини. Якщо його порухати, то виникне великий ризик масивної кровотечі. Будь-які сторонні предмети виймають з тіла людини лише в лікарні.
Ми живемо в умовах регулярних відключень електроенергії. У будинку перепади напруги тепер не рідкість. Що робити, якщо людину вдарило струмом?
Удар струмом – це змішана травма. По-перше, це – опік. По-друге, ми не розуміємо, як пройшов струм через наше тіло. Навіть якщо після такої події людина гарно себе почуває, їй необхідно звернутися до принаймні сімейного терапевта, адже завжди існує ризик зупинки серцевої діяльності протягом наступних 72 годин. Якщо людину вдарило струмом і вона погано себе почуває, то, звісно, ми викликаємо швидку.
Якщо ми говоримо про місце удару струмом, про місце опіку, то тут ми діємо так само як і при опіку серйозного ступеня. Нам потрібно охолодити цю ділянку тіла і, звісно, звернутися до травмпункту, адже тут може знадобитися хірургічна обробка.
Як охолоджувати місце будь-якого опіку? У чому шкідливість народних методів на кшталт сметани чи олії?
Опік – це пошкодження тканини шкіри та органів. У такій ситуації насамперед потрібно усунути фактор, який спричинив травмування. Далі необхідно охолодити ушкоджену ділянку тіла. Чому раніше використовували сметану? Тому що вона зберігалася десь у холодному місці. Звичайно, що у перші хвилини, коли її наносили на опік, людина відчувала полегшення. Утім потім їй ставало гірше через те, що сметана – це органічна речовина, яка вкривала плівкою ушкоджену частину тіла, що не давало температурі виходити назовні.
Тож, охолоджувати слід звичайною проточною водою. Якщо в нас є вже пухирці, тобто в нас більші пошкодження, аніж просто почервоніння, то їх потрібно накрити БАВОВНЯНОЮ серветкою, але не паперовою. Робимо ми це для того, щоб ще більше не травмувати цю ділянку тіла під час охолодження.
Триває зима. Є високий ризик переохолодження. Що робити у такій ситуації?
Ризики переохолодження досить великі навіть при плюсовій температурі. За вологої й вітряної погоди та температури повітря нижче +5 °C це вже може статися.
Найбільш вразливі до переохолодження – діти, які можуть гратися довгий час на вулиці, бездомні, які можуть заснути, до прикладу, у переході, люди, які тривалий час чекають транспорт на зупинці, люди, які працюють на вулиці. Крім того, ризик переохолодження є, якщо ми досить довго знаходимося не в спеціальних бомбосховищах, а в штучно створених, без опалення.
Найчастіше в нас мерзнуть кисті, стопи, обличчя, вуха, ніс, щоки. Ознаки переохолодження – це відчуття холоду, більшого, ніж зазвичай, тремтіння, невеличкий больовий ефект та зміна кольору шкіри.
Що потрібно робити? Насамперед прибратися з відкритого простору. Якщо немає такої змоги, то хоча б від вітру сховатися. А далі вже зігріватися. Якщо ми говоримо про можливість перейти в тепле приміщення, то це добре. Якщо в нас немає такої можливості, то руки, до прикладу, можна зігрівати, засунувши їх собі під пахви. Головне – не розтирати! Тому що в такі моменти шкіра втрачає чутливість, тож ми можемо травмувати себе.
Якщо є можливість, то можна зігріватися водою. Але тут потрібно бути досить обережними. Чому? Тому що великий перепад температури спричинить біль. Тому слід починати зігріватися прохолодною водичкою і поступово підіймати температуру на 2°C до 40 °C. Ще зігрітися допомагає тепле пиття, але не гаряче: чай, компот чи бульйончик.
Якщо після двох годин зігрівання нічого не змінилося, то слід звернутися до лікаря.
Чому не можна зігріватися алкоголем?
Алкоголь вводить нас в оману. Спочатку нам тепло і добре, а потім судини ще більше спазмуються – і ми швидше замерзаємо.
Як часто потрібно проходити курси надання домедичної допомоги?
Зазвичай, сертифікати видаються на 2-3 роки. Та не слід забувати, що не тільки перша допомога для пересічних громадян, а й в принципі медицина швидко розвивається. Кожні п’ять років виходять нові стандарти для екстреної медицини катастроф, для людей, які за своїми посадовими обов’язками зобов’язані надавати допомогу – поліції, ДСНС, військовослужбовців, фармацевтів тощо. До того ж з часом з’являються нові тенденції, йде вперед доказова база. Середній термін оновлення знань – це три роки. Та все залежить від того, наскільки часто людині потрібно використовувати їх у повсякденному житті. Тут немає критично-категоричної точки, яка вам скаже тільки так, і ніяк по іншому.
